ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2004 Справа N 8/586
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грека Б.М.,
суддів Бур'янової С.С., Яценко О.В.
розглянувши
касаційну скаргу ЗАТ "XXX"
на рішення господарського суду м. Києва від
04.08.2003 року та постанову Київського
апеляційного господарського суду від
11.02.2004 року
у справі № 8/586
за позовом заступника прокурора H-ського району м. Києва
в інтересах держави в особі H-ського
районного управління Київського міського
управління Пенсійного фонду України
до ЗАТ "XXX"
про стягнення 1417,08 грн.,
За участю представників сторін
від позивача А.А.А. дов. від 10.01.04р. № 07/59,
від відповідача Б.Б.Б. дов від 22.04.04р. № 102-9/146, В.В.В. дов.
від 09.01.04р. № 102-1/209
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 04.08.2003 року(суддя
Катрич В.С.) позов задоволено, стягнуто з АТЗТ "XXX" на користь
управління Пенсійного фонду України в H-ському районі м. Києва
1417,80 грн. основного боргу.
Суд, приймаючи рішення посилається на те, що оскільки відповідач
не є бюджетною установою, тому повинен відповідно до Закону
України "Про наукову і науково - технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
фінансувати різницю між сумою пенсій, призначених у відповідності
до ст. 24 зазначеного закону ( 1977-12 ) (1977-12)
, та сумою пенсій,
обчислених у відповідності з іншими законодавчими актами України
за рахунок коштів підприємства (організації) у порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України.
Доповідач по справі - суддя Бур'янова С.С.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
11.02.2004 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено
без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення з тих же
підстав.
Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх судових інстанцій,
відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського
суду України в якій просить повністю скасувати рішення
господарського суду м. Києва від 04.08.2003 року та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2004 року і
прийняти нове рішення, посилаючись на невірне застосування судами
норм матеріального і процесуального права, а саме п. 3 Постанови
Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року № 1826
( 1826-2000-п ) (1826-2000-п)
, ст. 18 Закону України "Про приватизацію
державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
, п. 5.2.5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств", ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
Закону України
"Про обов'язкове державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
,
ст.ст. 19, 22, 24 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Заслухавши суддю - доповідача та доводи представників сторін,
проаналізувавши правильність застосування судами норм
матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що
касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з
наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, за
довідкою № 102-9/266 від 23.07.2003 року до початку 1996 року
відповідач мав державну форму власності, а з 19.02.1996 року
інститут є недержавним акціонерним товариством закритого типу. З
матеріалів справи видно, що у відповідності з п. 1.1 Статуту
відповідача, затвердженого зборами акціонерів протокол № 1 від
04.06.2003 року, та зареєстрованого Я-ською районною у м. Києві
державною адміністрацією, реєстраційний № Х7 від 13.06.2003 року,
товариство є правонаступником орендного підприємства "ХХХ".
Згідно п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2000
року № 1826 ( 1826-2000-п ) (1826-2000-п)
у разі ліквідації або зміни власника
підприємства, установи, організації фінансування різниці у розмірі
пенсій здійснюється за рахунок коштів їх правонаступників.
Крім зазначеного, з матеріалів справи видно, що відповідач не є
бюджетною організацією, товариство є правонаступником в процесі
приватизації державного підприємства. Сума заборгованості перед
Пенсійним фондом України - різниця між сумою пенсії, призначеної
колишнім науковим (науково-педагогічним) працівникам даної
організації Г.Г.Г., Д.Д.Д., Е.Е.Е., Є.Є.Є., К.К.К., Л.Л.Л.,
М.М.М., О.О.О., Р.Р.Р., Ф.Ф.Ф., Ц.Ц.Ц. згідно із Законом України
"Про наукову і науково - технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
, та
сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів,
на яку мають право зазначені особи, за період з 01.01.2001 року по
30.09.2002 року склала 1417,80 грн., що підтверджується
повідомленнями, копії яких додані до позовної заяви.
Положеннями ч. 5 ст. 24 Закону України "Про наукову і
науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
передбачено, що різниця
між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії,
обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має
право науковий працівник, фінансується для наукових
(науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових
установ, організацій за рахунок коштів державного бюджету, а для
наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних
підприємств, установ, організацій - за рахунок коштів цих
підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів
державного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів
України.
Порядок фінансування та виплати різниці між сумою пенсії,
призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних
бюджетних установ і організацій, науковим (науково-педагогічним)
працівникам державних не бюджетних підприємств і організацій
згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну
діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
, та сумою пенсій, обчисленою відповідно до
інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи,
затверджений постановою Кабінету Міністрів України від
13.12.2000р. №1826 ( 1826-2000-п ) (1826-2000-п)
відповідно до ст. 24
вищезазначеного Закону ( 1977-12 ) (1977-12)
(далі - Порядок). Даний Порядок
( 1826-2000-п ) (1826-2000-п)
чинний на момент виплати пенсій органом Пенсійного
фонду України у справі.
Пунктом 3 Порядку ( 1826-2000-п ) (1826-2000-п)
визначено, що фінансування
витрат на виплату різниці у розмірі пенсії працівникам державних
небюджетних підприємств і організацій здійснюється за рахунок
коштів цих підприємств і організацій, які сплачують Пенсійному
фонду кошти на виплату зазначеної різниці.
Державні небюджетні підприємства і організації щомісяця до 25
числа вносять до Пенсійного фонду кошти для виплати різниці у
розмірі пенсії, призначеної в минулих та поточному роках. Суми, що
підлягають сплаті, обчислюються підприємством, організацією
самостійно (п. 8 Порядку ( 1826-2000-п ) (1826-2000-п)
).
Враховуючи, що доказів погашення вказаної суми відповідачем не
надано, суд першої інстанції, обґрунтовано задовольнив позовні
вимоги.
Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, щодо
відсутності відповідальності за невнесення різниці в пенсіях, не
передбачення законодавчими актами можливості її стягнення та
посилання на ст. 16 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
визнаються колегією суддів необґрунтованими з огляду
на таке.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого
Указом Президента України від 01.03.2001 р. N 121/2001, Пенсійний
фонд України забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування
та виплату пенсій, а також забезпечує збирання та акумулювання
коштів, призначених для пенсійного забезпечення.
Таким чином, враховуючи те, що Пенсійний фонд України виплачує
пенсії у повному розмірі, включаючи різницю між пенсіями,
підприємство на яке чинним законодавством покладено обов'язок
сплати різниці суми між звичайною і науковою пенсіями, зобов'язано
відшкодувати понесенні Управлінням Пенсійного фонду України
витрати на підставі цивільного законодавства.
На підставі наведеного та беручи до уваги те, що відповідачем не
заперечується право зазначених вище громадян на отримання наукової
пенсії та розмір заявлених позовних вимог, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла до висновку, що судом першої та
апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та
процесуального права, а тому підстав для скасування рішення
господарського суду м. Києва від 04.08.2003 року та постанови
Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2004 року не
має.
На підставі наведеного та керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ЗАТ "XXX" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду м. Києва від 04.08.2003 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
11.02.2004 року залишити без змін.
Головуючий Грек Б.М.
Судді Бур'янова С.С.
Яценко О.В.