ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2004 Справа N 2-15/9194-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкіна – головуючого
Є. Чернова
В. Цвігун
за участю представників:
- позивача
- відповідача
розглянув касаційні скарги ДПІ в м. Ялті, Санаторію “Нижня
(подання) Ореанда” УС ВР України
на постанову від 11.02.2004
Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі № 2-15/9194-2003
за позовом Санаторію “Нижня Ореанда” УС ВР
України
до ДПІ в м. Ялті
про визнання недійсним розпорядження
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду АР Крим від 15.09.-01.12.2003
(суддя Дадинська Т.В.) у справі позовні вимоги задоволені
частково – визнано недійсним розпорядження ДПІ в м. Ялта
№ 6761/10/23-4 від 14.10.2003 в частині зменшення бюджетного
відшкодування ПДВ за листопад 2002 року в сумі 1860 грн., за
лютий 2003 року в сумі 1278,38 грн. В решті позовні вимоги
залишені без задоволення.
Рішення мотивовано тим, що платником податків обгрунтовано
заявлено бюджетне відшкодування в зв’язку з придбанням основних
фондів, що підлягають амортизації (ремонтно-будівельні роботи по
шахтному ліфтопідйомнику); згідно п. 7.4.1 ст. 7 Закону України
“Про ПДВ” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, суми ПДВ, сплачені платником податків у
звітному періоді у зв’язку з придбанням основних фондів, що
підлягають амортизації, включаються до складу податкового
кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення
в експлуатацію основних фондів.
Вимоги позивача щодо правомірності включення до податкового
кредиту сум ПДВ, сплачених в зв’язку з придбанням
паливно-мастильних матеріалів були відхилені судом, оскільки
згідно п. 7.4.1 статті 7 Закону України “Про ПДВ” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
податковий кредит звітного періоду складається з сум податків,
сплачених в звітному періоді в зв’язку з придбанням товарів
(робіт, послуг) вартість яких відноситься до складу валових
витрат виробництва, однак, згідно п. 5.4.10 ст. 5 Закону України
“Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, в
редакції до 01.01.2003, витрати, пов’язані з придбанням
паливно-мастильних матеріалів до легкових автомобілів до складу
валових витрат не включаються, а згідно п. 5.4.10 в редакції
Закону № 349-ІV від 24.12.2002, до валових витрат включаються у
розмірі 50%. Отже позивач мав право віднести до податкового
кредиту за лютий 2003 року 50% суми ПДВ, сплаченої в зв’язку з
придбанням ПМм.
Колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського
суду (у складі: головуючий - Фенько Т.П. , суддів: Градової
О.Г., Черткової І.В.), здійснюючи апеляційну перевірку в зв’язку
зі скаргами відповідача та позивача постановою від 11.02.2004
рішення у справі залишила без змін, а апеляційну скаргу - без
задоволення з тих же підстав.
Позивач та відповідач з рішенням та постановою у справі не
згодні, в зв’язку з чим звернулися з касаційними скаргами.
Зокрема позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному
обсязі. Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що за його
переконанням він, як бюджетна безприбуткова установа має право
на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ,
пов’язаних з придбанням ПММ для автомобілів у розмірі 100%
згідно приписів п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про ПДВ”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідач просить рішення та постанову у справі скасувати, в
задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги скаржник
обгрунтовує тим, що за його переконанням помилковим є висновок
судів першої та апеляційної інстанцій про те, що об’єкти
недобудови відносяться до “основних фондів”. Свої твердження
скаржник обгрунтовує посиланням на п. 8.2 ст. 8 Закону України
“Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, згідно з
яким, “основні фонди” – матеріальні цінності, які
використовуються в господарській діяльності протягом періоду,
який перевищує 365 календарних днів з моменту введення їх до
експлуатації, і вартість яких поступово зменшується в зв’язку з
фізичним та моральним зносом.
Колегія суддів перевірила матеріали справи у відкритому судовому
засіданні і зазначає таке.
Як стверджує позивач, він є бюджетною, неприбутковою особою та
звільнений від оподаткування прибутку, і, згідно п.п. 7.4.1
п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
має право на віднесення до податкового кредиту
100% сум ПДВ, витрачених на придбання ПММ для легкового
транспорту.
Колегія суддів констатує, що зазначені відомості не було
достеменно досліджені судами першої та апеляційної інстанцій і
їм не була дана належна правова оцінка. В залежності від цього
при новому розгляді справи є доцільним дослідити питання
відношення в часі об’єкту недобудови та його співвідношення з
нормою, яка міститься в п. 8.2 ст. 8 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, що розкриває
змўст поняття “основні фонди”.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає висновки, викладені в
рішенні та постанові у справі такими, що зроблені без врахування
всіх обставин справи, які мають значення для правильного
вирішення спору, отже рішення та постанова підлягають
скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7 – 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційні скарги ДПІ у м. Ялта та Санаторія “Нижня Ореанда”
Управління справами апарату Верховної Ради України задовольнити
частково.
2. Рішення від 15.09.-01.12.2003 та постанову від 11.02.2004 у
справі господарського суду АР Крим скасувати.
3. Справу № 2-15/9194-2003 направити на новий розгляд до
господарського суду АР Крим.