ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
 22.01.2004                                      Справа N 25/1181
 
Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
 
        Т. Добролюбової - головуючого
        Т. Дроботової
        Т. Гоголь
 
за участю представників:
 
позивача           А.А.А. - дов. від 20.01.2004 р.
                   Б.Б.Б. - дов. від 20.01.2004 р.
                   В.В.В. - дов. від 20.01.2004 р.
 
відповідача        Е.Е.Е. - дов. від 23.07.2003 р.
 
розглянувши  у  відкритому
судовому засіданні
касаційну  скаргу  Кредитної спілки "ХХХ"
 
на ухвалу          від   01.10.2003 р.   Київського   апеляційного
                   господарського суду
 
у справі           № 25/1181 господарського суду м. Києва
 
за позовом         Кредитної спілки "ХХХ"
 
до   Державної податкової інспекції у H-ському районі м. Києва
 
про   визнання недійсним рішення ДПІ у  H-ському районі   м. Києва    
№ 1039-23-211-20077080/1140 від 27.07.2001р.
 
Доповідач: Дроботова Т.Б.
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Ухвалою господарського   суду  м.  Києва  від  02.06.2003р.  заява
позивача про перегляд рішення господарського  суду  м.  Києва  від
04.02.2002р. за нововиявленими обставинами у даній справі залишена
без задоволення.
 
20.06.2003 позивач  подав  апеляційну   скаргу   на   ухвалу   від
02.06.2003р.   у  даній  справі  (з  клопотанням  про  відновлення
пропущеного  процесуального  строку  на  її  подання),  яка   була
повернута    без    розгляду   ухвалою   Київського   апеляційного
господарського суду від 05.08.2003р.  на підставі пункту 3 частини
1  статті  97     Господарського  процесуального  кодексу  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Ухвала мотивована доводами про те, що до скарги не додано належних
доказів,  що  підтверджують сплату державного мита у встановленому
порядку  і  розмірі.  Додана  до  апеляційної  скарги   ксерокопія
квитанції від 20.06.2003р.  № 3715 на суму 850 грн. з призначенням
платежу "держмито із апеляційної скарги по справі  №  25/1181"  не
була  прийнята  апеляційною  інстанцією  як  належний доказ сплати
державного мита.
 
Усунувши зазначені в ухвалі  від  05.08.2003р.  недоліки,  позивач
08.08.2003р.   повторно   звернувся   з   апеляційною  скаргою  до
Київського апеляційного  господарського  суду  з  клопотанням  про
відновлення пропущеного процесуального строку на її подання.
 
Клопотання мотивоване  усуненням недоліків,  допущених при поданні
апеляційної скарги від 20.06.2003р.,  а також тим, що копію ухвали
господарського  суду м.  Києва від 02.06.2003р.  отримано ним лише
13.06.2003р.,  тобто  вже  поза   межами   десятиденного   строку,
встановленого  для  оскарження  судового  рішення  в  апеляційному
порядку,  що  підтверджується  наданим  поштовим   конвертом   про
відправку судом на його адресу оскаржуваної ухвали.
 
Ухвалою від  01.10.2003р.  Київський апеляційний господарський суд
відмовив  позивачу  в  задоволенні  клопотання   про   відновлення
пропущеного   строку  на  подання  апеляційної  скарги  на  ухвалу
господарського суду м. Києва від 02.06.2003р. у даній справі.
 
У мотивувальній частині ухвали зазначено, що Київський апеляційний
господарський   суд   не   вважає   причини  пропуску  строку  для
апеляційного оскарження поважними,  оскільки представник  позивача
був присутній у судовому засіданні, а зазначені вище недоліки були
допущені з вини заявника.
 
Кредитна спілка "ХХХ" подала до Вищого господарського суду України
касаційну  скаргу на ухвалу Київського апеляційного господарського
суду від  01.10.2003р.,  просить  її  скасувати  як  таку,  що  не
відповідає нормам процесуального права.
 
Заявник у касаційній скарзі вказує на те,  що фактично держмито за
квитанцією від 20.06.2003р.  № 3715 на суму 850 грн. було сплачено
своєчасно.
 
Крім того,  заявник звертає увагу суду на те, що частиною 4 статті
97 Господарського  процесуального  кодексу  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        
передбачено, що після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2
і 3 частини першої цієї статті ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  сторона у справі  має
право повторно подати апеляційну скаргу.
 
Відповідно до  статті  93  Господарського  процесуального  кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
          відновлення  пропущеного  строку  на  подання
апеляційної  скарги можливе протягом трьох місяців з дня прийняття
рішення місцевим господарським судом,  а тому,  усунувши недоліки,
зазначені в ухвалі від 05.08.2003р., апеляційна скарга була подана
повторно 08.08.2003р.  зі всіма додатками, які передбачені статтею
97  цього  Кодексу  ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  в тому числі з клопотанням про
відновлення строку на подання апеляційної скарги.
 
Заслухавши доповідь судді - доповідача та  пояснення  присутніх  у
судовому   засіданні   представників  сторін,  перевіривши  наявні
матеріали справи на предмет  правильності  застосування  Київським
апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія
суддів вважає,  що касаційна скарга підлягає задоволенню  з  таких
підстав.
 
Статтею 91 Господарського процесуального кодексу України визначено
( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  що сторони у справі мають  право  подати  апеляційну
скаргу  на  рішення місцевого господарського суду,  яке не набрало
законної сили.
 
Відповідно до  статті  93  Господарського  процесуального  кодексу
України  ( 1798-12  ) (1798-12)
         апеляційна скарга подається протягом десяти
днів з дня прийняття рішення місцевим  господарським  судом,  а  у
разі,  якщо  у  судовому  засіданні було оголошено лише вступну та
резолютивну  частину  рішення  -   з   дня   підписання   рішення,
оформленого  відповідно      до      вимог статті 84 цього Кодексу
( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги  можливе
протягом   трьох   місяців   з   дня  прийняття  рішення  місцевим
господарським судом.
 
Як вбачається з матеріалів справи,  первісна апеляційна скарга  на
ухвалу  господарського  суду  м.  Києва  від  02.06.2003р.  подана
позивачем   до   Київського   апеляційного   господарського   суду
20.06.2003р.,    з   клопотанням   про   відновлення   пропущеного
процесуального строку.
 
Клопотання мотивоване тим,  що копію ухвали господарського суду м.
Києва від 02.06.2003р.  отримано ним лише 13.06.2003р.,  тобто вже
поза межами десятиденного  строку,  встановленого  для  оскарження
судового   рішення  в  апеляційному  порядку,  що  підтверджується
наданим поштовим конвертом про  відправку  судом  на  його  адресу
оскаржуваної ухвали.
 
Вказана апеляційна  скарга  була  повернута  без  розгляду ухвалою
Київського апеляційного господарського суду  від  05.08.2003р.  на
підставі   пункту   3   частини   1   статті   97   Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Частиною четвертою статті 97 Господарського процесуального кодексу
України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          передбачено,  що  після усунення обставин,
зазначених     у       пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті
( 1798-12 ) (1798-12)
        , сторона у справі має право повторно подати апеляційну
скаргу.
 
Позивач цим  правом  скористався,  подавши  08.08.2003р.   належно
оформлену апеляційну скаргу повторно з клопотанням про відновлення
пропущеного процесуального строку та додавши до неї всі  необхідні
докази,  в  тому числі оригінал квитанції від 20.06.2003р.  № 3715
про сплату 850 грн. державного мита
 
Відповідно до частини 1 статті  53  Господарського  процесуального
кодексу  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         за заявою сторони,  прокурора чи зі
своєї ініціативи господарський суд може визнати  причину  пропуску
встановленого  законом  процесуального строку поважною і відновити
пропущений строк.
 
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право  суду
відновити  пропущений  процесуальний  строк  лише  з  певним колом
обставин,  що спричинили пропуск строку.  Отже,  у кожному випадку
суд  повинен  з  урахуванням  конкретних  обставин пропуску строку
оцінити доводи,  що наведені на обґрунтування клопотання про  його
відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи не
поважності причин пропуску строку.
 
Слід зазначити,   що   встановлені   законом    строки    вчинення
процесуальних  дій  мають своїм завданням забезпечення ефективного
захисту  порушених  прав  особи.  Тому  пропуск  строку  внаслідок
усунення  стороною  недоліків при поданні апеляційної скарги,  які
підтверджують фактичну  сплату  державного  мита  у  встановленому
розмірі та порядку при первинному зверненні з апеляційної скаргою,
беручи  до  уваги  при  цьому  стислий  термін  усунення  вказаних
недоліків,  не  може  в  даному випадку розглядатися як такий,  що
вчинений без поважних причин.
 
Враховуючи наведені  обставини,  ухвала  Київського   апеляційного
господарського   суду   від   01.10.2003р.  не  відповідає  нормам
процесуального права і підлягає скасуванню.
 
На підставі викладеного,  керуючись статтями 53,  пунктом 2 статті
111-9, статтями  111-10,  111-11,  111-12,  111-13  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський
суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Ухвалу від  01.10.2003  р.  Київського апеляційного господарського
суду у справі № 25/1181 господарського суду  м.  Києва  скасувати,
апеляційну скаргу від 08.08.2003 р. з матеріалами справи скерувати
до Київського  апеляційного  господарського  суду  для  здійснення
апеляційного провадження.
 
Касаційну скаргу Кредитної спілки "ХХХ" задовольнити частково.
 
Головуючий Т. Добролюбова
Су д д і   Т. Дроботова
           Т. Гоголь