ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2004 Справа N 20/765
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді
суддів
розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
“Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “У” на
постанову Київського апеляційного господарського суду від
16.02.2004р.
у справі № 20/765 господарського суду м. Києва
за позовом Закритого акціонерного товариства “Транснаціональна
фінансово-промислова нафтова компанія “У”
до відповідачів Відкритого акціонерного товариства “Торговий дім
“УК”, Акціонерного комерційного банку “МБ”
про визнання недійсним договору застави
за участю представників:
ЗАТ “Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “У”
ВАТ “Торговий дім “УК” – не з’явилися;
АКБ “МБ”
в с т а н о в и л а :
Закрите акціонерне товариство “Транснаціональна фінансово-
промислова нафтова компанія “У” звернулося до господарського
суду м. Києва з позовом та просила суд визнати недійсним договір
застави № 792/16/2103 від 13.09.2000р., відповідно до умов якого
ЗАТ “Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “У”
виступило майновим поручителем боржника за кредитним договором
№ 02/009-9 від 13.09.2000р., який укладено між відповідачами у
справі – Акціонерним комерційним банком “МБ” та Відкритим
акціонерним товариством “Торговий дім “УК”. В обгрунтування
заявлених вимог, позивач посилається на те, що спірний договір є
недійсним в силу ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки, в
порушення вимог ст. 12 Закону України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
,
не містить опису предмета застави (а.с.2-3).
Перший відповідач у справі – ВАТ “Торговий дім “УК” у відзиві на
позов заявлені вимоги не визнало, стверджуючи, що спірний
договір відповідає чинному законодавству. Відповідач зазначає,
що спірний договір чітко визначає індивідуальні ознаки майна, що
передано у заставу (а.с.51-52).
Другий відповідач у справі – АКБ “МБ” у відзиві на позов також
заявлені вимоги відхилив, вважаючи спірний договір таким, що
відповідає чинному законодавству. За твердженням другого
вўдповўдача, спірний договір містить всі істотні умови,
визначені ст. 12 Закону України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
,
зокрема, опис майна, що включає: назву майна, його вартість та
місце розташування (а.с.12-13).
Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.12.2003р.
провадження у даній справі припинено на підставі п. 1-1 ст. 80
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
(а.с.55-56).
Припиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з
того, що предмет спору у справі відсутній, оскільки спірний
договір є неукладеним.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
16.02.2004р. ухвала господарського суду м. Києва від
02.12.2003р. скасована, а матеріали справи направлені до
господарського суду першої інстанції для розгляду позовної заяви
по суті (а.с.94-96).
При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд
першої інстанції ухилився від вирішення спору по суті, а, отже,
і від здійснення правосуддя, що суперечить вимогам
ст.ст. 124, 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ЗАТ
“Транснаціональна фінансово-промислова компанія “У” звернулася
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та
просить її скасувати, залишивши в силі ухвалу господарського
суду м. Києва від 02.12.2003р.
Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно
застосовані ст.ст. 124,129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
ст. 82 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та допущено порушення ст. 80 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідач у справі – АКБ “МБ” у відзиві на касаційну скаргу,
вважаючи її доводи безпідставними, просить постанову Київського
апеляційного господарського суду від 16.02.2004р. залишити без
змін.
До розгляду поданої касаційної скарги по суті, АКБ “МБ” заявлено
клопотання щодо здійснення аудіозапису судового засідання, яке
відхилено колегією суддів з наступних підстав.
Відповідно до ст. 81-1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський
суд може здійснювати стенографічний, а також аудіо- чи
відеозапис судового засідання.
Отже, здійснення відео- чи аудіозапису судового засідання є
правом суду і може бути реалізоване за наявністю відповідних
технічних можливостей.
Заявлене другим відповідачем клопотання щодо залучення до участі
у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних
вимог на предмет спору, приватного нотаріуса Кременчуцького
нотаріального округу Ганночку Олександра Вікторовича залишено
без задоволення.
Так, в силу ст. 27 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, треті особи, які не
заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у
справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення
господарським судом, якщо рішення з господарського спору може
вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може
бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін,
прокурора або ініціативи господарського суду.
Отже, із змісту зазначеної норми вбачається, що треті особи
вступають у справу або їх залучають до участі у справі до
прийняття рішення.
Під час розгляду даної справи судом першої інстанції відповідне
клопотання не подавалось, а касаційна інстанція, згідно ч. 1
ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному
порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних
обставин справи лише перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Також відхилено і клопотання АКБ “МБ” щодо відкладення розгляду
касаційної скарги, яке подане 15.06.2004р.
Згідно ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відкладення розгляду
здійснюється у випадках неможливості розгляду справи з якихось
обставин.
У даному випадку обставин, які перешкоджають розгляду поданої
касаційної скарги по суті заявлених у ній вимог у даному
судовому засіданні, не має.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, цивільні права і обов'язки
виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій
громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в
силу загальних начал і змісту цивільного законодавства
породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього
цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод,
передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених
законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, договір
(багатостороння угода) є однією з підстав виникнення
зобов’язань.
В силу ст. 153 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, договір вважається
укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках
формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. При цьому,
істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або
необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо
яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Однією з істотних умов договору застави, відповідно до ст. 12
Закону України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
, є опис предмета
застави.
Предметом спору у даній справі є дійсність договору застави №
792/16/2103 від 13.09.2000р., відповідно до умов якого ЗАТ
“Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “У”
виступило майновим поручителем боржника за кредитним договором №
02/009-9 від 13.09.2000р., який укладено між відповідачами у
справі – Акціонерним комерційним банком “МБ” та Відкритим
акціонерним товариством “Торговий дім “УК”.
Під час розгляду даної справи по суті заявлених вимог, судом
першої інстанції встановлено, що спірний договір не містить
угоди сторін щодо такої істотної умови договору застави як опис
предмета застави. Зазначена обставина, встановлена судом першої
інстанції, не спростована апеляційною інстанцією при перегляді
прийнятого у справі судового акта в апеляційному порядку.
Отже, суд першої інстанції, встановивши, що спірний договір є
неукладеним (відсутній факт його укладення), обґрунтовано
припинив провадження у справі, зважаючи на відсутність предмета
спору – договору.
Так, відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній
предмет спору.
Відсутність предмету спору виключає розгляд позовних вимог по
суті, у зв’язку з чим посилання суду апеляційної інстанції на
порушення ст. 82 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
помилкові.
Також необгрунтовані і твердження суду апеляційної інстанції
щодо порушення судом першої інстанції ст.ст. 124,129 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Зокрема, відповідно до ст. 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, юрисдикція судів поширюється на всі
правовідносини, що виникають у державі.
Між тим, припинивши провадження у справі, суд першої інстанції
не допустив порушення вищенаведеної норми, оскільки, відповідно
до ст. 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарські суди розглядають
справи у спорах, а у даній справі предмет спору відсутній.
Ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
визначає основні
принципи судочинства, які також не були порушені судом першої
інстанції.
За таких обставин, постанова Київського апеляційного
господарського суду від 16.02.2004р. підлягає скасуванню, а
ухвала господарського суду м. Києва від 02.12.2003р. як така, що
прийнята у відповідності з нормами права, - залишенню в силі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
SТранснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “У”
задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
16.02.2003р. у справі № 20/765 скасувати, залишивши в силі
ухвалу господарського суду м. Києва від 02.12.2003р.