ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2004 Справа N 3/251
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької
Г. Фролової
за участю представників:
позивача А.А.А. - дов. від 14.06.2004 p.
Б.Б.Б. - дов. від 08.01.2004 p.
]відповідача не з'явились (про час і місце судового засідання
повідомлені належно)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Н-ську
на постанову від 15.12.2003 р. Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 3/251 господарського суду Рівненської області
за позовом Державної податкової інспекції у м. Н-ську
до Приватного підприємця В.В.В.
про визнання суми податкового зобов'язання
В С Т А Н О В И В:
ДПІ у м. Н-ську звернулась до господарського суду Рівненської
області з позовом про визнання за непрямими методами суми
податкового зобов'язання по прибутковому податку з громадян ПП
В.В.В. в розмірі 4891,80 грн. та штрафні санкції - 493,26 грн.
Позов мотивовано встановленим за результатами перевірки
перевищенням фактичних витрат підприємця його задекларованим
доходам.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 02.10.2003
(суддя М. П. Шандалюк) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване пунктом 4.3 статті 4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, який містить
підстави для визначення податковим органом суми податкового
зобов'язання за непрямими методами. В рішенні суду зазначено, що з
акту перевірки, таких підстав не вбачається.
Крім того, як зазначив господарський суд, позивачем надано докази
на підтвердження одержаних коштів як поворотної позики.
За апеляційною скаргою ДПІ у м. Н-ську Львівський апеляційний
господарський суд переглянув рішення у справі в апеляційному
порядку та постановою від 15.12.2003 залишив його без змін з тих
же підстав.
ДПІ у м. Н-ську подала до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного
господарського суду, в якій просить рішення та постанову у даній
справі скасувати, позовні вимоги задовольнити, мотивуючи касаційну
скаргу доводами про неправильне застосування судом норм
матеріального права, а саме, пункту 7.1 статті 7, пункту 1 статті
19 Декрету Кабінету Міністрів "Про прибутковий податок з громадян"
( 13-92 ) (13-92)
, пункту 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Зокрема, у касаційній скарзі ДПІ у м. Н-ську посилається на
помилковість висновку господарських судів про відсутність у
позивача правових підстав для застосування непрямого методу
визначення податкового зобов'язання, оскільки податкові
декларації, що подавались підприємцем до ДПІ у м. Н-ську про
доходи від підприємницької діяльності за 2002 рік, та дані, надані
в підтвердження доходів, відображених в деклараціях, містили
розбіжності.
Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить
постанову Львівського апеляційного господарського суду у даній
справі залишити без змін з підстав, якими вона мотивована.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх у
судовому засіданні представників позивача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході здійснення
судового провадження, підставою позову у даній справі є визначення
ПП В.В.В. податкового зобов'язання з прибуткового податку за 2002
рік за непрямими методами.
При цьому з акта від 06.06.2003 документальної перевірки
правильності справляння податків з доходів, отриманих від заняття
підприємницькою діяльністю ПП В.В.В. вбачається, що "приватний
підприємець подав податкові декларації про доходи, одержані від
підприємницької діяльності за 2002 рік, але в ході документальної
перевірки встановлено, що наведені у декларації суми отриманих
доходів не відповідають сумам здійснених витрат - на придбання
нерухомого майна, а тому керуючись пунктом 4.3 статті 4 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
,
вирішено застосувати для визначення сум оподатковуваного доходу
непрямі методи."
Касаційна інстанція зазначає, що визначення суми податкового
зобов'язання за непрямими методами дійсно передбачено пунктом 4.3
статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно до даної норми, якщо контролюючий орган не може
самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника
податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього
Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
(платник податків не подає у встановлені строки
податкову декларацію) у зв'язку з:
- невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його
відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи
- ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання
відомостей, передбачених законодавством,
- а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у
зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або
відсутністю визначених законодавством первинних документів,
сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена
за непрямим методом.
Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію
було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться
контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки,
наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку,
передбаченому законодавством.
Згідно з пунктом 4.3.4. цієї ж норми ( 2181-14 ) (2181-14)
застосування
непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників
податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.
З акту перевірки вбачається та встановлено господарськими судами
під час судового розгляду, що підставою визначення ДПІ у м. Н-ську
податкового зобов'язання за непрямими методами стала
невідповідність задекларованих підприємцем доходів його витратам.
Проте, наведена норма не містить як підставу застосування
перевіряючими непрямих методів вказані обставини.
А оскільки пункт 4.3.4 статті 4 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
прямо забороняє
застосування непрямого методу у випадках, не передбачених цією
нормою касаційна інстанція вважає правомірним висновок
господарського суду першої та апеляційної інстанції про
відсутність підстав для задоволення даного позову.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення від 02.10.2003 p. господарського суду Рівненської області
та постанову від 15.12.2003 p. Львівського апеляційного
господарського суду у справі № 3/251 господарського суду
Рівненської області залишити без змін, а касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Н-ську - без задоволення.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Г. Фролова