ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2004 Справа N 7/130-78.1
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну скаргу ПП М-и Г.М.
і додані до неї матеріали
на постанову від 21.01.2004р.
Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 7/130-78.1
господарського суду Волинської
області
за позовом ПП М-и Г.М.
до ПП Д-и О.В.
про усунення перешкод у користуванні майном
В С Т А Н О В И В:
Приватний підприємець М-а Г.М. у жовтні 2003р. звернулася з
позовом до приватного підприємця Д-и О.В. про усунення перешкод
у користуванні майном - торговельним павільйоном, встановленому
на земельній ділянці № 15 на ринку по вул.Конякіна,14 в
м. Луцьку. Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що між сторонами
у справі укладений договір оренди торгового місця на території
ринку, який позивач як орендар виконувала в повному обсязі, а
відповідач в травні 2002р. заборонила підключити встановлений
торговий павільйон до електромережі ринку і з того часу
перешкоджає позивачу займатись торговельною діяльністю.
Рішенням господарського суду Волинської області від 10.11.2003р.
у справі № 7/130-78.1 позов задоволено повністю. Зобов’язано
приватного підприємця Д-у Ольгу Василівну усунути перешкоди у
здійсненні приватним підприємцем М-ою Галиною Миколаївною
підприємницької діяльності на ринку по вул. Конякіна,14 в
м. Луцьку і надати можливість підключення торгового павільйону
під № 15 до електромережі.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
12-21.01.2004р. рішення господарського суду Волинської області
від 10.11.2003р. у справі № 7/130-78.1 скасовано, у позові
відмовлено. Постанова мотивована тим, що відсутні правові
підстави для задоволення позову у зв’язку з припиненням дії
договору № 4 від 15.12.2001р. та відмови у позові про спонукання
укласти на 2003р. договір оренди торгового місця.
У своїй касаційній скарзі приватний підприємець М-а Г.М. просить
скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 21.01.2004р. і залишити без змін рішення господарського суду
Волинської області від 10.11.2003р. Скаржник вважає, що судом
апеляційної інстанції неправильно застосовано норми
матеріального права. Скаржник посилається на те, що 15.12.2001р.
був укладений договір оренди № 4 терміном на 1 рік до
31.12.2002р. і що у претензії від 14.12.2002р., пропонуючи “дати
згоду на укладення нового договору оренди торгового місця на 1
рік на попередніх умовах, викладених у договорі № 4 від
15.12.2001р.”, позивач не відмовлялася від дії договору № 4 та
від його умов і просить врахувати, що вона продовжувала
сплачувати орендну плату, тобто виконувала свої зобов’язання за
договором, передбачені ст. 265 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Скаржник
посилається на те, що відповідач не відмовлялася від виконання
умов договору № 4 від 15.12.2001р., а тому згідно з ст. 260 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
у зв’язку з відсутністю заперечень з боку
наймодавця договір вважається поновленим на невизначений строк.
Скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не взяв
до уваги той факт, що Д-а О.В., ставши новим власником ринку,
відповідно до ст. 268 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов’язана була
виконувати умови договору № 4 від 15.12.2001р., укладеного
попереднім власником.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
позивача, перевіривши правильність застосування Львівським
апеляцўйним господарським судом норм процесуального та
матеріального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту
їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів
попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між приватним
підприємцем М-ою Г.М. та Д-ою А.В. був укладений договір № 4 від
15.12.01р. про надання на території ринку по вул.Конякіна,14 у
м. Луцьку торгового місця для встановлення торгового металевого
павільйону.
Судами попередніх інстанцій не дано повної оцінки доказів для
встановлення наявності чи відсутності обставин, на яких
грунтуються вимоги та заперечення сторін, у зв'язку з чим
неповністю з'ясовані обставини справи, зокрема, щодо збереження
чинності договору № 4 від 15.12.01р. для відповідача у справі,
чи є підстави вважати зазначений договір поновленим на
невизначений строк після закінчення строку його дії (після
31.12.2002р.).
Беручи до уваги, що господарськими судами попередніх інстанцій в
порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не були всебічно і
повно розглянуті всі обставини справи та виходячи з повноважень
касаційної інстанції щодо перевірки повноти встановлення
обставин справи у рішенні або постанові господарського суду,
передбачених частиною 2 ст. 111 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відсутність якої унеможливлює
правильність застосування норм матеріального права при вирішенні
спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що прийняті у справі судові рішення та постанова
підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід взяти до
уваги викладене, всебічно і повно встановити обставини справи та
в залежності від встановленого і відповідно до чинного
законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ПП М-и Г.М. на постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 21.01.2004р. у справі
№ 7/130-78.1 господарського суду Волинської області задовольнити
частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
21.01.2004р. та рішення господарського суду Волинської області
від 10.11.2003р. у справі № 7/130-78.1 скасувати, справу
передати на новий розгляд до господарського суду Волинської
області.