ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2004 Справа N 239/12-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну скаргу ВАТ “Укрнафта”
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
25.03.2004
у справі за позовом ВАТ “Укрнафта”
до ВАТ по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз”
про повернення 245038 тис.кум. м газу
Касаційну скаргу розглянуто за участю представників сторін:
від ВАТ “Укрнафта” – Литвиненко Л.І.
від ВАТ “Київоблгаз” – Сидоренко А.О., Черніговцев О.О., Юрченко
О.І., Гавриленко Л.М.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Київської області від 27.01.04р.
(судді: Мостова Г.І., Міщенко П. К., Конюшко К.В.) позов ВАТ
“Укрнафта” задоволене з тих підстав, що ВАТ „Київоблгаз”
отримало від ДП „Полтаванафтогаз” ВАТ „Укрнафта” 245 038 тис.
куб. м природного газу без достатніх підстав, встановлених
законом або договором, та він підлягає поверненню ВАТ
„Укрнафта”.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
25.03.04р. (судді: Бондар С.В., Верховець А.А., Авдеєв П. В..)
рішення господарського суду Київської області від
27.01.04р.скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові ВАТ
„Укрнафта” відмовлено.
ВАТ “Укрнафта” у поданій касаційній скарзі просить постанову
Київського апеляційного господарського суду від 25.03.04р.
скасувати, рішення господарського суду Київської області від
27.01.04р. залишити без змін, посилаючись на те, що апеляційною
інстанцією порушено та невірно застосовано норми процесуального
та матеріального права, надано невірну оцінку фактичним
обставинам справи, а також порушено основні принципи
судочинства, закріплені Конституцією України.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) на предмет повноти їх встановлення і правильності
юридичної оцінки судами, а також правильність застосування норм
права та заслухавши пояснення представників сторін, дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а
оскаржувана постанова – скасуванню з наступних підстав.
З метою надійного забезпечення галузей національної економіки та
населення природним газом Кабінет Міністрів України постановою
від 23.12.1996 року № 1539 затвердив Порядок забезпечення
природним газом народного господарства і населення.
Цим порядком було визначено, що Держкомнафтогазпром і
Міністерство економіки України розробляють баланс природного
газу на 1997 рік, виходячи з прогнозованих потреб народного
господарства і населення, а також можливостей газотранспортної
системи.
На підставі розробленого балансу Держкомнафтогазпром
зобов'язаний був сформувати ресурси природного газу для потреб
населення, комунально-побутових споживачів і бюджетних
організацій, також на нього покладався обов'язок щодо розподілу
ресурсів природного газу.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від
23.12.1996 року № 1539АТ “Укргазпром”, АТ “Укрнафта”, ДВП
“Чорноморнафтогаз” зобов’язані були продавати природний газ
власного видобутку підприємствам компанії “Укргаз” та
підприємству “Київгаз” для реалізації його населенню,
комунально-побутовим споживачам і бюджетним організаціям згідно
з договорами.
Указом Президента України від 05.05.1996 року № 308/96 було
створено Державну акціонерну холдингову компанію “Укргаз”. На
виконання Указу Президента України від 5.05.1996 року № 308 “Про
створення Державної акціонерної холдингової компанії “Укргаз”
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1996 року № 750
( 750-96-п ) (750-96-п)
затверджено перелік відкритих акціонерних
товариств, створених шляхом корпоратизації та приватизації
державних підприємств з газопостачання та газифікації, акції
яких передаються до статутного фонду Державної холдингової
компанії “Укргаз”. У переліку, серед інших, зазначено і Відкрите
акціонерне товариство газопостачання та газифікації
“Київоблгаз”.
З огляду на це необгрунтованими визнаються висновки суду
апеляційної інстанції, що щомісячні реєстри реалізації
природного газу для населення, компобуту та бюджетних
організацій газу затверджені Держнафтогазпромом на виконання
Постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.1996 року № 1539
з метою розподілу та забезпечення природним газом народного
господарства та населення всіх областей України та згідно з
якими ВАТ “Укрнафта” зобов'язане було поставити природний газ в
обсягах, визначених в цих реєстрах, по укладеним договорам
поставки з підприємствами компанії “Укргаз”, щомісячні фактичні
баланси газу, оперативні (фактичні) баланси видобутку газу,
щомісячні акти, підписані між ВАТ “Укрнафта” та АТ “Укргазпром”
про розподіл та транспортування природного газу, видобутого
підприємствами ВАТ “Укрнафта”, телетайпограми ВАТ “Укрнафта” про
здійснення поставки газу структурними підрозділами ВАТ
“Укрнафта” по договорам згідно реєстрів реалізації природного
газу не підтверджують факт отримання ВАТ „Київоблгаз” природного
газу в 1997 році від позивача як в рамках будь-якого договору,
так і поза договірними відносинами, оскільки такі документи
мають внутрішньогосподарське призначення, не погоджені з ВАТ
„Київолгаз”, у деяких з них відсутнє посилання на відповідача,
та оскільки перелічені документи не містять підпису
представників відповідача.
З цих же підстав є помилковим висновок Київського апеляційного
господарського суду, що акт від 01.12.97р. та акт про поставку
природного газу від 01.06.98р. підтверджують лише те, що
природний газ протранспортовано мережами АТ „Укргазпром” для
потреб населення комунально-побутових та бюджетних організацій.
Внаслідок допущених порушень вимог ст.ст. 32, 33, 34, 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
апеляційною інстанцією було неправильно встановлено фактичні
обставини справи та відповідно дано хибну правову кваліфікацію
відносин сторін.
Оформлення передачі природного газу було здійснено ВАТ
„Укрнафта” в порядку, передбаченому Постановою КМУ від
23.12.1996 року та згідно з вимогами Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
На підставі ст.ст. 4, 151, 152 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання виникають з підстав, передбачених
законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і
не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту
цивільного законодавства породжують цивільні права та обов'язки.
Таким чином, зазначені вище документи не суперечать вимогам
матеріального права та відповідно до ст.ст. 4, 151, 152
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
правомірно визнані
господарським судом Київської області належними доказами щодо
спірних правовідносин сторін.
Колегія суддів дійшла висновку про неправильне та безпідставне
застосування судом апеляційної інстанції ч. 2 ст. 35
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Як вбачається з матеріалів справи під час розгляду справи
№ 153/5-01-60/9-03 судами апеляційної та касаційної інстанції
було встановлено, що у матеріалах справи недостатньо документів
для надання висновку про поставку (передачу у власність)
природного газу. Судами розглядалося питання наявності підстав
для переходу права власності на отриманий ВАТ „Київоблгаз”
природний газ. Питання фактичної передачі ВАТ „Укрнафта” до ВАТ
„Київоблгаз” природного газу та правовідносини сторін у зв'язку
з цим не були предметом спору та предметом розгляду у справі
№ 153/5-01-60/9-03, а тому судами під час розгляду справи
№ 153/5-01-60/9-03 правової оцінки їм не надавалося.
Таким чином, апеляційною інстанцією невірно застосовано ч. 2
ст. 35 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Не можна погодитися і з висновком апеляційного суду щодо
пропущення позивачем строків позовної давності.
ВАТ “Укрнафта” здійснило передачу природного газу у 1997 році в
обсязі 245038 куб. м до ВАТ “Київоблгаз”, а ВАТ “Київоблгаз”, в
свою чергу, отримало природний газ в обсязі 245038 тис.куб.м.,
вважаючи договір № 8/97 від 01.01.97р. укладеним.
Зважаючи, що питання про недосягнення сторонами згоди щодо усіх
істотних умов договору № 8/97 було поставлене ВАТ „Київоблгаз” у
межах іншого судового процесу (про стягнення заборгованості за
договором), а рішення Господарського суду Київської області у
справі № 153/5-01-60/9-03 набрало законної сили 07.10.03р., то
право вимоги про повернення природного газу виникло у ВАТ
„Укрнафта” лише 07.10.03р.
На спірні правовідносини, поширюється та підлягає застосуванню
дія ст.ст. 4, 151, 152, 469 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
що безпідставно відхилено та не враховано судом апеляційної
інстанції.
ВАТ „Укрнафта” здійснило передачу природного газу у 1997 році в
обсязі 245 038 тис. куб. м для потреб населення,
комунально-побутових споживачів і бюджетних організацій до ВАТ
„Київоблгаз”.
Сторонами не надано належних доказів, які б свідчили про
досягнення згоди щодо усіх істотних умов договору № 8/97.
У справі відсутні докази про існування інших договірних відносин
між ВАТ „Укрнафта” та ВАТ „Київоблгаз”, на підтвердження яких
сторонами могли б складатися, наявні у матеріалах справи
документи, зокрема акти про поставку природного газу від
01.12.97р. та 01.06.98р. та акт прийому-передачі газу від
27.02.1997 року.
Відповідно до ст. 469 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
особа,
яка одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої
підстави, встановленої законом або договором, зобов'язана
повернути безпідставно придбане майно цій особі.
Відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
цивільні
права і обов'язки виникають внаслідок подій, з якими закон
пов'язує настання цивільно-правових наслідків.
Зважаючи на це, господарський суд першої інстанції дійшов
правильного висновку що природний газ в обсязі 245 038 тис.
куб.м ВАТ „Київоблгаз” отримано від ДП „Полтаванафтогаз” ВАТ
„Укрнафта” без достатніх підстав, встановлених законом або
договором та він підлягає поверненню ВАТ „Укрнафта”.
Водночас доводи ВАТ „Укрнафта” щодо порушення Київським
апеляційним господарським судом ч. 2 ст. 109 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
визнаються колегією
суддів безпідставними, оскільки нормами процесуального права не
передбачено право сторони на оскарження ухвали про відмову у
задоволенні заяви про відвід судді.
Колегія суддів дійшла висновку, що постановлене господарським
судом Київської області рішення від 27.01.04р. у справі
№ 239/12-03 повністю відповідає вимогам, встановленим нормами
процесуального та матеріального права, підстав для його змін чи
скасування не вбачається.
Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ч. 2
ст. 111-5, та ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
дійшла висновку про порушення апеляційною
інстанцією норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу ВАТ “Укрнафта” задовольнити.
2.Постанову Київського апеляційного господарського суду від
25.03.2004 скасувати.
3.Рішення господарського суду від 27.01.2004 зі справи
№ 239/12-03 залишити без зміни.