ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.06.2004 Справа N 16/4846
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Дерепи В.І.,
суддів Стратієнко Л.В., Чабана В.В.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "XXX" в
особі H-ського СУ № X4
на постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 11.03.2004 року
у справі № 16/4846
за позовом відкритого акціонерного товариства "XXX" в
особі H-ського СУ № X4
до товариства з обмеженою відповідальністю
"YYY"
про стягнення 13 341,82 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача Б.Б.Б., В.В.В.
відповідача А.А.А.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 8 жовтня
2003 року (суддя В.Магера) позов задоволено, стягнуто з
відповідача 12 070,30 грн. збитків за юридичні послуги, 1021,27
грн. пені, 31,66 грн. інфляційних та 218,59 грн. - 3% річних у
зв'язку з невиконанням відповідачем рішення від 10.01.2001 року у
справі № 7/16 щодо сплати 33 661,44 грн.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 11
березня 2004 року (судді І.Вечірко, А.Ляхевич, Ю.Черпак) рішення
від 8 жовтня 2003 року скасоване в частині стягнення витрат за
юридичні послуги та змінено в частині стягнення судових витрат.
В касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство "XXX" в особі
H-ського СУ № X4, не погоджуючись з прийнятим апеляційною
інстанцією по справі судовим актом, просить його скасувати,
посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального
права, зокрема, статей 35, 38 та 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а справу направити на новий розгляд
до місцевого господарського суду.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи і
доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування
Житомирським апеляційним господарським судом норм матеріального і
процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням меж
перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням від 10.01.2001 року у
справі № 7/16 позов прокурора P-cького району м. Львова, поданого
в інтересах відкритого акціонерного товариства "XXX" в особі
H-ського СУ № X4, задоволено зі стягненням з відповідача 33 661,44
грн.
Відповідно до статті 161 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в
установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування,
договору. За змістом статей 212 та 216 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
боржник не звільняється від
відповідальності за неможливістю виконання грошового зобов'язання,
яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Проте, як встановлено місцевим та апеляційним господарськими
судами, відповідач рішення від 10.01.2001 року у справі № 7/16 не
виконав, і на момент звернення до суду з позовом про стягнення 12
070,30 грн. збитків за юридичні послуги, 1 021,27 грн. пені, 31,66
грн. інфляційних та 218,59 грн. - 3% річних з позивачем не
розрахувався.
В силу вимог частини першої статті 213 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
боржник, який прострочив виконання,
відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за
неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Зазначена стаття конкретизується приписом пункту 4.2. договору
підряду від 31.03.1999 року № 3, відповідно до якого за
несвоєчасне виконання зобов'язання підрядчик сплачує пеню в
розмірі 1% від неоплаченої суми за кожний день прострочення.
В силу статті 214 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на
вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або
договором не встановлений інший розмір процентів.
Передбачена цією статтею ( 1540-06 ) (1540-06)
сплата суми боргу за грошовим
зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так
само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється
незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором
відповідний захід відповідальності.
Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди правомірно
дійшли висновку про необхідність стягнення з відповідача 1 021,27
грн. пені, 31,66 грн. інфляційних та 218,59 грн. - 3 % річних за
неналежне виконання зобов'язання.
Крім того, апеляційний господарський суд правомірно, відповідно до
вимог ст. 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
дійшов до висновку про
відсутність підстав для віднесення витрат на оплату юридичних
послуг до збитків, оскільки такі витрати не мають обов'язкового
характеру і факт їх наявності та розмір не перебувають у
необхідному зв'язку з сумами, що підлягають стягненню з
відповідача внаслідок несвоєчасного виконання ним грошових
зобов'язань.
Отже, посилання скаржника на неправомірне скасування Житомирським
апеляційним господарським судом рішення від 8 жовтня 2003 року в
частині стягнення витрат за юридичні послуги при прийнятті
постанови є безпідставними.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним
господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного
дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду відповідають
цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним
застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 11
березня 2004 року у справі № 16/4846 залишити без змін, а
касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "XXX" в особі
H-ського СУ № X4 - без задоволення.
Головуючий, суддя В.І.Дерепа
Суддя Л. В. Стратієнко
Суддя В.В. Чабан