ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2004 Справа N 5/337-19/95
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б.- головуючого
Волковицької Н.О., Фролової Г.Н.
за участю представників:
позивача не з'явився, про час і місце слухання
повідомлений
відповідача не з'явився, про час і місце слухання
повідомлений
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у H-ському
районі м. Львів
на постанову від 08.12.2003 року Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 5/337-19/95 господарського суду Львівської
області
за позовом Приватного підприємства "XXX", м. Львів
до Державної податкової інспекції у H-ському районі
м. Львів
про визнання недійсними податкових повідомленнь -
рішення 33/32/10/23-3 від 19.12.2002 р. та
№ 919/10/23-5 від 21.01.2003 р.
ВСТАНОВИВ:
Приватним підприємством "XXX" подано позов до господарського суду
Львівської області про визнання недійсним податкового повідомлення
- рішення ДПІ у H-ському районі м. Львів № 33/32/10/23-3 від
19.12.2002 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з
податку на додану вартість в сумі 404782 грн. та податкового
повідомлення - рішення № 919/10/23-5 від 21.01.2003 р., яким
визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в
сумі 348430 грн. та 30930 грн. штрафних санкцій.
Податкове повідомлення-рішення № 919/10/23-5 від 21.01.2003 р.
прийняте на підставі акту від 20.01.2003 року № 23/513/3410 про
результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного
законодавства ПП "XXX" за період з 01.10.1999 року по 01.10.2002
року з податку на прибуток та за період з 01.11.1999 року по
01.11.2002 року з податку на додану вартість. В акті перевірки
зазначено, що в порушення підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
неправомірно збільшені валові витрати в наслідок
проведення господарських операцій з пов'язаною особою ТзОВ "YYY",
директором якого є А.А.А., який одночасно є комерційним директором
ПП "XXX", а податок на додану вартість від цієї суми в порушення
підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
позивач відніс до складу
податкового кредиту.
Податкове повідомлення-рішення №33/32/10/23-3 від 19.12.2002 р.
прийнято на підставі акту № 23-239/3249 від 29.11.2002 р. про
наслідки тематичної документальної перевірки з питання
достовірності визначення податкового зобов'язання та податкового
кредиту по податку на додану вартість за період червень-вересень
2002 р. В акті перевірки зазначено, що в порушення підпункту
7.2.1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
позивачем віднесено до
складу податкового кредиту ПДВ по податкових накладних, які
підписані факсимільним підписом.
Рішенням від 05.08.2003 року господарського суду Львівської
області позов задоволено.
Рішення суду мотивоване тим що, А.А.А. займає посаду директора
ТзОВ "YYY" та комерційного директора ПП "XXX", що у розумінні
пункту 1.26 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не є пов'язаною особою. Крім того, в
основу рішення суд поклав висновок судово-бухгалтерської
експертизи, згідно з яким оспорювані податкові накладні
відповідають вимогам Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у H-ському
районі м.Львів Львівський апеляційний господарський суд постановою
від 08.12.2003 року рішення господарського суду Львівської області
скасував в частині визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення №33/32/10/23-3 від 19.12.2002 р. та в позові
відмовив. В решті рішення залишив без змін.
Постанова обґрунтована тим, що відповідач в апеляційній скарзі
оскаржує рішення суду лише в частині визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення №33/32/10/23-3 від 19.12.2002 р.
Апеляційний суд погодився з доводами відповідача про те, що діюче
законодавство не передбачає права платника податку підписувати
податкові накладні з використанням факсимільного підпису.
ДПІ у H-ському районі м.Львів до Вищого господарського суду
України подала касаційну скаргу на постанову Львівського
апеляційного господарського суду, в якій просить рішення та
постанову у справі скасувати, посилаючись на неправильне
застосування судом норм матеріального права, а саме пункт 1.26
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Приписи зазначеного пункту, на думку відповідача,
свідчать про те, що А.А.А. є пов'язаною особою, оскільки посада
директора надає йому право здійснювати від імені юридичної особи
дії, спрямовані на встановлення, зміну, або зупинення правових
відносин.
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у справі судами першої чи апеляційної
інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи Львівським апеляційним
господарським судом дана справа переглядалась в апеляційному
порядку в межах апеляційної скарги.
Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
в апеляційній інстанції справи переглядаються
за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням
особливостей, передбачених у 12 розділі цього Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Згідно приписам статті 101 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
у процесі перегляду справи апеляційний
господарський суд за наявними у справі і додатково поданими
доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються
судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду
першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної
скарги (подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення
місцевого господарського суду у повному обсязі.
В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги,
що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Отже переглядаючи рішення господарського суду Львівської області у
справі №5/337-19/95 апеляційна інстанція, насамперед, зобов'язана
була повторно розглянути справу за правилами розділу 12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в
повному обсязі.
Львівський апеляційний суд, приймаючи постанову від 08.12.03 р.
скасував рішення господарського суду Львівської області в частині
визнання податкового повідомлення-рішення № 33/32/10/23-3. В решті
рішення, а саме: в частині визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення №919/10/23-5 залишено без змін. При цьому
апеляційна інстанція не встановила обставини справи, які
стосуються прийняття податкового повідомлення-рішення
№919/10/23-5, не зазначила доводи, за якими вона відхиляє або
приймає ті чи інші докази, не навела мотивів, за якими
застосовуються певні законодавчі акти, які регулюють спірні
правовідносини.
Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні
дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом
порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких
ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини,
які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що апеляційна
інстанція при розгляді справи та прийнятті постанови не взяла до
уваги та не надала належної правової оцінки всім доказам у справі
в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не
з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для
правильного вирішення господарського спору. Відповідно до
роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1
Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення"
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі
вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі
обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для
справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових
рішень та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази,
рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею
справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду. Під
час нового розгляду справи Львівському апеляційному господарському
суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і
перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити
докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення
спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно
визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до
спірних правовідносин, та прийняти обґрунтовану і законну
постанову..
Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
08.12.2003 року у справі №5/337-19/95 господарського суду
Львівської області скасувати.
Справу направити на новий розгляд до Львівського апеляційного
господарського суду.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у H-ському районі
м. Львів - задовольнити частково.
Головуючий Т.Дроботова
Судді Н.Волковицька
Г.Фролова