ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2004 Справа № 2-23/11358-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у
відкритому Красногвардійського районного
судовому засіданні центру зайнятості
касаційну скаргу
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 04.03 -
18.03.2004
у справі 2-23/11358-2003
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Прокурора Красногвардійського
району Автономної Республіки Крим в
інтересах держави в особі
Красногвардійського районного
центру зайнятості
до Сільськогосподарського підприємства
"Агрофірма "Н""
про стягнення 12698,06 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача - не з'явились
від відповідача -
В С Т А Н О В И В:
10 листопада 2003 року господарським судом Автономної Республіки
Крим прийнято рішення по справі № 2-23/11358-2003, яким задоволено
позов Прокурора Красногвардійського району Автономної Республіки
Крим в інтересах держави в особі Красногвардійського районного
центру зайнятості. З відповідача було стягнуто суму заборгованості
в розмірі 12698,06 грн., 126.98 грн. держмита та 118 грн - витрат
за інформаційнотехнічне обслуговування судового процесу.
За результатом розгляду апеляційної скарги Севастопольський
апеляційний господарський суд прийняв постанову від 04.03. -
18.03.2004 р., якою апеляційну скаргу відповідача задовольнив,
рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
10.11.03 р. скасував і в позові відмовив.
Не погоджуючись з прийнятою по справі постановою,
Красногвардійський районний центр зайнятості звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 04.03. - 18.03.2004 р., а рішення господарського суду
Автономної Республіки Крим від 10.11.2003 року - залишити без
змін, посилаючись на своє конституційне право звернення до суду.
Заслухавши доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи та правомірність застосування норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга
Красногвардійського районного центру зайнятості підлягають
частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивач, звертаючись з позовом до господарського суду, просить
стягнути з відповідача несплачену суму страхових внесків до Фонду
загальнообов'язкового державного соціального страхування України
на випадок безробіття на суму 12698,06 грн. Обґрунтовуючи позовні
вимоги позивач посилається на те, що підприємство відповідача
будучи зареєстрованим, як платник внесків на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття, станом на
26.03.2003 року має заборгованість по внескам до Фонду на суму
12698,06 грн.
Судом було встановлено, що відповідач зареєстрований, як платник
внесків на загальнообов'язкове державне страхування на випадок
безробіття в Красногвардійському районному центрі зайнятості. Факт
заборгованості по сплаті внесків до Фонду загальнообов'язкового
державного соціального страхування на випадок безробіття в сумі
12698,06 грн. підтверджується матеріалами справи (а.с.6, 7) та не
оспорюється сторонами.
Господарський суд Автономної Республіки Крим, керуючись п. 2 п. 2
ст.35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
, абз. 2 п. 8.1
Інструкції "Про порядок нарахування і сплати внесків на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на
випадок безробіття" ( z0030-01 ) (z0030-01)
, позов задовольнив.
Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого
господарського суду та відмовляючи в позові, обґрунтовує свою
правову позицію тим, що позивач перевищив межі своєї компетенції,
звернувшись до суду за стягненням з відповідача заборгованості по
страхових внесках, оскільки відповідно до п.п. 2.1.3 п. 2.1 ст. 2
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
органи фонду загальнообов'язкового державного
соціального страхування - відносно внесків на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування, в межах компетенції цих органів є
контролюючими органами, тобто мають право здійснювати перевірку
своєчасності, достовірності та повноти їх нарахування та сплати.
Колегія суддів Вищого господарського суду, перевіривши матеріали
справи та висновки, встановлені судом апеляційної інстанції, їх
відповідність чинному законодавству, приходить до висновку, що
касаційна скарга Красногвардійського районного центру зайнятості
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 2 статті 8 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
діяльність Фонду регулюється Основами
законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, Законом України "Про зайнятість населення", Законом
України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
та статутом Фонду, який
затверджується правлінням Фонду.
Разом з тим, згідно ст.10 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
управління Фондом здійснюють правління Фонду та виконавча дирекція
Фонду, функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду
покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим,
обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міжрайонні,
міські та районні у містах центри зайнятості.
Повноваження робочих органів виконавчої дирекції Фонду визначені
ч.2 ст.12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
до яких
зокрема належать: проведення збору страхових внесків; контроль
правильності нарахування, своєчасності сплати страхових внесків, а
також витрат за страхуванням на випадок безробіття; представництво
інтересів Фонду в судових та інших органах.
Відповідальність за несвоєчасну та неповну сплату страхових
внесків за ст.38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
покладається на роботодавця, який несе відповідальність за
несвоєчасність реєстрації як платник страхових внесків,
несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому
числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через
рахунки роботодавців.
У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками, у
тому числі через ухилення від реєстрації як платника страхових
внесків, або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму
донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки),
штраф та пеню.
Крім того, вищезазначеною правовою нормою встановлено, що не
сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход
Фонду із страхувальника у безспірному порядку.
Контроль за правильним нарахуванням, своєчасним і повним
перерахуванням та надходженням страхових внесків здійснюється
центрами зайнятості шляхом проведення планових перевірок.
Так, п. 7 Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття
( z0030-01 ) (z0030-01)
, затвердженої наказом Міністерства праці та
соціальної політики України № 339 від 18.12.2000 р.,
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.01.2001 р. за
№ 30/5221, визначається порядок здійснення та фіксування
результатів перевірки шляхом складання відповідного акту.
Форма, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими
органами залежать від місця даного органу в системі відповідних
органів та його компетенції і регламентуються Конституцією
України, відповідними законами України та положенням (статутом)
про такий орган.
Відповідно до п. 4 ст. 38 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
право накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи від
імені Фонду мають керівник виконавчої дирекції Фонду, його
заступники, керівники робочих органів виконавчої дирекції Фонду в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі
та їх заступники.
Відповідно до п. 9.7 Інструкції ( z0030-01 ) (z0030-01)
не сплачені в строк
страхові внески, пеня і штрафи стягуються в доход Фонду із
страхувальника у безспірному порядку незалежно від результатів
фінансово-господарської діяльності на підставі акта ненормативного
характеру (розпорядження) директора Державного центру зайнятості
або його заступників, директора центру зайнятості Автономної
Республіки Крим, директорів обласних, Київського та
Севастопольського міських центрів зайнятості та їх заступників.
Стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, штрафів чи
пені у разі відсутності коштів на рахунках може бути звернено на
майно платника відповідно до чинного законодавства.
Аналіз правових норм діючого законодавства та наведених судовими
інстанціями доводів в їх сукупності, свідчить про неповне
з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних
обставин справи, що мають значення для правильного вирішення
спору, як наслідок, порушення вимог ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного,
повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх
сукупності.
Судовими інстанціями не досліджувалися докази у справі, які мали б
свідчити про те, що позивачем здійснена перевірка підприємства
відповідача та складено відповідний акт щодо наявної
заборгованості по страховим внескам до Фонду загальнообов'язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття;
відсутнє розпорядження керівника центру зайнятості про стягнення з
підприємства відповідача заборгованості по страховим внескам до
Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування
України на випадок безробіття; відсутні в матеріалах справи
докази, що мали свідчити про вжитті позивачем заходи щодо
повідомлення відповідача про порядок та строки проведення
розрахунків по сплаті заборгованості страхових внесків, а також
відмови відповідача у добровільному порядку погасити
заборгованість (або часткового погашення відповідачем
заборгованості на момент звернення позивача з позовом до
господарського суду).
Заявляючи позов, позивач зобов'язаний подати відповідні докази,
які б свідчили про правомірність його вимог. Як слідує з
матеріалів справи, таких доказів позивач не надав.
Наведене свідчить про те, що господарським судом Автономної
Республіки Крим та Севастопольським апеляційним господарським
судом не було надано належної оцінки обставинам у справі, у
сукупності та відповідності нормам матеріального і процесуального
права, що стало підставою для ухвалення незаконних рішення та
постанови, не врахована суперечлива правова позиція позивача,
дійсність його вимог.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111- 7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що
рішення господарського суду Автономної Республіки Крим та
постанова Севастопольського апеляційного господарського суду не
відповідають вимогам чинного законодавства.
Викладене дає підстави для скасування рішення і постанови та
направлення справи на новий розгляд у суд першої інстанції.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1 ст.
111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Красногвардійського міського районного центру
зайнятості від 16.04.2004 р. № 187 задовольнити частково.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 04.03. - 18.03.2004 та рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 10.11.2003 у справі № 2-23/11358-2003
скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського
суду Автономної Республіки Крим.