ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАШИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2004 Справа N 20-4/481-3/070
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Севастопольського державного
судовому засіданні касаційну підприємства
скаргу "А"
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від
11.11.2003
у справі № 20-4/481-3/070
господарського суду міста Севастополя
за позовом Агропромислового товариства з
обмеженою відповідальністю "Р"
до Севастопольського державного
підприємства "А"
треті особи - Державна податкова
інспекція в Гагарінському
районі м. Севастополя
- Товариства з обмеженою
відповідальністю "А"
про спонукання укласти договір та
усунення перешкод в
користуванні майном
за участю представників від:
позивача не з'явились
відповідача
третя особи
В С Т А Н О В И В:
17.06.2002 р. Агропромислове товариство з обмеженою
відповідальністю "Р" звернулось до господарського суду міста
Севастополя з позовом до Севастопольського державного підприємства
"А", за яким висувало вимоги зобов'язати Севастопольське державне
підприємство "А" підписати з Агропромисловим товариством з
обмеженою відповідальністю "Р" договір про порядок користування
завершеного дольового будівництва спального корпусу на 15 номерів
бази відпочинку "І" в селищі Ласпи Севастопольського району АР
Крим та зобов'язати Севастопольське державне підприємство "А"
усунути перешкоди в користуванні Агропромисловим товариством з
обмеженою відповідальністю "Р" корпусу на 15 номерів бази
відпочинку "І" в селищі Ласпи Севастопольського району АР Крим.
18.07.2002 р. Агропромислове товариство з обмеженою
відповідальністю "Р" подало до господарського суду заяву про зміну
позовних вимог, відповідно до якої просило визнати спальний корпус
на 15 номерів бази відпочинку "І" Севастопольського державного
підприємства "А", розташованого в селищі Ласпи Орлиновської
сільської ради м. Севастополя, спільною дольовою власністю
Агропромислового товариства з обмеженою відповідальністю "Р" та
Севастопольського державного підприємства "А" у розмірі часток по
50%.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 25.07.2002 р.
позов задоволено. Визнано спальний корпус на 15 номерів бази
відпочинку "І" Севастопольського державного підприємства "А",
розташованого в селищі Ласпи Орлиновської сільської ради м.
Севастополя, спільною дольовою власністю Агропромислового
товариства з обмеженою відповідальністю "Р" та Севастопольського
державного підприємства "А" у розмірі часток - по 50%. Постановою
Вищого господарського суду України від 14.11.2002 р. рішення
господарського суду міста Севастополя від 25.07.2002 р. у справі
№ 20-4/481 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до
господарського суду міста Севастополя, при цьому суд касаційної
інстанції виходив з того, що спір про майнові права на частку
спального корпусу виник після того, як все майно відповідача і в
тому числі спірне, опинилося у податковій заставі, тому прийняте
судове рішення стосується прав і обов'язків ДШ, яка не була
залучена до участі у справі.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 05.12.2002 р.
залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка заявляє
самостійні вимоги, Державну податкову інспекцію у Гагарінському
районі М.Севастополя.
23.04.2003 р. до господарського суду міста Севастополя в межах
провадження зазначеної судової справи подано позов Товариства з
обмеженою відповідальністю "А" до Севастопольського державного
підприємства "А", яким Товариство з обмеженою відповідальністю "А"
висувало вимоги щодо залучення його до участі у справі у якості
третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та
визнати спальний корпус на 15 номерів бази відпочинку "І"
Севастопольського державного підприємства "А", розташованого в
селищі Ласпи Орлиновської сільської ради м. Севастополя, спільною
дольовою власністю товариства з обмеженою відповідальністю "А" та
Севастопольського державного підприємства "А" у розмірі часток -
по 50%.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 25.04.2003 р. до
участі у справі залучено у якості третьої особи, яка заявляє
самостійні вимоги -Товариство з обмеженою відповідальністю "А".
14.05.2003 р. до господарського суду міста Севастополя в межах
провадження зазначеної судової справи подано позов Державної
податкової інспекції, як третьої особи, що заявляє самостійні
вимоги, за яким державна податкова інспекція просить в позові
Агропромислового товариства з обмеженою відповідальністю "Р" до
Товариства з обмеженою відповідальністю "А" відмовити.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 26.06.2003 в
позові Агропромислового товариства з обмеженою відповідальністю
"Р" до Севастопольського державного підприємства "А" відмовлено.
Визнано спальний корпус на 15 номерів бази відпочинку "І"
Севастопольського державного підприємства "А", розташованого в
селищі Ласпи Орлиновської сільської ради М.Севастополя, спільною
дольовою власністю товариства з обмеженою відповідальністю "А" та
Севастопольського державного підприємства "А" у розмірі часток -
по 50%.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
11.11.2003 рішення господарського суду міста Севастополя від
26.06.2003 у справі № 20-4/481-3/070 залишено без змін, а
апеляційне подання прокурора міста Севастополя - без задоволення.
Севастопольське державне підприємство "А" (далі по тексту - СДП
"А") з постановою Севастопольського апеляційного господарського
суду не згодне, вважає, що апеляційним господарським судом при
ухвалені судового рішення порушено норми матеріального та
процесуального права, тому просить постанову апеляційного
господарського суду скасувати, в задоволені позовних вимог ТОВ "А"
відмовити.
Мотивуючи свою позицію з приводу скасування судового рішення,
скаржника посилається на допущені апеляційним господарським судом
порушення норм процесуального права, а саме, по-перше, розгляд
судової справи відбувся у відсутності представників СДП "А" та ДШ
у Гагаринському районі м. Севастополя, оскільки сторони не були
належним чином повідомлені про час і місце слухання справи;
по-друге, апеляційним господарським судом не досліджувались
представлені ТОВ "АА" документи (акти прийому майнових
сертифікатів від власників майнових паїв ТОВ "АА", протокол
загальних зборів АТОВ "Р" про розпаювання майна), які були
витребувані судом, але в судовому засіданні вони не оголошувались
та в судовому рішенні про це не зазначено; по-третє, апеляційним
господарським судом не надано належної оцінки обставинам справи
щодо порушення господарським судом міста Севастополя справи про
банкрутство СДП "А" (ухвала господарського суду міста Севастополя
від 15.10.2002 р.); в-четверте, на даний час відносно керуючого -
розпорядника майна Завірюхи Р.В. порушено кримінальну справу,
однак про результати розгляду цього питання прокуратурою СДП "А"
не відомо.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши
доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та
правомірність застосування норм матеріального та процесуального
права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає,
що касаційна скарга СДП "А" підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу
визнання права власності на 15 номерів бази відпочинку "І"
Севастопольського державного підприємства "А", розташованого в
селищі Ласпи Орлиновської сільської ради м. Севастополя.
Позивач вважає, що спірний об'єкт нерухомого майна є спільною
дольовою власністю Агропромислового товариства з обмеженою
відповідальністю "Р" та Севастопольського державного підприємства
"А" у розмірі часток - по 50%, оскільки будівництво зазначеного
об'єкту здійснено в результаті спільної діяльності, що
підтверджується договором № 100 від 01.09.1995 р. "Про дольову
участь радгоспу в реконструкції розширення бази відпочинку "І",
розташованого у селищі Ласпи Балаклавського району міста
Севастополя", укладеного між СГП "А" та радгоспом "Р" (в
подальшому за правоприємництвом позивач у справі - Агропромислове
товариство з обмеженою відповідальністю "Р"), а також іншими
документами: договорами на виконання робіт та актами виконаних
робіт, пов'язаних з будівництвом спірного об'єкту; накладними та
актами звірки взаєморозрахунків з відповідачем, що засвідчують
факт відшкодування останньому 50% затрат по будівництву та інше.
За нормами ст. 113 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
визначається поняття права спільної дольової власності, а саме, що
володіння, користування і розпорядження майном при спільній
частковій власності провадиться за згодою всіх учасників, а при
відсутності згоди - спір вирішується судом. Визначаючи частки у
праві спільної часткової власності, слід вважати, що вони є
рівними, якщо інше не визначено за домовленістю співвласників або
законом.
Здійснення права спільної часткової власності відбувається за
згодою співвласників, в тому числі шляхом укладання договору про
порядок володіння та користування спільним майном. Кожен із
співвласників має право на надання йому у володіння та
користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає
його частці у праві спільної часткової власності.
Апеляційний господарський суд, підтримуючи рішення місцевого
господарського суду, яким відмовлено в задоволені позовних вимог
Агропромислового товариства з обмеженою відповідальністю "Р" та
визнання спального корпусу на 15 номерів бази відпочинку "І"
Севастопольського державного підприємства "А", розташованого в
селищі Ласпи Орлиновської сільської ради м. Севастополя, спільною
дольовою власністю товариства з обмеженою відповідальністю "АА" та
Севастопольського державного підприємства "А" у розмірі часток -
по 50%, обґрунтовує свою позицію тим, що в результаті розпаювання
майна АТОВ "Р" частина бази відпочинку "І" в натурі передана
декільком співвласникам, яким було виділене в натурі майно на суму
367080,37 грн.. Спірне майно було передано співвласниками в оренду
ТОВ "АА" (договір від 01.10.2002 р. № 17), а згодом з ТОВ "АА"
укладено договір купівлі-продажу від 26.12.2002 р. № 45, за яким
ТОВ "АА" продано частина бази відпочинку "І" - Уг спального
корпусу (а.с.89-92 т.З), а факт передачі оформлено актом прийому
передачі (а.с.93 т.З). Враховуючи, що зазначені договори в
установленому порядку не визнавались недійсними, на думку
апеляційного господарського суду, місцевий господарський суд
правомірно визнав ТОВ "АА" власником 50% спірного майна.
Приймаючи судові рішення, місцевим господарським судом та
апеляційним господарським судом не надано оцінки дійсним
обставинам справи, насамперед, залишено поза увагою питання
наявності правовстановлюючих документів на спірний об'єкт
нерухомого майна, перелік таких документів наведено в додатку № 1
до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на
об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та
фізичних осіб (затверджена наказом Державного комітету
будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.98
р. № 121); не витребувані судом докази щодо перебування спірного
об'єкту нерухомого майна на балансі підприємства позивача чи (або)
відповідача у справі.
Визнавши доведеним факт набуття права часткової власності за ТОВ
"АА", який набув права власності на частину спірного майна,
уклавши договір купівлі-продажу майнових паїв із співвласниками
АТОВ "Р", судом не витребувані правовстановлюючі документи, що
мали підтвердити право власності на набуте ними майно (спірний
об'єкт нерухомого майна), що виділене їм в натурі.
Так, виходячи з матеріалів справи, 19.03.2003 р. Родниковською
сільською радою видано ТОВ "АА" свідоцтво про право власності на
майновий пай члена колективного сільськогосподарського
підприємства (майновий сертифікат) на суму 239817,00 грн. (а.с.36
т.З), однак даний документ, покладений в основу судового рішення,
не може слугувати належним доказом у справі на підтвердження
передачі права власності на спірний об'єкт ТОВ "АА", оскільки
підтверджує лише факт передачі права власності на майнові паї
співвласників КСП "Р".
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що
постанова Севастопольського апеляційного господарського суду та
рішення господарського суду м. Севастополя не відповідають вимогам
господарського процесуального законодавства.
Викладене дає підстави для скасування постанови та рішення і
направлення справи на новий розгляд до місцевого господарського
суду. При новому розгляді справи суду слід всебічно і повно
з'ясувати наведені вище обставини справи і об'єктивно оцінити
докази, що мають значення для справи і вирішення спору по суті, та
прийняти на підставі чинного законодавства нове рішення або
ухвалу.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1
ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд
України, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Севастопольського державного підприємства "А"
від 26.04.2004 р. № 12/377 у справі № 20-4/481-3/070
господарського суду міста Севастополя задовольнити частково.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 11.11.2003 та рішення господарського суду міста Севастополя
від 26.06.2003 р. у зазначеній справі скасувати, а справу
№ 20-4/481-3/070 направити на новий розгляд до господарського суду
міста Севастополя.