ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2004 Справа N 19/265-03-8886
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді
суддів
розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
“ФЮ” на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
27.01.2004р. та ухвалу господарського суду Одеської області від
11.12.2003р.
у справі № 19/265-03-8886 господарського суду Одеської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Д”
до відповідача Закритого акціонерного товариства „ФЮ”
про стягнення 17 133,66грн.
за участю представників:
ТОВ „Д” – не з’явилися;
ЗАТ „ФЮ” – не з’явилися
в с т а н о в и л а :
Товариство з обмеженою відповідальністю „Д” звернулося до
господарського суду Одеської області з позовом та просило суд
стягнути з відповідача – Закритого акціонерного товариства „ФЮ”
17 133,66грн. заборгованості за договором купівлі-продажу від
01.08.2001р. (а.с2-3).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.12.2003р.
провадження у даній справі припинено на підставі п. 1-1 ст. 80
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
(а.с.60).
Ухвала мотивована тим, що до вирішення спору по суті заявлених
вимог, відповідачем погашено заборгованість у повному обсязі.
При цьому, вищезазначеною ухвалою суду позивачу за рахунок
відповідача відшкодовано судові витрати, понесені:
- у зв’язку з оплатою позову державним митом у сумі
177,34грн.;
- сплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу у розмірі 118грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
27.01.2004р. ухвала господарського суду Одеської області від
11.12.2003р. залишена без змін (а.с.76-77).
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції в частині
відшкодування судових витрат та постановою апеляційної інстанції
щодо залишення без змін ухвали господарського суду Одеської
області від 11.12.2003р. в цій частині, ЗАТ „ФЮ” звернулося до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та
просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від
27.01.2004р. та ухвалу господарського суду Одеської області від
11.12.2003р. в частині відшкодування судових витрат скасувати.
У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на порушення
судами норм матеріального та процесуального права.
Скаржник вважає, що суд неправомірно поклав на нього
зобов’язання відшкодувати понесені позивачем судові витрати,
оскільки вини його у доведенні спору до суду не має.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
В силу ч. 1 ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, державне мито
покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів – на
сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При
цьому, відповідно до ч. 2 цієї норми, якщо спір виник внаслідок
неправомірних дій сторони, господарський суд має право покласти
на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Провадження у даній справі припинено судом першої інстанції,
оскільки ним встановлено, що відповідач до прийняття рішення по
суті заявлених вимог повністю погасив заборгованість перед
позивачем, яка була предметом спору.
При цьому, суди першої та апеляційної інстанції, на підставі
зібраних у справі доказів та, враховуючи не надання відповідачем
допустимих доказів строків реалізації товару, надання позивачем
двостороннього акта звірки, який підтверджує наявність
заборгованості на момент звернення позивача з даним позовом до
суду, встановили, що спір доведений до суду з вини відповідача.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного
висновку щодо відшкодування понесених позивачем судових витрат
за рахунок відповідача.
Поряд з цим, колегія суддів не погоджується з ухвалою суду
першої інстанції в частині відшкодування позивачу державного
мита у сумі 177,34грн. і вважає, що підлягали відшкодування
витрати, понесені у зв’язку із сплатою державного мита у розмірі
171,34грн.
Так, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у
розмірі 17 133,66грн. Провадження за цими вимогами припинено,
враховуючи відсутність предмету спору.
В силу ст. 46 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, державне мито сплачується
в доход державного бюджету в порядку і розмірі, встановлених
законодавством України, при цьому, відповідно до ст. 45 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, позовні заяви і заяви про оскарження
рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються
державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Розмір державного мита визначений Декретом Кабінету Міністрів
України “Про державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
, а порядок сплати –
Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного
мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової
інспекції України від 22.04.1993р. № 15.
За змістом ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України “Про
державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
, одним з об’єктів справляння державного
мита є позовна заява.
Розмір ставок державного мита визначений ст. 3 вказаного
Декрету. Зокрема, в силу підпункту “а” п. 2 ст. 3 Декрету
( 7-93 ) (7-93)
, з позовних заяв майнового характеру ставка державного
мита встановлена у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше
3 і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи вимоги зазначених норм, при поданні позову, позивач
повинен був сплати 171,34грн. (17 133,66/100*1) державного мита.
Однак, позивачем платіжним дорученням № 1888 від 14.11.2003р. до
державного бюджету перераховано 177,34грн., тобто більше ніж
встановлено.
Таким чином, частина сплаченого державного мита, відповідно до
вимог ст. 47 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. 8 Декрету Кабінету
Міністрів України „Про державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
, підлягала
поверненню позивачу з державного бюджету.
Не звернувши увагу на невірний розподіл судом першої інстанції
судових витрат, суд апеляційної інстанції допустив порушення
вищенаведених норм права.
Враховуючи викладене, постанова Одеського апеляційного
господарського суду від 27.01.2004р. підлягає скасуванню, а
ухвала господарського суду Одеської області від 11.12.2003р. –
зміні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11, 111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства „ФЮ”
задовольнити частково.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
27.01.2004р. скасувати.
3. Ухвалу господарського суду Одеської області від
11.12.2003р. змінити, виклавши пп. 2,3 її резолютивної частини у
наступній редакції:
„Стягнути з Закритого акціонерного товариства „ФЮ” на користь
Товариства з обмеженою відповідальністю „Д” державне мито у сумі
171,34грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу у розмірі 118грн.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Д” 10грн.
державного мита, перерахованого відповідно до платіжного
доручення № 1913 від 21.11.2003р., та 6грн. в рахунок повернення
частини державного мита, перерахованого відповідно до платіжного
доручення № 1888 від 14.11.2003р.”
4. В іншій частині ухвалу господарського суду Одеської області
від 11.12.2003р. залишити без змін.