ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2004 Справа N 2-7/385-03
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грека Б.М.,
суддів Бур'янової С.С., Яценко О.В.
розглянувши
касаційну скаргу Управління ПФУ в H-ському районі АР Крим
на рішення господарського суду Автономної Республіки
Крим від 28.10.2003 року та постанову
Севастопольського апеляційного господарського
суду від 27.01.2004 року
у справі № 2-7/385-03
за позовом Управління ПФУ в H-ському районі АР Крим
до Управління праці та соціального захисту населення
H-ської райдержадміністрації
про стягнення 2766,88 грн.
За участю представників сторін
від позивача не з'явився,
від відповідача не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
28.10.2003 року (суддя Дугаренко О.В.) відмовлено в задоволенні
позовних вимог Управлінню Пенсійного фонду України в H-ському
районі Автономної Республіки Крим до управління праці і
соціального захисту населення H-ської районної державної
адміністрації про стягнення 2766,88 грн. на підставі ст. 7 Закону
України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
та ст. 440
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
27.01.2004 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено
без змін, а апеляційна скарга управління Пенсійного фонду України
в H-ському районі Автономної Республіки Крим залишена без
задоволення з тих же підстав.
Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх судових інстанцій,
позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського
суду України
в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 28.10.2003 року та постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 27.01.2004 року і справу
направити на новий розгляд, посилаючись на невірне застосування
судами норм матеріального і процесуального права, а саме ст. 8
Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
та ст. 440
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні 25.05.2004 року розгляд справи
відкладений на 15.06.2004 року, у зв'язку з нез'явленням
представників сторін в судове засідання.
Доповідач по справі - суддя Бур'янова С.С.
Заслухавши суддю - доповідача, проаналізувавши правильність
застосування судами норм матеріального і процесуального права,
судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
відповідачем 24.12.1999 року А.А.А. призначена пенсія за вислугою
років, як працівнику освіти, при спеціальному стажу роботи 31 рік
6 місяців 25 днів. При нарахуванні зазначеної пенсії відповідач
керувався п. е ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"
( 1788-12 ) (1788-12)
віl 05.11.1991 року № 1788-ХІІ, згідно якої право на
пенсію за вислугою років мають працівники освіти, охорони здоров'я
і соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи
від 25 до 30 років незалежно від віку.
Згідно ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення"
( 1788-12 ) (1788-12)
звернення для призначення пенсії здійснюється в будь -
який час після виникнення права на пенсію. Пенсії за вислугою
років призначаються у разі залишення роботи, яка дає право на цю
пенсію.
Як видно з матеріалів справи та встановлено судами, А.А.А. на дату
призначення пенсії мав спеціальний стаж роботи працівника освіти,
який дорівнює 31 рік 6 місяців 25 день.
Крім того, господарські суди встановили, що А.А.А. був звільнений
від займаної посади директора P-ської середньої школи у зв'язку з
обранням P-ським сільським головою на підставі п. 5 ст. 36 Кодексу
законів про працю України ( 322-08 ) (322-08)
.
Відповідно до зазначеної норми, перевід працівника з його згоди на
інше підприємство, установу, організацію або перехід на виборну
посаду, являється підставою для припинення трудового договору.
Виходячи з викладеного, господарські суди вірно дійшли висновку
про те, що припинення А.А.А. трудового договору згідно ст. 36
Кодексу законів про працю України ( 322-08 ) (322-08)
з організацією, стаж
роботи в якій зараховується до спеціального трудового стажу та
визнали дану обставину як факт залишення роботи.
Суди першої та апеляційної інстанцій, правомірно відхилили
посилання позивача на ст. 28 Закону України "Про статус депутатів
місцевих рад народних депутатів" ( 3949-12 ) (3949-12)
від 04.02.94р. №
3949, оскільки положеннями даної статті регулюється порядок
нарахування стажу роботи для осіб, обраних депутатами. Суди вірно
зазначили, що ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення"
( 1788-12 ) (1788-12)
не пов'язує призначення пенсії за вислугою років з
фактом переривання або продовженням стажу роботи, а безпосередньо
вказує на обов'язкову умову - залишення роботи, яка дає право на
цю пенсію.
Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції дана оцінка
фактичним обставинам у справі, доводам та запереченням сторін, а
висновки судів відповідають нормам чинного законодавства.
За таких обставин, рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 28.10.2003 року та постанова Севастопольського
апеляційного господарського суду від 27.01.2004 року якою
зазначене рішення залишено без змін у справі № 2-7\385-2003 є
такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а тому
підстав для їх скасування не має.
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Управління ПФУ в H-ському районі АР Крим залишити
без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
28.10.2003 року та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 27.01.2004 року залишити без змін.
Головуючий Грек Б.М.
Судді Бур'янова С.С.
Яценко О.В.