ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.06.2004 Справа N 2-15/17309-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Державної податкової інспекції у
відкритому м. Алушта АР Крим
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 01.03.2004 року
Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі № 21
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом ТзОВ "Мигдальна роща", м. Алушта
до 1.ДПІ у м. Алушта АР Крим;
2.Управління Державного
казначейства в АР Крим
про стягнення бюджетної заборгованості
по ПДВ в сумі 980 661,00 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача не з'явились
від відповідача 1 не з'явились
від відповідача 2 не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
19.12.2003 року , залишеним без змін постановою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 01.03.2004 р. у справі № 21
позов задоволене частково; стягнуте з Державного бюджету України
на користь ТзОВ "Мигдальна роща" бюджетну заборгованість по
податку на додану вартість в сумі 473786 грн.; стягнуте з
відповідача-1 на користь позивача витрати по оплаті державного
мита в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу в сумі 57,82 грн.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Алушта АР
Крим просить ухвалені по справі судові акти скасувати, позивачу в
задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення
господарським судом норм матеріального права, а саме пп. 7.7.5 ст.
7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Позивач, відповідач-2 відзивів на касаційну скаргу не надіслали.
Сторони не реалізували своє процесуальне право на участь в
судовому засіданні касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи
наступне.
Судами встановлено, що до відповідача-1 позивач подав декларації
по податку на додану вартість за червень-серпень 2003 р., в яких
зазначено, що позивач має право на відшкодування податку на додану
вартість за звітні періоди в загальній сумі 995 139, 47 грн.
(а.с.4-8).
Згідно пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що підлягають сплаті до
бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між
загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з
будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного
періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Відповідно до пп. 7.7.3 ст. 7 вищезазначеного закону у разі коли
за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з
підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума
бюджетного відшкодування може бути повністю або частково
зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення
платника податку відображається в податковій декларації.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму
бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120
відсотків від облікової ставки Національного банку України,
встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який
момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до
суду з позовом про стягнення коштів бюджету.
Суди встановили, що суми заявленого до відшкодування податку
підтверджується відповідними податковими деклараціями. Позивач
самостійно відобразив у графах 25, 25.2 податкової декларації за
червень-серпень 2003р. те, що суми податку на додану вартість
підлягають відшкодуванню на розрахунковий рахунок після погашення
податкових зобов'язань платника протягом трьох наступних звітних
періодів. Отже, на час розгляду спору, встановлений для
відшкодування строк збіг лише по податковій декларації за червень
2003 року. І, таким чином, на момент розгляду спору господарським
судом АРК позивачу не було проведене відшкодування податку лише в
сумі 473786 грн.
Пунктом 4 Указу Президента України "Про деякі зміни в
оподаткуванні" ( 857/98 ) (857/98)
встановлене, що у разі коли сума податку
на додану вартість, визначена як різниця між загальною сумою
податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем
товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою
податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така
сума зараховується у погашення заборгованості платника податку із
сплати податку на додану вартість, що виникла у минулих звітних
періодах, а за відсутності заборгованості - у зменшення податкових
зобов'язань платника податку протягом трьох наступних звітних
періодів.
Якщо сума від'ємного значення податку не погашається сумами
податкових зобов'язань, що виникли протягом трьох наступних
звітних періодів, така сума підлягає відшкодуванню з Державного
бюджету України на умовах, визначених законодавством, протягом
місяця, що настає після подання декларації за третій звітний
період після виникнення від'ємного значення податку.
Колегія суддів вважає, що бюджетне відшкодування за червень 2003
року мало бути здійснене не пізніше 20.11.2003 року, отже, колегія
суддів погоджується з висновком судів про те, що підстав для
стягнення процентів за несвоєчасне відшкодування податку на додану
вартість в сумі 14478 грн. немає, оскільки позовна заява містить
розрахунок процентів станом на 13.11.2003 року.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Севастопольського апеляційного господарського суду.
Довід касаційної скарги з посиланням на п. 1.8 ст. 1 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
про те, що
у позивача податковий кредит сформований за рахунок сум підрядним
організаціям, тому не може вважатися надмірно сплаченим податком,
що підлягає відшкодуванню, колегія не бере до уваги, як такий, що
не відповідає діючому законодавству, встановленим судами
обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушта АР
Крим від 03.03.2004р. № 467/9 на постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 01.03.2004 року по справі
№ 21 залишити без задоволення, а постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 01.03.2004 року по справі
№ 21 - без змін.