ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2004 Справа N 6/515
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді
суддів
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“У” на постанову Київського апеляційного господарського суду від
16.03.2004р.
у справі № 6/515 господарського суду м. Києва
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Бурова компанія
“Б”
до відповідача Відкритого акціонерного товариства “У”
про стягнення 1 275 563,39грн.
за участю представників:
ВАТ “Бурова компанія “Б”
ВАТ “У”
в с т а н о в и л а :
Відкрите акціонерне товариство “Бурова компанія “Б” звернулося
до господарського суду м. Києва з позовом та просило стягнути з
Відкритого акціонерного товариства “У” 1 099 058,41грн.
заборгованості за контрактом № 5/231/01-Б/12 від 06.03.2001р., у
т.ч. 1076904,94грн. основної заборгованості за виконані роботи,
22 153,47грн. збитків від інфляції (з урахуванням уточнення
позовних вимог) В обгрунтування заявлених вимог, позивач
посилався на те, що відповідач в установлений договором строк не
виконав взятих на себе зобов’язань за вказаним договором (т.1
а.с.2,79).
До прийняття рішення по суті заявлених вимог, позивач,
користуючись наданим йому в силу ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
процесуальним правом, збільшив розмір заявлених вимог та просить
стягнути з відповідача 1275563,39грн., у т.ч. 1 076 904,94грн.
основної заборгованості, 63 075,84грн. збитків від інфляції, 27
084,90грн. в рахунок трьох процентів річних, 108497,71грн.
збитків (т.1 а.с.107-108).
Відповідач у справі – ВАТ “У” у відзиві на позов заявлені вимоги
відхиляє, посилаючись на те що:
- акти виконаних робіт, надані в якості доказів виконання
робіт за договором позивачем, підписані від імені ВАТ “У”
неуповноваженою на те особою;
- строк виконання зобов’язання з оплати виконаних робіт не
настав, оскільки не підписані акти прийому-передачі робіт, у
зв’язку з чим факт прострочення виконання зобов’язання не має
місце;
- понесення збитків не доведено належними доказами (т.2
а.с.2-5).
Рішенням господарського суду м. Києва від 11.02.2004р. позов
задоволено частково. Відповідно до рішення суду з відповідача на
користь позивача стягнуто 1 139 980,78грн. основної
заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 27 084,90грн. в
рахунок трьох процентів річних; в іншій частині позову –
відмовлено (т.1 а.с.83-87).
Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції виходив з
того, що:
- вимоги позивача в частині стягнення основної заборгованості
з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних
обгрунтовані, оскільки відповідач не виконав взятих на себе
зобов’язань з оплати прийнятих робіт протягом семи днів з
моменту звернення позивача з вимогою;
- позовні вимоги в частині стягнення збитків не підлягають
задоволенню, т.я. позивач не довів наявності прямого причинно-
наслідкового зв’язку між невиконанням відповідачем взятих на
себе зобов’язань та понесеними витратами.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
16.03.2004р. рішення господарського суду м. Києва від
11.02.2004р. змінено, його резолютивна частина викладена у новій
редакції. Відповідно до постанови суду з відповідача на користь
позивача стягнуто 1 076 904,94грн. основної заборгованості, 42
256грн. збитків від інфляції, 24 695грн. в рахунок трьох
процентів річних; в іншій частині позовних вимог - відмовлено
(т.2 а.с. 110-113).
Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної
інстанції виходив з того, що розмір збитків від інфляції та
трьох процентів річних обрахований невірно.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ВАТ “У”
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою та просить їх скасувати, а справу передати на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Вимоги касаційної скарги обгрунтовані порушенням та неправильним
застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме
ст.ст. 4-2, 4-3,4-7, 20, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 82, 104, 105
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст.ст. 63,161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Згідно ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинній на момент виникнення
правовідносин), цивільні права і обов'язки виникають з підстав,
передбачених законодавством, а також з дій громадян і
організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу
загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують
цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і
обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а
також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому
не суперечать.
Відповідно до ст. 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, договір
(багатостороння угода) є однією з підстав виникнення
зобов’язань.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції,
06.03.2001р. сторонами у справі – ВАТ “Бурова компанія “Б” та
ВАТ “У” в особі начальника НГВУ “Полтаванафтогаз” укладено
контракт на будівництво розвідувальної свердловини № 123
Червонозаводського родовища.
Предметом укладеного договору є оплатне виконання передбачених
договором робіт за дорученням замовника.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновками судів першої
та апеляційної інстанції про те, що зазначений договір є
підставою для виникнення у юридичної особи – ВАТ “У”
відповідних, визначених контрактом, прав та обов’язків.
Так, в силу ст. 62 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, угода, укладена однією
особою (представником) від імені другої особи (яку
представляють) в силу повноваження, що ґрунтується на
довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо
створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку
представляють. При цьому, згідно ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою
на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює,
змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку
представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою.
Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду
дійсною з моменту її укладення.
Укладений контракт, як встановлено судами, затверджений головою
правління ВАТ “У”, отже, схвалений відповідачем, у т.ч. в
частині порядку приймання та оплати виконаних робіт.
Зазначена угода за своєю правовою природою є договором підряду,
отже, судом апеляційної інстанції правильно застосовані до
взаємовідносин сторін норми, що регулюють підрядні відносини і
які діяли на момент укладення зазначеного контракту.
Зокрема, відповідно до ст. 332 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, за договором
підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій ризик певну
роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а
замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.
При цьому, згідно ст. 334 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, на виконання
робіт, передбачених договором, складається кошторис.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, позивачем
на виконання умов контракту у листопаді-грудні 2002р. виконані
та здані відповідачу роботи на загальну суму 1 389 445грн., що
підтверджується відповідними актами, складеними у відповідності
з умовами договору.
Взяті на себе зобов’язання з оплати виконаних робіт,
відповідачем виконані лише частково, на момент прийняття рішення
виконані роботи не оплачені відповідачем у сумі 1076904,94грн.
Відповідно до ст.ст. 161,162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, зобов'язання
повинні виконуватися належним чином і в установлений строк
відповідно до вказівок, зокрема, договору; одностороння відмова
від виконання зобов'язання за загальним правилом не
допускається.
В силу ст. 165 ЦК УРР, якщо строк виконання зобов'язання не
встановлений або визначений моментом витребування, кредитор
вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в
будь-який час. При цьому, боржник повинен виконати таке
зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги
кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із
закону, договору або із змісту зобов'язання.
Оскільки відповідач не виконав зобов’язання з оплати виконаних
робіт у встановлений вищевказаною нормою строк після звернення
позивача з вимогою, суди дійшли вірного висновку щодо
обґрунтованості заявлених вимог в частині стягнення основної
заборгованості.
Згідно ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, боржник, який прострочив
виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти
річних з простроченої суми, якщо законом або договором не
встановлений інший розмір процентів.
Отже, висновки судів щодо обґрунтованості заявлених вимог в
частині стягнення збитків від інфляції та трьох процентів річних
правильні.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду
апеляційної інстанції щодо невірного розрахунку збитків від
інфляції та трьох процентів річних судом першої інстанції,
враховуючи рекомендації відносно порядку застосування індексів
інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі
Верховного суду України від 03.04.97 р. N 62-97р.
Відповідно до ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, у разі невиконання
або неналежного виконання зобов'язання боржником, він
зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При
цьому, під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором,
втрата або пошкодження його майна, а також не одержані
кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було
виконано боржником.
Застосування відповідальності у вигляді відшкодування,
заподўяних невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань,
збитків, що встановлена вказаною нормою, можливе лише за
наявності складу правопорушення, до якого входять наступні
елементи: протиправна поведінка; наявність збитків; причинний
зв’язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків;
вина.
Оскільки, судами не встановлено наявності всіх елементів складу
цивільного правопорушення, за яке встановлена відповідальність у
вигляді зобов’язання відшкодувати збитки, ними правомірно
відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення збитків у
сумі 108 497,71грн.
Посилання оскаржувача на те, що судом першої інстанції
розглянуто спір у даній справі у незаконному складі не може бути
взято до уваги колегією суддів, оскільки заявлені відповідачем
два клопотання про відвід судді місцевого суду були розглянуті
заступником голови та головою господарського суду м. Києва і не
задоволені.
За таких обставин, доводи поданої касаційної скарги
безпідставні, а постанова Київського апеляційного господарського
суду від 16.03.2004р. прийнята з урахуванням норм матеріального
та процесуального права і підстав для її скасування чи зміни
колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
постанову Київського апеляційного господарського суду від
16.03.2003р. у справі № 6/515 залишити без змін, а касаційну
скаргу Відкритого акціонерного товариства “У” – без задоволення.