ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2004 Справа N 3/13-ПД
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Плахотнюк С.О.,
суддів: Панченко Н.П.,
Плюшка І.А.,
розглянувши касаційну
скаргу приватної фірми “ІСА”
на рішення від 30.01.2004 господарського суду
Херсонської області
у справі № 3/13-ПД
за позовом приватної фірми “ІСА”
до АТ “Туристичний комплекс “Фрегат”
про спонукання до пролонгації договору
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача - Брайченко П. О.,
відповідача - Захарова Д.С.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Херсонської області від 30.01.2004
(суддя Ємленінова З.Г.) відмовлено в задоволенні позовних вимог
Приватної фірми “ІСА” про спонукання відповідача АТ “Туристичний
комплекс “Фрегат” до пролонгації договору № 33 від 01.01.2003 на
використання номерного фонду.
Рішення господарського суду мотивовано тим, що строк дії
договору скінчився 31.12.2003, орендодавець згоди на його
продовження не надав, маючи намір використовувати спірне
приміщення за призначенням.
Посилання позивача (орендаря) на те, що договір № 33 про
користування готельним номером 923 пов’язаний з договорами
№ 02/3 від 02.10.2001 та № 1 від 20.03.2003 на надання послуг по
трансляції колективного телебачення відповідача, судом не взято
до уваги по причині відсутності доказів про зобов’язання
відповідача надавати позивачу будь-які приміщення з метою
виконання ним обов’язків за цими договорами.
Приватна фірма “ІСА” звернулась до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій ставить питання про
скасування рішення господарського суду Херсонської області від
30.01.2004, прийняття нового рішення про спонукання відповідача
пролонгувати договір № 33 від 01.01.2003. Касаційна скарга
мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення
допущено порушення норм матеріального права, зокрема ст.ст. 153,
154 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
1963 р., ст.ст. 6, 11, 13, 526, 528 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
2004р.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши правильність застосування судом першої інстанції
норм процесуального та матеріального права Вищий господарський
суд України дійшов висновку, що судом неповно з’ясовані фактичні
обставини справи, що мають значення для правильного вирішення
спору, чим порушено вимоги ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. У
зв’язку з цим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню,
рішення скасуванню, справа – направленню на новий розгляд з
таких підстав:
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи між
приватною фірмою “ІСА” та АТ “Туристичний комплекс “Фрегат”
укладено декілька договорів з метою надання відповідачу послуг
по трансляції колективного телебачення, зокрема договір № 33 від
01.01.2003 на використання номерного фонду комплексу; договір
№ 1 від 20.03.2003; договір № 02/3 від 02.10.2001 про надання
послуг на трансляцію колективного телебачення в службових
приміщеннях комплексу.
В 2004 році АТ “Туристичний комплекс “Фрегат” не надав згоди ПП
“ІСА” на продовження дії договору № 33 від 01.01.2003 на
використання номерного фонду - готельного номера № 923.
Приймаючи рішення у справі суд першої інстанції дійшов висновку,
що позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували
зв’язок між цими договорами.
Такий висновок Вищий господарський суд України вважає
помилковим.
Правильно встановивши обставини справи суд першої інстанції не в
повному обсязі з’ясував відносини сторін за спірними договорами.
Одним із видів діяльності Приватної фірми “ІСА” є надання
юридичним та фізичним особам послуг в сфері радіомовлення та
колективного телебачення. В договірних відносинах ПФ “ІСА” і
відповідач знаходяться з.10.2000 року, зокрема, укладено договір
на використання номерного фонду АТ “Туристичний комплекс
“Фрегат” (номер 923 використовувався в якості операторської) в
2001 році – договір про надання послуг по трансляції
колективного телебачення в службових приміщеннях і приміщеннях
прийому їжі готельного комплексу, в 2003 році -
договір–доручення, згідно з умовами якого відповідач
зобов’язувався збирати грошові кошти з громадян, що мешкають в
готельних номерах, за послуги колективного телебачення.
Належної оцінки цим договорам судом не надано. Не з’ясовані
мотиви відмови відповідача від пролонгації договору № 33, в той
час, коли у відповідності зі ст. 258 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
1963р. після закінчення строку договору оренди орендар, який
належним чином виконував свої обов’язки, має переважне право на
продовження договору оренди на новий строк.
Пояснення представника ПП “ІСА” в засіданнях про те, що ці
договори про надання послуг пов’язані між собою, і на виконанні
умов договорів № 1 від 20.03.2003 та № 02/3 від 02.10.2003
наполягає АТ “Туристичний комплекс “Фрегат” до уваги судом не
прийняті і оцінка цьому не надана.
Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу приватної фірми “ІСА” на рішення від 30.01.2004
господарського суду Херсонської області у справі № 3/13-ПД
задовольнити частково.
Рішення від 30.01.2004 господарського суду Херсонської області у
справі № 3/13-ПД скасувати.
Справу № 3/13-ПД направити на новий розгляд до господарського
суду Херсонської області.