Вищий господарський суд України
 
                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
10.06.2004                          Справа N 24/190
 
                               Київ
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого
суддів
 
 
розглянувши у відкритому      Державної податкової інспекції
судовому  засіданні   в   м.  у Шевченківському районі м.
Києві                         Запоріжжя
касаційну скаргу
 
на постанову                  Запорізького апеляційного
                              господарського суду
 
 
від                           16 березня 2004р.
 
за позовом                    Прокурора Шевченківського
                              району в інтересах держави в
                              особі Державної податкової
                              інспекції у Шевченківському
                              районі м.  Запоріжжя
 
до                            Приватного підприємця Ф-ої О.Ю.
 
про   стягнення 10916 грн. податкового боргу за рахунок активів.
 
в судовому засіданні взяли участь представники:
 
від позивача
від відповідача: не з'явились, належно повідомлені про час і місце
розгляду касаційної скарги.
 
Прокурором Шевченківського району м.  Запоріжжя у  вересні  2003р.
заявлений  позов  в інтересах держави в особі Державною податковою
інспекцією у Шевченківському районі  м.  Запоріжжя  до  Приватного
підприємця  Ф-ої О.Ю.  про стягнення 10916 грн.  податкового боргу
шляхом звернення стягнення  на  активи  боржника.  Позовні  вимоги
обґрунтовані  приписами  підпункту  3.1.1  статті 3 Закону України
"Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників  податків   перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
         з огляду на
те,  що відповідач має заборгованість  з  прибуткового  податку  з
громадян  у сумі 3243 грн.,  визначену у податковому повідомленні-
рішенні від 19.12.2002 № 0002631702/0-2018,  та  заборгованість  з
податку   на  додану  вартість  у  сумі  7673  грн.,  визначену  у
податковому  повідомленні-рішенні  №  0002641702/0-2017,   яка   в
добровільному порядку Приватним підприємцем не сплачена.  Рішенням
господарського суду Запорізької області у справі № 6/74 задоволені
позовні  вимоги  ДПІ  про  визнання  донарахованої суми податкових
зобов'язань відповідачу у розмірі 10916 грн.
 
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17  листопада
2003р.,  ухваленим суддею,  у задоволенні позовних вимог Прокурора
Шевченківського району м.  Запоріжжя в інтересах ДПІ про стягнення
10916грн.  податкового боргу відмовлено.  Рішення суду вмотивоване
приписами  Закону  України  "Про  порядок  погашення   зобов'язань
платників   податків   перед  бюджетами  та  державними  цільовими
фондами"  ( 2181-14  ) (2181-14)
        .  Суд  дійшов   висновку,   що   податкове
зобов'язання  відповідача  зі  сплати 10916 грн.  є узгодженим,  а
примусове стягнення  податкового  боргу  у  судовому  порядку,  що
утворився  внаслідок  узгодження  податкових зобов'язань приписами
пункту 3.1.1  статті  3  Закону  України  "Про  порядок  погашення
зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та  державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
         не  передбачено.  Податковий  орган
має  вжити заходів до його погашення,  визначених приписами пункту
7.2 статті 7 Закону України  "Про  порядок  погашення  зобов'язань
платників   податків   перед  бюджетами  та  державними  цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
        .
 
Запорізький апеляційний  господарський  суд  постановою   від   16
березня 2004р.  перевірене рішення Господарського суду Запорізької
області залишив без змін з тих же  підстав,  а  апеляційну  скаргу
Державної   податкової   інспекції  у  Шевченківському  районі  м.
Запоріжжя - без задоволення.
 
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя
вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного
суду прийняті з  порушенням  матеріального  права.  Просить  Вищий
господарський  суд  України здійснити перегляд матеріалів справи у
касаційному порядку,  скасувати рішення і  постанову  у  справі  і
задовольнити  позовні  вимоги  ДПІ.  Податкова  служба обґрунтовує
касаційну скаргу тим,  що апеляційний суд,  на її  думку,  невірно
застосував  приписи  пункту  3.1.1  статті  3  Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків  перед  бюджетами
та  державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
        ,  якими передбачено
примусове стягнення активів платника податків в рахунок  погашення
його  податкового боргу.  ДПІ зауважує на приписах підпункту 5.4.1
пункту  5.4  статті  5  Закону  України  "Про  порядок   погашення
зобов'язань  платників  податків  oeped  бюджетами  та  державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
        ,  яким визначено, що узгоджена сума
податкового   зобов'язання   не   сплачена  платником  податків  у
визначені строки,  визнається сумою податкового боргу.  При цьому,
ДПІ   посилається   на   вимоги  статті  13  Закону  України  "Про
підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
         відповідно до  яких,  держава  гарантує
недоторканість   майна   і   забезпечує   захист  права  власності
підприємця.  Посилаючись  на  приписи  статті   1   Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  зауважує на тому,  що
суди позбавили податкову службу права  на  звернення  за  захистом
своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.
 
Приватним підприємцем  Ф-ою  О.Ю.  відзив  на  касаційну скаргу не
надіслано.
 
Вищий господарський  суд  України  заслухавши  суддю   доповідача,
пояснення    представника   позивача,   перевіривши   правильність
застосування  судами  першої  і  апеляційної  інстанцій   приписів
матеріального  і  процесуального  законодавства,  визнає касаційну
скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
 
Судами першої   і    апеляційної    інстанцій    встановлено    та
підтверджується   матеріалами   справи,  що  Державною  податковою
інспекцією  у  Шевченківському  районі  м.   Запоріжжя   надіслано
приватному підприємцеві Ф-ою О.Ю. податкове повідомлення - рішення
від 19.12.2002  №  0002631702/0-2018  про  визначення  податкового
зобов'язання з прибуткового податку з громадян в сумі 3243 грн. та
податкове повідомлення-рішення від 19.12.2002 № 0002641702/0-2017,
яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість
у сумі 7673 грн.
 
Відповідно до  ввідної  частини  Закону   України   "Про   порядок
погашення   зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
         цей Закон є  спеціальним
законом з питань оподаткування,  який установлює порядок погашення
зобов'язань  юридичних  або  фізичних  осіб  перед  бюджетами   та
державними цільовими  фондами  з  податків  і зборів (обов'язкових
платежів), нарахування і  сплати  пені  та  штрафних  санкцій,  що
застосовуються  до  платників  податків контролюючими органами,  у
тому числі за порушення у сфері  зовнішньоекономічної  діяльності.
Саме  цім Законом і запроваджене поняття податкового зобов'язання,
податкового  боргу,  як   податкового   зобов'язання   узгодженого
платником  податків  або встановленого судом,  але не сплаченого у
встановлений строк,  а також  пені,  нарахованої  на  суму  такого
податкового зобов'язання. Приписами пункту 3.1.1 пункту 3.1 статті
3 Закону України  "Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників
податків     перед  бюджетами  та  державними  цільовими  фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
         передбачено,  що активи платника податків можуть  бути
примусово  стягнені  в  рахунок  погашення  його податкового боргу
виключно за рішенням суду.  В  інших  випадках  платники  податків
самостійно  визначають  черговість  та форми задоволення претензій
кредиторів за рахунок активів,  вільних від заставних  зобов'язань
забезпечення  боргу.  Відповідно  до  пункту  1.6  статті 1 Закону
України "Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників  податків
перед  бюджетами  та  державними  цільовими  фондами"  ( 2181-14 ) (2181-14)
        
примусове стягнення  -  звернення  стягнення  на  активи  платника
податків   у   рахунок   погашення  його  податкового  боргу,  без
попереднього узгодження його  суми  таким  платником  податків.  У
зв'язку  з  цим  передбачений підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3
Закону  України  "Про  порядок  погашення  зобов'язань   платників
податків     перед  бюджетами  та  державними  цільовими  фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
         судовий порядок звернення стягнення на активи платника
поширюється   лише   на   випадки,  коли  сума  податкового  боргу
попередньо не узгоджена з платником.  Судами першої та апеляційної
інстанції встановлено, що визначені податкові зобов'язання на суму
10916 грн.  були визнані cnqond`pq|jhl судом  Запорізької  області
від  4.04.2003р.  у  справі № 6/74 правомірними.  Приписами Закону
України "Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників  податків
перед  бюджетами  та  державними  цільовими  фондами"  ( 2181-14 ) (2181-14)
        
визначений порядок погашення податкового боргу  платника  податків
за   узгодженим  податковим  зобов'язанням  та  порядок  звернення
стягнення на активи платника  податків  за  узгодженим  податковим
зобов'язанням.  Зокрема,  приписами  підпункту  10.1.1 пункту 10.1
статті  10  Закону  України  "Про  порядок  погашення  зобов'язань
платників   податків   перед  бюджетами  та  державними  цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
         передбачено, що у разі коли інші, передбачені
цим   Законом,  заходи  з  погашення  податкового  боргу  не  дали
позитивного результату,  податковий  орган  здійснює  за  платника
податків  та  на  користь держави заходи щодо залучення додаткових
джерел  погашення  узгодженої  суми   податкового   боргу   шляхом
стягнення  коштів,  які  перебувають  у  його  власності,  а за їх
недостатності -  шляхом  продажу  інших  активів  такого  платника
податків.  Стягнення  коштів здійснюється шляхом надіслання банку,
обслуговуючому  платника  податків,  платіжної  вимоги   на   суму
податкового   боргу   або   його  частини.  Продаж  інших  активів
здійснюється на підставі рішення податкового  органу,  підписаного
його  керівником  та  скріпленого  гербовою  печаткою  податкового
органу.
 
За таких  обставин,  Запорізький  апеляційний  господарський  суд,
правомірно  відмовив  позивачеві  у задоволенні позовних вимог про
звернення стягнення на активи відповідача  з  огляду  на  наведені
вимоги Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків   перед   бюджетами   та  державними  цільовими  фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
        .
 
Довід касаційної  скарги про позбавлення позивача права на судовий
захист спростовується тим,  що позовна заява прийнята і розглянута
судом,  оскільки  відповідно  з  приписами  статі 1 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         державні  органи  мають
право  звертатися  до  господарського суду у випадках передбачених
законодавчими актами України.
 
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8,
111-9,   111-11   Господарського  процесуального  кодексу  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                       П О С Т А Н О В И В:
 
Рішення Господарського суду Запорізької області від  17  листопада
2003  року  та  постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 16 березня 2004 р. у справі № 24/190 залишити без змін.
 
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у  Шевченківському
районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.