ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2004 Справа N 19/201
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Плахотнюк С.О.,
суддів: Панченко Н.П.,
Плюшка І.А.,
розглянувши касаційну ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз
скаргу України”
на рішення від 16.01.2004
господарського суду Полтавської області
у справі № 19/201
за позовом ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз
України”
до ВАТ по газопостачанню та
газифікації “Полтавагаз”
про стягнення 6234138,60 грн.,
за участю представників:
позивача - Ярини І.В.,
відповідача - не з’явився (належним чином
повідомлений),
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.01.2004
р. частково задоволено позовні вимоги ДК “ГАЗ України” НАК
“Нафтогаз України”. Стягнуто з ВАТ “Полтавагаз” 5377963,63 грн.
основного боргу, 91804,33 грн. інфляційних, судові витрати. В
іншій частині, щодо стягнення пені, а також 3% річних, в позові
відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що в провадженні суду знаходиться Справа
N 10/114 про банкрутство відповідача, ухвалою суду від
27.06.2001 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а
протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня),
не застосовуються інші санкції.
ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою на рішення
господарського суду Полтавської області від 16.01.2004року, в
якій ставить питання про скасування рішення господарського суду
в частині відмови в позові про стягнення 3% річних і пені та
задоволення позову в повному обсязі. Касаційна скарга мотивована
тим, що заборгованість відповідача перед ДК “Газ України”
складалась частково до введення мораторію - конкурсна вимога і
після цього – поточна вимога. На поточні вимоги, вважає
скаржник, не розповсюджується дія ч. 4 ст. 12 Закону України
“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Заслухавши доповідача, пояснення представника ДК “Газ Україна”
НАК “Нафтогаз України”, який підтримав касаційну скаргу,
перевіривши правильність застосування судом першої інстанції
норм процесуального і матеріального права, Вищий господарський
суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав:
Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів
справи відповідно до договору постачання природного газу від
25.12.2000 № 10/16-1416, який було укладено між ДК “Торговий Дім
“Газ України” (правонаступником якого є позивач) та ВАТ
“Полтавагаз”, позивач поставив відповідачу природний газ на суму
9098304,43 грн. Відповідач за отриманий газ розрахувався
частково. Позовні вимоги судом задоволені частково в сумі
основного боргу. Відмовлено в позові про стягнення пені, а також
3% річних за мотивом того, що відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
протягом дії мораторію на
задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф,
пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи
неналежне виконання грошових зобов’язань.
Вищий господарський суд України вважає такий висновок суду
першої інстанції не обгрунтованим.
За змістом абзацу 7 ст. 1, ч. 5 ст. 12, ч. 4 ст. 17, ч. 1 ст. 23
Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
мораторій поширюється на
вимоги щодо сплати неустойки (пені, штрафу), суми завданих
збитків, які боржник зобов’язаний сплатити кредиторам за
грошовими зобов’язаннями, а також на вимоги щодо сплати пені та
штрафів за порушення податкового законодавства.
На деякі вимоги кредиторів дія мораторію не розповсюджується:
зокрема, вимоги по поточній заборгованості (розпорядження і
санація).
Мораторій запиняє виконання грошових зобов’язань, термін яких
виник до порушення справи про банкрутство. Що стосується
поточних кредиторів, то ці грошові зобов’язання виникають після
порушення справи про банкрутство і введення мораторію. Тобто,
вони залишаються у вільному режимі і за їх несплату можуть
застосуватись штрафні санкції.
Судом першої інстанції ці питання не з’ясовані у світлі вимог
зазначеного Закону та судової практики.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” на
рішення від 16.01.2004 господарського суду Полтавської області у
справі № 19/201 задовольнити частково.
Рішення від 16.01.2004 господарського суду Полтавської області у
справі № 19/201 скасувати.
Справу № 19/201 направити на новий розгляд до господарського
суду Полтавської області.