ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2004                                       Справа N 30/636

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого судді  Овечкіна В.Е.,

суддів             Чернова Є.В.,

                   Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача            Дерев”янчук  В,  Гуменюк  А.Л.  –  довір.  у

                    справі

відповідача         Сиваков Л.М.довір. у справі, Бондарьов  Г.І.

                    довір. від 24.05.04 № 01-05/405

розглянув

касаційну скаргу   ВКП “Військовий мисливець”

на постанову        від 29.09.03 Київського апеляційного

                   господарського суду

у справі           № 30/636

за позовом         ВКП “Військовий мисливець” товариства

                   військових мисливців та рибалок Збройних Сил

                   України

до                 Чернігівської обласної ради

про   визнання акта недійсним,

У засіданні оголошувалися перерви до 15.06.04.

Рішенням  господарського  суду м. Києва  від  10.07.2003  (суддя

Е.Шевченко) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою  Київського  апеляційного  господарського  суду   від

29.09.2003 (судді О.Муравйов, О.Вербицька, В.Шипка) рішення суду

по цій справі залишено без зміни, так як припинення користування

мисливськими   угіддями   на   території   Козелецького   району

Чернігівської   області   ландшафтного   парку   “Міжрічинський”

відповідає   вимогам   ст.  43  Закону  України   “Про   місцеве

самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
        , ст.ст.  23,  53  Закону

України  “Про  природно-заповідний фонд України”  ( 2456-12  ) (2456-12)
        ,

ст. 23 Закону України “Про мисливське господарство та полювання”

( 1478-14 ) (1478-14)
        .

ВКП   “Військовий  мисливець”  просить  постанову   апеляційного

господарського  суду  та рішення суду першої  інстанції  по  цій

справі  скасувати, у позові відмовити, так як  відсутнє  подання

місцевих  органів  спеціально уповноважених центральних  органів

виконавчої   влади   у  галузі  мисливського   господарства   та

полювання,  тобто порушена ст. 23 Закону України “Про мисливське

господарство та полювання” ( 1478-14 ) (1478-14)
        .

Вищий  господарський суд України у відкритому судовому засіданні

дослідив  матеріали справи та не вбачає підстав для  задоволення

касаційної скарги виходячи з наступного.

Висновком  комісії  по розгляду питань дотримання  законодавства

при  використанні  мисливських угідь ВКП “Військовий  мисливець”

встановлені факти суборенди без погодження з органами  місцевого

самоврядування, ведення недостовірної документації.

Касаційна  інстанція  не  має права  переоцінки  доказів  згідно

ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

Положеннями  ч. 3 ст. 23 Закону України “Про природно-заповідний

фонд  України”  ( 2456-12  ) (2456-12)
         передбачено  можливість  вилучення

земельних ділянок водних та інших природних об’єктів для  потреб

регіональних ландшафтних парків.

Згідно  ст.  23  Закону України “Про мисливське господарство  та

полювання”   ( 1478-14  ) (1478-14)
          визначено  умови  припинення   права

користування  мисливськими угіддями та серед іншого встановлено,

що  право  користування  мисливськими  угіддями  припиняється  у

випадках передбачених законодавством.

У  даному  випадку  підставою для припинення права  користування

Позивача  мисливськими угіддями стало створення у  відповідності

до вимог п. 24 ст. 43 Закону України “Про місцеве самоврядування

в  Україні”  ( 280/97-ВР  ) (280/97-ВР)
          на території  Козелецького  району

Чернігівської  області ландшафтного парку “Міжрічинський”,  який

відповідно   до  Концепції  користування  державним  мисливським

фондом  в  межах  території РПП “Міжрічинський”  визнано  єдиним

користувачем мисливських угідь.

Згідно  ст.  23  Закону України “Про мисливське господарство  та

полювання” ( 1478-14 ) (1478-14)
         рішення про припинення права користування

мисливськими угіддями, приймаються за поданням місцевих  органів

спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади  у

галузі  мисливського  господарства та  полювання  або  у  галузі

охорони  навколишнього природного середовища, тобто тими  самими

органами, які уповноважені на надання у користування мисливських

угідь  (тобто Чернігівською обласною радою згідно ст.  9  Закону

України “Про мисливське господарство та полювання” ( 1478-14 ) (1478-14)
        ).

Відповідно  до  пункту  21 частини 1  ст.  43  ЗУ  “Про  місцеве

самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
         до компетенції  обласної

Ради   відноситься   вирішення  відповідно  до   закону   питань

регулювання земельних відносин.

Приймаючи   до  уваги  викладене,  касаційна  інстанція   дійшла

висновку,  що  Чернігівська обласна рада  діяла  в  межах  своєї

компетенції  відповідно чинного законодавства  і,  як  правильно

встановили  попередні судові інстанції, підстави для  скасування

її рішення відсутні.

Крім  того, на час винесення судових рішень, договір  про  умови

ведення  мисливського  господарства  укладений  ВКП  “Військовий

мисливець” розірвано.

Зазначене підтверджується рішенням господарського суду м.  Києва

та  постановою  Київського апеляційного  господарського  суду  у

справі № 20/679, які набули чинності та законної сили.

Виходячи  з  викладеного, керуючись ст.ст. 111-7, 111-8,  111-9,

111-11    Господарського    процесуального    кодексу    України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду  у  справі

№  30/636  від 29.09.2003 та рішення суду по цій справі залишити

без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.