ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2004 Справа N 7/1553
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грека Б.М.,
суддів Бур'янової С.С., Яценко О.В.
розглянувши
касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі Хмельницької області
на постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 27.01.2004 року
у справі № 7/1553
за позовом ДПІ у H-ському районі Хмельницької області
до приватного підприємця А.А.А., ТОВ "XXX"
про визнання недійсною усної угоди,
За участю представників сторін
від позивача не з'явився,
від відповідача А.А.А. п-т НА № 975570
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 14.04.2003
року (суддя Крамар С.І.) позов задоволено, визнано недійсною на
підставі ст. 49 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
усну угоду купівлі -
продажу продукції.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
27.01.2004 року зазначене рішення скасовано, в позові відмовлено.
При винесенні постанови апеляційний суд виходив з того, що суд
першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, а
саме ст. 49 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, позивач
звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України в якій просить скасувати постанову Житомирського
апеляційного господарського суду від 27.01.2004 року та прийняти
нове рішення про задоволення позову.
На підставі ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у судовому засіданні
25.05.2004 року розгляд справи було відкладено на 15.06.2004 року.
Доповідач по справі - суддя Бур'янова С.С.
Заслухавши суддю - доповідача та доводи представників сторін,
перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і
процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
Державною податковою інспекцією у H-ському районі проведена
планова документальна перевірка щодо дотримання вимог податкового
законодавства підприємцем А.А.А. за період з 08.12.2000р. по
30.06.2002р. За результатами зазначеної перевірки складено акт №
49\17-00 від 28.10.2002р. в якому зазначено, що між відповідачами
укладено усну угоду купівлі - продажу автомобільних запчастин, що
підтверджується накладною № 89 від 05.04.2002 року на суму 3103,44
грн. (в тому числі податок на додану вартість - 517,24 грн.),
квитанцією до прибуткового касового ордеру № 69 від 05.04.2002
року, податковою накладною № 89 від 05.04.2002 року на суму
3103,44 грн. (в тому числі податок на додану вартість - 517,24
грн.).
Державна податкова інспекція у H-ському районі зробила запит до
ДПІ у P-ському районі м. Києва про проведення зустрічної перевірки
ТОВ "XXX" на предмет включення ним до податкового зобов'язання
податку на додану вартість за вищезазначеною угодою та сплати
податку до бюджету.
Державна податкова інспекція у P-ському районі м. Києва
повідомила, що ТОВ "XXX" знаходиться на обліку в ДПІ з
12.02.2002р. за № 2931, індивідуальний податковий номер XXX9. код
XXX99 та подавало останній звіт за березень 2002р., у зв'язку з
чим, позивач звернувся до суду з позовом про визнання на підставі
ст. 49 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
недійсною угоди щодо купівлі -
продажу продукції та стягнення з першого відповідача в доход
державного бюджету 3103,44 грн.
Відмовляючи у позові, апеляційний господарський суд виходив з
того, що позивачем не надано суду доказів про те, що спірна угода
укладена сторонами з метою суперечною інтересам держави і
суспільства, зокрема з метою приховування від оподаткування
прибутків та ухилення від сплати податків. Відсутність платника
податків за юридичною адресою, неподання ним фінансової звітності,
у спірній ситуації, не є беззаперечним доказом укладання угоди з
метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. До того
ж, судом оцінюються обставини правомірності спірних угод на час їх
укладання.
При вирішенні спору апеляційним господарським судом досліджено, що
усну угоду відповідачами виконано повністю.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідачі
(сторони за спірними угодами) зареєстровані органами державної
реєстрації і стоять на обліку в державних податкових інспекціях за
їх юридичною адресою, як платники податків та отримали у
встановленому порядку свідоцтва платників податку на додану
вартість.
Стаття 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
застосовується до
угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави та
суспільства., тобто ті, які порушують основні принципи існуючого
суспільного ладу.
Пленум Верховного Суду України в пункті 6 Постанови № 3 від 28
квітня 1978 року "Про судову практику в справах про визнання угоди
недійсною" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
роз'яснив, що до таких угод, зокрема,
належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними
особами від оподаткування доходів.
Відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
судочинство у господарських судах здійснюється
на засадах змагальності. Згідно з вимогами статті 33
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна
сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як
на підставу своїх вимог і заперечень.
Житомирський апеляційний господарський суд встановив, що позивач
не подав в суд належних доказів, які б підтверджували, що
діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX", щодо
продажу матеріальних цінностей Приватному підприємцю А.А.А.
порушує інтереси держави та суспільства; не довів наявність умислу
у Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX" при укладенні саме
цього договору.
Той факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю "XXX" в
подальшому не подавало звітності до органів державної податкової
служби не свідчить про наявність умислу на укладення спірної угоди
з метою ухилення від сплати податків. Як правомірно зазначено в
постанові апеляційного господарського суду, укладення договору та
поставка товарів за спірною угодою була здійснена до наведеного
податковою інспекцією порушення податкового законодавства з боку
Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX".
З огляду на викладене Вищий господарський суд України вважає, що
Житомирський апеляційний господарський суд правомірно відмовив
Державній податковій у H-ському районі в позові про визнання угоди
недійсною.
Таким чином, постанова Житомирського апеляційного господарського
суду у цій справі відповідає приписам чинного законодавства, а
відтак відсутні правові підстави для задоволення касаційної скарги
Державної податкової інспекції.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі Хмельницької області
залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
27.01.2004 року у справі № 7\1553 залишити без змін.
Головуючий Грек Б.М.
Судді Бур'янова С.С.
Яценко О.В.