ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2004 Справа N 2-4/12361-03
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грека Б.М.,
суддів Бур'янової С.С., Яценко О.В.
розглянувши
касаційну скаргу Республіканської фізіотерапевтичної лікарні "XXX"
на рішення господарського суду Автономної Республіки
Крим від 03.12.2003 року та постанову
Севастопольського апеляційного господарського
суду від 23.02.2004 року
у справі № 2-4/12361-03
за позовом підприємства інвалідів "YYY"
до Республіканської фізіотерапевтичної лікарні "XXX"
про стягнення 11100,00 грн.
За участю представників сторін
від позивача не з'явився,
від відповідача А.А.А. посв. № 111 від 11.05.2002 року
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.12.
2003 року (суддя Бєлоглазова І.К.) позовні вимоги підприємства
інвалідів "YYY" дій до Республіканської фізіотерапевтичної лікарні
"XXX" про стягнення заборгованості в сумі 11100,00 грн. частково
задоволені. Суд, приймаючи рішення посилається на ст.ст. 197, 199
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
23.02.2004 року зазначене рішення залишено без змін з тих же
підстав.
Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх судових інстанцій,
відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського
суду України в якій просить скасувати повністю рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.12.2003 року
та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 23.02.2004 року, посилаючись на невірне застосування судами
норм матеріального і процесуального права, а саме ст. 199
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
та ст. 77 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
у судовому засіданні 25.05.2004 року розгляд справи
було відкладено на 15.06.2004 року у зв'язку з неявкою в судове
засідання представників сторін.
Доповідач по справі - суддя Бур'янова С.С.
Заслухавши суддю - доповідача та доводи представника відповідача,
проаналізувавши матеріали справи, правильність застосування судами
норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає,
що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з
наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
16.06.2003 року приватне підприємство "ZZZ" уклало з позивачем
договір про поступку права вимоги (цесії) за яким до останнього
перейшло право вимоги виконання зобов'язання в розмірі 11100,00
грн. за договором поставки від 27.12.2002 року № 1, укладеного між
приватним підприємством "ZZZ" та відповідачем.
16.07.2002 року ПП "ZZZ" направлено на адресу відповідача
повідомлення від 16.06.2003 року № 82 про те, що їм поступлено
право вимоги за договором поставки № 22 від 27.12.2002 року -
підприємству інвалідів "YYY".
Позивач листом від 27.07.2003 року № 175 звернувся до відповідача
з вимогою про перерахування кредиторської заборгованості на
підставі договору на поступку права вимоги. Невиконання зазначеної
вимоги відповідачем і стало підставою для звернення підприємства
інвалідів "YYY" в господарський суд з позовом.
Згідно ст. 197 Цивільно кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
уступка вимоги
кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить
закону чи договору, або коли вимога не пов'язана з особою
кредитора. До набувача вимоги переходять права, що забезпечують
виконання зобов'язання.
Суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення зазначає, що приватне
підприємство "ZZZ" після поступки права вимоги за договором № 1
від 27.12.2002 року не мало права укладати з відповідачем угоду
про розірвання цього договору, оскільки вже не був учасником
даного зобов'язання. Суд, на підставі п. 2 ст. 83 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
вийшов за межі позовних
вимог та визнав недійсною з моменту укладання угоду від 21.08.2003
року про розірвання договору від 27.12.2002 року.
При цьому господарський суд не обгрунтував свої висновки в
мотивувальній частині рішення, та не зазначив в резолютивній
частині рішення про визнання недійсною угоди від 21.08.2003 року,
укладеної між приватним підприємством "ZZZ" і відповідачем про
розірвання договору № 1 від 27.12.2002 року.
Апеляційний суд в мотивувальній частині постанови зазначає, що
одночасно з підписанням угоди про поступку права вимоги по справі,
приватне підприємство "ZZZ" 21.08.2003 року підписало з
відповідачем угоду про розірвання договору № 1 від 27.12.2002
року. Однак, цей висновок не відповідає фактичним обставинам у
справи, оскільки угода про поступку права вимоги укладена
16.06.2003 року, а угода про розірвання зазначеного договору
підписана 21.08.2003 року.
З матеріалів справи видно, що суд першої інстанції, приймаючи
рішення від 03.12.2003 року, при відсутності представника
відповідача, не розглянув подані ним клопотання, у відповідності
до вимог ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, про відкладення розгляду
справи у зв'язку з неможливістю бути присутнім у судовому
засіданні з поважних причин.
Згідно з приписами ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення
норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для
скасування рішення місцевого або постанови апеляційного
господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності
однієї із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце
засідання суду.
Судова колегія вважає, що судами попередніх інстанцій були
порушені процесуальні права відповідача, що є підставою для
скасування прийнятих судами рішень у цій справі.
Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій не дана оцінка
всім зібраним по справі доказам та фактичним обставинам справи,
доводам та запереченням сторін, а висновки суду належним чином
необгрунтовані.
За таких обставин рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 03.12.2003 року та постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 23.02.2004 року якою
зазначене рішення залишено без змін у справі № 2-4/12361-03 не
можна визнати такими, що відповідають фактичним обставинам справи,
вимогам закону і тому підлягають скасуванню, а справа направленню
на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи слід врахувати викладене, повно та
всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати оцінку зібраним
по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності
від встановленого та вимог закону, постановити законне і
обгрунтоване рішення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Республіканської фізіотерапевтичної лікарні "XXX"
задовольнити частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
03.12.2003 року та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 23.02.2004 року скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Автономної
Республіки Крим.
Головуючий Грек Б.М.
Судді Бур'янова С.С.
Яценко О.В.