ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2004 Справа N 23/388
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грека Б.М.,
суддів Бур'янової С.С., Яценко О.В.
розглянувши
касаційну скаргу підприємства H-ської виправної колонії № 99,
м. Н-ськ
на постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 17.02.2004 року
у справі № 23/388
за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві
і професійних захворювань України у P-ському
районі м. Н-ськa
до підприємства H-ської виправної колонії № 99,
м. Н-ськ
про стягнення 70701,42 грн.
За участю представників сторін
від позивача А.А.А. дов. від 07.06.2004 року № 708,
від відповідача не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 03.12.2003 року
(суддя Забарющий М.І.) позовні вимоги задоволено.
Суд, приймаючи рішення посилається на те, що відповідно до ст. 45
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та абз. 4 ст. 24 Кодексу
законів про працю України ( 322-08 ) (322-08)
праця засуджених є найманою
працею і з ними фактично укладений трудовий договір, а тому на
фонд оплати праці засуджених повинні нараховуватися внески.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
17.02.2004 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено
без змін, а апеляційна скарга відповідача без задоволення з тих же
підстав.
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, відповідач
звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 17.02.2004 року по справі № 23\388 і
прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні
його позову, посилаючись на невірне застосування судом норм
матеріального права, а саме ст. 7 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які причинили
втрату працездатності ( 1105-14 ) (1105-14)
(далі по тексту - Закон).
У відзиві на касаційну скаргу, позивач вважає доводи викладені в
ній необгрунтованими та такими, що протирічать чинному
законодавству України.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні 25.05.2004 року розгляд справи
відкладений на 15.06.2004 року.
Доповідач по справі - суддя Бур'янова С.С.
Заслухавши суддю - доповідача та доводи представника позивача,
проаналізувавши правильність застосування судами норм
матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що
касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з
наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
відповідач 14.05.2001 року зареєстрований позивачем як
страхувальник відповідно до ст. 10 Закону ( 1105-14 ) (1105-14)
, що
підтверджується страховим свідоцтвом від 14.05.2001 року за №
XXX1.
Крім того, встановлено, що згідно повідомлення № 139 відповідачу
встановлено страховий тариф у розмірі 2,55% до фактичних витрат на
оплату праці найманих працівників.
Як видно з матеріалів справи, відповідач подав позивачу відомість
за перше півріччя 2003 року, за якою недоїмка за страховими
внесками за цей період становить суму 70701,42 грн.
Господарські суди, приймаючи судові рішення вірно дійшли висновку
про те, що відповідач є роботодавцем та страхувальником, а тому
зобов'язаний своєчасно та повністю сплачувати в установленому
порядку страхові внески до Фонду соціального страхування України
від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно до ст. 45 Закону ( 1105-14 ) (1105-14)
роботодавець, як
страхувальник повинен вносити страхові внески до зазначеного
Фонду.
Згідно ст. 7 Закону ( 1105-14 ) (1105-14)
роботодавцем вважається власник
підприємства або уповноважений ним орган та фізична особа, яка
використовує найману працю.
У відповідності з положеннями ст. 50 Виправно - трудового кодексу
України ( 3325-07 ) (3325-07)
праця засуджених організується з додержанням
правил охорони праці та техніки безпеки, встановлених
законодавством про працю.
Суди першої та апеляційної інстанції вірно застосували п. 3 ст. 8
Закону ( 1105-14 ) (1105-14)
, за яким обов'язковому страхуванню від
нещасного випадку підлягають особи, які утримуються у виправних,
лікувально - трудових, виховно - трудових закладах та залучаються
до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших
підприємствах за спеціальними договорами.
Таким чином, господарськими судами дана оцінка фактичним
обставинам у справі, доводам та запереченням сторін, а висновки
судів відповідають нормам чинного законодавства.
За таких обставин рішення господарського суду Донецької області
від 03.12.2003 року та постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 17.02.2004 року якою зазначене рішення
залишено без змін у справі № 23\388 є такими, що відповідають
фактичним обставинам справи, а тому підстав для їх скасування не
має.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу підприємства H-ської виправної колонії № 99, м.
Н-ськ залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
17.02.2004 року залишити без змін.
Головуючий Грек Б.М.
Судді Бур'янова С.С.
Яценко О.В.