ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2004 Справа N 2/9/4-Б
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грека Б.М.,
суддів Бур'янової С.С., Яценко О.В.
розглянувши
касаційну скаргу арбітражного керуючого А.А.А.
на постанову від 05.02.2004 року Житомирського
апеляційного господарського суду
у справі № 2/9/4-Б
за заявою Н-ської ОДПІ
до ДКП "XXX"
про визнання банкрутом,
За участю представників сторін
від заявника не з'явився,
від боржника Б.Б.Б. дор. від 14.06.2004р. № 45
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 12.08.2003
року (суддя Олійник Ю.П.) затверджено мирову угоду від 24.06.2003
року між кредиторами та Державним комунальним підприємством "XXX"
на підставі ст. 38, п. 5 ст. 40 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
05.02.2004 року апеляційну скаргу управління фонду України в м.
H-ськ задоволено, ухвалу господарського суду Хмельницької області
від 12.08.2003 року скасовано та прийнято нове рішення, яким
відмовлено з затвердженні мирової угоди, схваленої комітетом
кредиторів Державного комунального підприємства "XXX".
Апеляційний суд, приймаючи постанову посилається на порушення
судом першої інстанції положень ст. 38 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, боржник звернувся
з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України в якій
просить скасувати постанову від 05.02.2004 року Житомирського
апеляційного господарського суду, посилаючись на невірне
застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального
права, а саме ст. 95 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
та п. 2 ст. 36 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
.
На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
у судовому засіданні 20.04.2004 року розгляд справи
було відкладено на 25.05.2004 року; у судовому засіданні
25.05.2004 року розгляд справи було відкладено на 15.06.2004 року
у зв'язку з неявкою в судове засідання представників кредиторів,
боржника та арбітражного керуючого.
Доповідач по справі - суддя Бур'янова С.С.
Заслухавши суддю - доповідача та доводи представника боржника,
проаналізувавши правильність застосування судами норм
матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, постановою господарського суду
Хмельницької області від 10.06.2002 року визнано банкрутом
Державне комунальне підприємство "XXX", відкрито ліквідаційну
процедуру та призначено ліквідатором А.А.А.
Ухвалою того ж суду від 13.06.2003 року продовжено строк
ліквідаційної процедури банкрута до 10.12.2003 року.
01.07.2003 року ліквідатор банкрута А.А.А. подав до господарського
суду Хмельницької області заяву про затвердження мирової угоди
разом з текстом мирової угоди та протоколом засідання комітету
кредиторів від 24.06.2003 року.
Виходячи зі змісту ст. 35 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
під мировою угодою у справі про банкрутство
розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно
відстрочки та розстрочки, а також прощення кредиторами боргів
боржника, яка оформлюється угодою сторін.
Значення мирової угоди полягає в тому, що вона є механізмом
фінансового оздоровлення фінансово неспроможних підприємств. В
таких випадках застосовуються пільги в частині прощення податкової
заборгованості, або інших обов'язкових платежів в інші фонди.
Як видно з матеріалів справи ухвалою господарського суду
Хмельницької області від 24.12.2001 року порушено провадження у
справі № 9/4-б про банкрутство Державного комунального
підприємства "XXX".
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 12.08.2003
року у справі № 2/9/4-б затверджено мирову угоду від 24.06.2003
року між кредиторами та Державним комунальним підприємством "XXX".
Спірна мирова угода підписана у відповідності з вимогами ст. 35
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
арбітражним керуючим від
імені боржника та головою комітету кредиторів від імені
кредиторів.
Як видно з проколу засідання комітету кредиторів від 24.06.2003
року в присутності представника H-ського міського відділення
Пенсійного фонду України та H-ської ОДПІ одностайно було
проголошено про укладання мирової угоди.
Мирова угода від 24.06.2003 року підписана головою комітету
кредиторів боржника - Державного комунального підприємства "XXX",
ліквідатором боржника та начальником H-ської ОДПІ, чий підпис
скріплено печаткою відповідної податкової інспекції, що відповідає
вимогам п. 2 ст. 36 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Твердження Житомирського апеляційного господарського суду стосовно
того, що мирова угода не підписана керівником відповідного
податкового органу є помилковими та такими, що не відповідає
фактичним обставинам справи.
Апеляційний суд зазначає про неправомірний висновок стосовно
відповідності мирової угоди вимогам чинного законодавства, але в
чому саме полягає невідповідність затвердженої мирової угоди не
зазначає.
Так, суд апеляційної інстанції стверджує про два протоколи
засідання комітету кредиторів від 24.06.2003 року, які частково
відрізняються один від одного, але в чому саме є різниця та яке
правове навантаження вона несе суд не вказує.
Апеляційний суд зазначає, що в порушення вимог ст. 31 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
в умовах мирової угоди передбачено
погашення витрат, що мають відшкодовуватися у першу чергу.
Судова колегія вважає, що умови мирової угоди про обов'язок
боржника погасити витрати, пов'язані з провадженням у справі про
банкрутство не є принциповими порушеннями стосовно мети мирової
угоди, оскільки метою та умовою укладання мирової угоди є
відновлення платоспроможності боржника, та не порушує інтереси
інших кредиторів.
Твердження апеляційного суду про те, що суд застосовуючи приписи
ст. 89 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
фактично затвердив п. 1.2.3 мирової угоди в іншій редакції не
відповідає фактичним обставинам справи, оскільки текст мирової
угоди, який був підписаний та погоджений представниками боржника,
кредитора та податкового органу у відповідності зі ст.ст. 35, 36
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
відповідає тексту мирової
угоди, затвердженою ухвалою суду від 20.08.2003 року.
Таким чином, при затвердженні спірної мирової угоди судом першої
інстанції не були порушені вимоги ст.ст. 36, 38 Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, а тому підстав для скасування ухвали не
має.
За таких обставин, постанова Житомирського апеляційного
господарського суду не відповідає фактичним обставинам справи та
суперечить чинному законодавству та у зв'язку з чим підлягає
скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11, 111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу арбітражного керуючого А.А.А. задовольнити.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
05.02.2004 року скасувати.
Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 12.08.2003
року залишити без змін.
Головуючий Грек Б.М.
Судді Бур'янова С.С.
Яценко О.В.