ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2004 Справа 31/60
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у ТОВ “Н”
відкритому судовому
засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 02.04.2004
у справі № 31/60
за позовом ТОВ “Н”
до Фонду державного майна України
(третя особа -ЗАТ “У”)
про визнання недійсним рішення-протоколу конкурсної комісії
№ 2 від 13.11.2003 та наказу ФДМУ від 26.11.2003 № 2112
“Про підсумки конкурсу” і зобов'язання
відповідача визнати позивача учасником
конкурсу з продажу контрольного пакета
акцій ВАТ “Р” (74,62% статутного
фонду); забезпечити визнання ТОВ “Н”
переможцем конкурсу з продажу цього
пакета акцій з прийняттям відповідного
рішення та укласти з товариством
договір купівлі-продажу пакета акцій,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 17.02.2004 господарського суду м. Києва позовні
вимоги задоволено в повному обсязі з посиланням на
невідповідність оспорюваних рішення конкурсної комісії та наказу
відповідача вимогам ст. 1 Закону України “Про інвестиційну
діяльність” ( 1560-12 ) (1560-12)
, п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України “Про
приватизацію державного майна” ( 2163-12 ) (2163-12)
та п.п. 7.3,9
Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів
акцій ВАТ ( z0665-00 ) (z0665-00)
, створених у процесі
приватизації та корпоратизації, затвердженого спільним наказом
ФДМ України, Антимонопольного комітету України та ДКЦПФР України
від 13.09.2000 № 1908/11/271 і зареєстрованого в Міністерстві
юстиції України 28.09.2000 за № 665/4886 (надалі – Положення
про порядок проведення конкурсів).
Постановою від 02.04.2004 Київського апеляційного господарського
суду рішення скасовано в позові відмовлено у зв'язку з
недоведеністю висновків суду першої інстанції про наявність
підстав для визнання недійсними оспорюваних наказу та рішення,
що обумовлено відхиленням судом апеляційної інстанції наявної у
справі копії Концепції розвитку ВАТ “Р” на 2002 – 2006 р.р.
(а.с. 68-78) як неналежного доказу. Постанова мотивована також
тими обставинами, що при задоволенні позову місцевий
господарський суд в порушення ст. 4-2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
застосував інші норми законодавства, на які не посилався позивач
у позовній заяві та доповненнях до неї.
ТОВ “Н” у поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати,
первісне рішення залишити без змін, оскільки вважає, що
апеляційним судом неправильно застосовано п. 2ч. 1 ст. 104 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
так як в назві Концепції розвитку ВАТ “Р” на
2002 – 2006 р.р. вказано, що вона підготовлена ТОВ “Н” для
участі у конкурсі з продажу 74,62% пакета акцій ВАТ “Р”, а тому
дата її складення значення не має. Окрім того, скаржник вказує
на те, що місцевий суд не виходив за межі позовних вимог та не
порушив ст. 42 та п. 5 ст. 54 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки
позовна заява містить посилання на порушення відповідачем норм
законодавства, які застосовано місцевим судом.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет
правильності застосування судом апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права та заслухавши пояснення
присутніх у засіданні представників сторін і третьої особи,
дійшла висновку, що касаційна скарга позивача підлягає
задоволенню, а оскаржувана постанова – скасуванню із залишенням
без змін рішення суду першої інстанції з наступних підстав.
На спірні приватизаційні правовідносини, пов'язані з
недотриманням Фондом державного майна України та створеною ним
конкурсною комісію процедури проведення конкурсу з продажу
пакета акцій у розмірі 74,62% статутного фонду ВАТ “Р”,
поширюється дія ст. 1 Закону України “Про інвестиційну
діяльність” ( 1560-12 ) (1560-12)
, п. 2 с.1 ст. 12 Закону України “Про
приватизацію державного майна” ( 2163-12 ) (2163-12)
та п.п. 5.5, 7.3, 9
Положення про порядок проведення конкурсів ( z0665-00 ) (z0665-00)
, що
враховано судом першої інстанції та не заперечується судом
апеляцўйної інстанції в оскаржуваній постанові.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України “Про приватизацію
державного майна” ( 2163-12 ) (2163-12)
покупці цілісних майнових
комплексів та інвестори, які бажають придбати пакет акцій,
зобов'язані разом із заявою подати бізнес-план або техніко-
економічне обґрунтування післяприватизаційного розвитку об'єкта,
що включає план зайнятості працівників підприємства, пропозицію
інвестора з зазначенням максимального розміру інвестиції,
строків та порядку її внесення.
Зазначені вимоги кореспондуються з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 59
Державної програми приватизації на 2000 – 2002 р.р. (затверджена
Законом України від 18.05.2000 № 1723-ІІІ), згідно яких під час
проведення конкурсу учасник конкурсу може подати пропозицію про
внесення ним інвестиції в розмірі, необхідному для реалізації
запропонованої ним концепції розвитку підприємства.
Водночас статтею 1 Закону України “Про інвестиційну діяльність”
( 1560-12 ) (1560-12)
до інвестицій віднесено всі види майнових та
інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти
підприємницької та інших видів діяльності в результаті якої
створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект”.
Враховуючи наведені норми законодавства судом першої інстанції
на підставі ретельної правової оцінки змісту наявних у справі
копії Концепції розвитку ВАТ “Р” на 2002 – 2006 р.р. (а.с. 68-
78), рішення господарського суду м. Києва від 29.08.2003 у
справі № 22/606 за участю тих же сторін (а.с. 14-16) та
інформаційного повідомлення ФДМУ про проведення конкурсу з
продажу пакета акцій ВАТ “Р” (а.с. 17-20) з достовірністю
встановлено, а судом апеляційної інстанції не спростовано
обставини включення до наданої позивачем Концепції всіх
фіксованих умов конкурсу, в тому числі щодо максимального
розміру інвестицій соціальної спрямованості та строків їх
внесення (погашення заборгованості по зарплаті працівникам ВАТ,
перед бюджетом, Пенсійним фондом, забезпечення мінімальних
державних соціальних гарантій працівникам тощо), визнання за ТОВ
“Н” та ЗАТ “У” статусу повноправних учасників конкурсу з продажу
контрольного пакета акцій ВАТ “Р” (74,62% статутного фонду) як
таких, що відповідають висунутим кваліфікаційним вимогам і
подали належним чином оформлені підтвердні документи, та
обумовлену цим невідповідність чинному законодавству про
приватизацію рішення конкурсної комісії про відмову у розгляді
конкурсних пропозицій, оформленого протоколом № 2 від 13.11.2003
та наказу ФДМ України від 26.11.2003 № 2112 про визнання
конкурсу таким, що не відбувся.
Адже, як встановлено судом підставою для прийняття оспорюваного
рішення стало неправильне застосування конкурсною комісією
п. 7.3 Положення про порядок проведення конкурсів ( z0665-00 ) (z0665-00)
,
який передбачає можливість комісії не розглядати конкурсні
пропозиції учасників конкурсу в разі надання неналежним чином
оформлених документів. В зв'язку з цим колегія погоджується з
висновком суду першої інстанції про те, що обставини подання
учасниками конкурсу належним чином оформлених підтвердних
документів підтверджуються фактом допущення позивача та третьої
особи до участі в конкурсі (а.с. 82), а тому в даному випадку
вўдсутнў підстави для застосування конкурсною комісією п. 7.3
Положення про порядок проведення конкурсів ( z0665-00 ) (z0665-00)
.
Наявні ж висновки суду апеляційної інстанції про наявність
підстав для скасування первісного рішення та відмови в позові по
суті ґрунтуються виключно на неправильному застосуванні судом
першої інстанції норм процесуального права (ст. 38, п. 5 ч. 2
ст. 54, п. 3 ч. 1 ст. 84, п. 2 ч. 1 ст. 104 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
) та відхилені наданої позивачем копії Концепції
розвитку ВАТ “Р” на 2002-2006 р.р. як неналежного доказу, а тому
визнаються колегією помилковими з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 36 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
письмові докази
подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Проте, відхилення апеляційним судом наявної у справі копії
Концепції розвитку ВАТ “Р” на 2002 –2006 р.р. (а.с. 68-78) як
такої, що не може бути доказом по справі, обумовлено суто
формальними ознаками, як-от, відсутня дата виготовлення
документа та дата засвідчення його копії, прізвище особи, яка
засвідчила відповідність копії оригіналу тощо.
Водночас вміщені в оскаржуваній постанові висновки суду про
відсутність доказів надання позивачем саме цієї Концепції
відповідачу для участі у конкурсі спростовуються змістом
титульної сторінки Концепції (а.с. 68), згідно якої ця Концепція
підготовлена ТОВ “Н” для участі у конкурсі з продажу 74,62%
пакета акцій ВАТ “Р”, а ідентичність її змісту з оригіналом в
значній мірі випливає із засвідчення кожної сторінки наданої
позивачем копії Концепції.
В зв'язку з цим апеляційний суд помилково дійшов висновку про
наявність підстав для скасування рішення місцевого
господарського суду з мотивів недоведеності обставин, що мають
значення для справи, які місцевий господарський суд визнав
встановленими (п. 2 ч. 1 ст. 104 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Недоречним визнаються також твердження суду апеляційної
інстанції про порушення місцевим господарським судом ст. 4-2 та
п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
шляхом застосування при
задоволенні позову інших норм законодавства, на які не посилався
позивач в позовній заяві, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1
ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у мотивувальній частині рішення
вказується законодавство, яким господарський суд керувався,
приймаючи рішення.
Тобто чинне процесуальне законодавство не обмежує право суду
застосовувати той чи інший акт законодавства рамками лише тих
нормативно-правових актів, на які посилається позивач у позовній
заяві.
Відповідно до ст. 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
місцевий
господарський суд вправі застосовувати при прийнятті рішення
будь-яке чинне законодавство, яке оптимально врегульовує спірні
відносини, незалежно від посилань позивача в позовній заяві на
певні нормативні акти, та не застосовує лише акти державних та
інших органів, які не відповідають законодавству України.
Підставами для визнання акта недійсним є також його
невўдповўднўсть вимогам чинного законодавства, а не лише вимогам
тих актів, на які посилається позивач. В розрізі
правозастосовчої діяльності господарський суд не обмежений
певним колом актів законодавства, які вказуються позивачем в
позовній заяві, а обмежений лише тими актами законодавства, які
стосуються спірних відносин за участю сторін господарського
процесу.
Касаційна інстанція вважає помилковим скасування судом
апеляційної інстанції первісного рішення у даній справі лише з
мотивів порушення норм процесуального законодавства, оскільки
згідно з ч. 2 ст. 104 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення або
неправильне застосування норм процесуального права може бути
підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо
це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Однак,
в даному випадку такі передумови відсутні, оскільки оскаржувана
постанова не містить жодних заперечень та спростувань щодо
правомірності застосування судом першої інстанції при вирішенні
даного спору норм матеріального права, а саме норм чинного
законодавства про приватизацію.
Колегія відхиляє також помилкові посилання суду апеляційної
інстанції на оформлення позивачем позовної заяви з порушенням п.
5 ч. 2 ст. 54 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки в разі наявності
таких порушень позовна заява ТОВ “Н” була б повернута без
розгляду згідно з п. 3 ч. 1 ст. 64 цього Кодексу, підстави для
чого в даному випадку відсутні.
З огляду на те, що підставою для скасування рішення від
17.02.2004 судом апеляційної інстанції стало помилкове
застосування останнім ст.ст. 42, 33, 34, 54 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та незастосування ст. 1 Закону України “Про
інвестиційну діяльність” ( 1560-12 ) (1560-12)
та п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону
України “Про приватизацію державного майна” ( 2163-12 ) (2163-12)
, а судом
першої інстанції встановлено невідповідність оспорюваних рішень
конкурсної комісії та відповідача чинному законодавству,
порушення ним прав та охоронюваних законом інтересів позивача,
та як наслідок, наявність підстав для визнання їх недійсними, і
ці обставини не спростовано апеляційним господарським судом,
первісне рішення про задоволення позову є правомірним та
відповідає чинному законодавству і фактичним встановленим
обставинам даної справи.
Зважаючи на наведене, колегія дійшла висновку про помилкове
застосування судом апеляційної інстанції до спірних
приватизаційних відносин норм матеріального та процесуального
права, в зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню
із залишенням без змін рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 6
ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “Н” задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
02.04.2004 у справі № 31/60 скасувати, а рішення від 17.02.2004
господарського суду м. Києва у даній справі залишити без змін.
Стягнути з відповідача на користь позивача 42 грн. 50 коп.
витрат по державному миту, сплаченому за перегляд справи в
порядку касації.
Наказ доручити видати господарському суду м. Києва