ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2004 Справа N 29/453а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової – головуючого
Н.О. Волковицької
Г.М. Фролової
за участю представників:
позивача не з’явились (про час і місце судового
засідання повідомлені належно)
відповідача Яковенко О.В. – дов. від 28.05.2004
року
розглянувши у відкритому Центральної-Міської міжрайонної
судовому засіданні державної податкової інспекції у
касаційну скаргу м. Макіївки
на постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 02.03.2004 року
у справі № 29/453а господарського суду
Донецької області
за позовом Закритого акціонерного товариства
“Металургремонт”
до Центральної-Міської міжрайонної
державної податкової інспекції у
м. Макіївки
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Центральної-Міської міжрайонної державної податкової інспекції у
м. Макіївки від 30.09.2003 року № 0000402340/0 та від
№ 0000392340/0
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2003 року Закрите акціонерне товариство
“Металургремонт” звернулося до господарського суду Донецької
області з позовом до Центральної-Міської міжрайонної державної
податкової інспекції у м. Макіївки про визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень Центральної-Міської міжрайонної
державної податкової інспекції у м. Макіївки від 30.09.2003 року
№ 0000402340/0 та № 0000392340/0. В порядку статті 22
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивач змінив позовні вимоги і просить визнати недійсними
податкові повідомлення-рішення від 30.09.2003 року
№ 0000402340/0, яким визначено позивачу податкове зобов’язання з
податку на додану вартість в сумі 22720,6 грн., в тому числі
основний платіж в розмірі 16229,0 грн., штрафна фінансова
санкція в розмірі 6491,6 грн. та від 30.09.2003 року
№ 0000392340/0, яким виявлено завищення суми бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість в сумі 223594,0 грн.
в повному обсягу.
Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта
перевірки Центральної-Міської міжрайонної державної податкової
інспекції у м. Макіївки від 29.09.2003 року № 192/23-1/00192074
правомірності формування заявленого до відшкодування ПДВ по ЗАТ
“Металургремонт” у травні 2003 року, у якому зазначено про
порушення позивачем пункту 4.5 статті 4 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в результаті чого
зменшено від’ємне значення по ПДВ на суму 223594 грн.,
донараховано податок на додану вартість в сумі 16229 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Центральна-Міська міжрайонна
державна податкова інспекція у м. Макіївки при прийнятті
оспорюваних податкових повідомлень-рішень неправильно
застосувала норми податкового законодавства.
Рішенням господарського суду Донецької області від 24.12.2003
року (суддя Гаврищук Т.Г.), залишеним без змін постановою
Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2004 року
(судді: Алєєва І.В. - головуючий, Бондарева Г.Г., Величко Н.Л.),
позов задоволено: визнано недійсними податкові
повідомлення-рішення Центральної-Міської міжрайонної державної
податкової інспекції у м. Макіївки від 30.09.2003 року
№ 0000402340/0 та № 0000392340/0; стягнуто з Центральної-Міської
міжрайонної державної податкової інспекції у м. Макіївки на
користь Закритого акціонерного товариства “Металургремонт”
витрати по сплаті держмита у сумі 85грн. та витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118
грн.
Мотивуючи судові рішення, господарські суди першої та
апеляційної інстанції виходили з того, що: сума заборгованості в
розмірі 1438968,43 грн. за виконані роботи у 1999-2000 роках,
згідно договорів від 23.12.1998 року № 1269/98 та від 17.12.1999
року № 1427/99, за якою минув строк позовної давності, підпадає
під ознаки безнадійної заборгованості, тому позивач мав право
здійснити коригування податкового зобов’язання з податку на
додану вартість згідно вимог пункту 4.5 статті 4 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відсутність підстав для донарахування податку на додану вартість
обумовлює відсутність підстав для застосування штрафних
(фінансових) санкцій у відповідності до підпункту 17.1.3. пункту
17.1. статті 17 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, Центральна-Міська
міжрайонна державна податкова інспекція у м. Макіївки звернулась
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
02.03.2004 року, в якій просить рішення та постанову у даній
справі скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити та
прийняти нове рішення, податкові повідомлення-рішення
Центральної-Міської міжрайонної державної податкової інспекції у
м. Макіївки від 30.09.2003 року № 0000402340/0 та № 0000392340/0
залишити без змін, мотивуючи касаційну скаргу доводами про
неправильне застосування судами норм матеріального та
процесуального права, а саме: пункту 1.25 статті 1, підпункту
5.2.8 пункту 5.2 статті 5, підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті
12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та статей 32, 33, 34, 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав.
Заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення представника
відповідача присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
дебіторська заборгованість у позивача виникла при виконанні ним
робіт у 1999-2000 роках згідно договорів від 23.12.1998 року
№ 1269/98, від 17.12.1999 року № 1427/99, при укладанні яких
строк виконання зобов’язань щодо оплати виконаних робіт
сторонами не був встановлений. Строк пред’явлення вимог про
сплату за виконані роботи зазначено у супровідних листах до
платіжних вимог, які були виставленні позивачем ВАТ “Макіївський
металургійний комбінат” в порядку статті 165 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Ухвалюючи судові рішення господарські суди першої та апеляційної
інстанцій дійшли висновку, що сума заборгованості в розмірі
1438968,43 грн. за виконані позивачем роботи у 1999-2000 роках
згўдно зазначених договорів, за якою минув строк позовної
давності, підпадає під ознаки безнадійної заборгованості, в
звязку з чим позивач мав право здійснювати коригування
податкового зобов’язання з податку на додану вартість відповідно
до вимог пункту 4.5 статті 4 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Судова колегія вважає, що такий висновок господарського суду
першої та апеляційної інстанцій відповідає фактичним обставинам
справи та вимогам діючого законодавства виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1.25 статті 1 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
безнадійна
заборгованість це заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув
строк позовної давності.
У пункті 4.5 статті 4 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що у разі коли після
продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми
компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи
перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права
власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням
боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством
України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем,
перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому
продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно
нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму
податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого
була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку
відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні
суми компенсації продавцю.
Посилання відповідача в касаційній скарзі на приписи статей 32,
33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
та Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не беруться судом до уваги, оскільки
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій у
прийнятті судових рішень забезпечено дотримання вимог вказаних
статей Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх
фактичних обставин справи відповідно до чинного законодавства та
надано належну юридичну оцінку наявним у матеріалах справи
доказам.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення та
постанова у справі прийняті у відповідності з нормами
матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи
скасування не вбачається.
З огляду на викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 24.12.2003
року та постанову Донецького апеляційного господарського суду
вўд 02.03.2004 року у справі № 29/453а господарського суду
Донецької області залишити без змін, а касаційну скаргу
Центральної-Міської міжрайонної державної податкової інспекції у
м. Макіївки - без задоволення.