ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 10.06.2004                                Справа N 5/2255-25/182
 
         Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
 
                    головуючого Першикова Є.В.
              суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
 
розглянувши касаційну  скаргу  ЗАТ  Лікувально-оздоровчих закладів
"XXX"
 
на постанову від 01.04.03 p.
Львівського апеляційного господарського суду
 
у справі №5/2255-25/182
господарського суду Львівської області
 
за позовом ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів "XXX"
 
до ДПІ у м. Н-ську
 
про   визнання недійсним рішення
 
                 за участю представників сторін:
 
позивача: А.А.А. (дов. №276 від 01.04.04 p.)
відповідача: Б.Б.Б. (дов. №100/4068 від 09.06.04 p.)
 
За згодою   сторін   відповідно  до  ч.2  ст.85  та  ч.1  ст.111-5
Господарського  процесуального  кодексу  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          у
судовому  засіданні  від  10.06.04  були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
 
Рішенням господарського суду  Львівської  області  (суддя  Якімець
Г.Г.)  від  10.03.04 позов задоволено частково,  визнано недійсним
податкове        повідомлення-рішення         від         13.06.03
№217/30322940/231840/2483   в   частині   визначеного  податкового
зобов'язання по земельному податку за 2001рік в сумі 330214  грн.,
в іншій частині позову відмовлено.
 
Постановою колегії  суддів Львівського апеляційного господарського
суду від 01.04.04 у складі:  Галушко Н.А.,  Процика Т.С.,  Юрченка
Я.О.  рішення  місцевого господарського суду залишено без змін,  а
апеляційна скарга - без задоволення.
 
ЗАТ Лікувально-оздоровчих  закладів  "XXX"  звернулось  до  Вищого
господарського  суду  України  із  касаційною скаргою на постанову
Львівського апеляційного господарського суду,  вважаючи,  що  дана
постанова   прийнята   внаслідок   неправильного  застосування  та
порушення норм матеріального права,  а саме  Закону  України  "Про
порядок  погашення  зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
        ,  Закону України "Про
плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
        ,  Закону України "Основи законодавства
України про охорону здоров'я" ( 2801-12  ) (2801-12)
        ,  Закону  України  "Про
курорти" ( 2026-14 ) (2026-14)
        .
 
Колегія суддів  Вищого  господарського  суду України,  розглянувши
касаційну  скаргу  ЗАТ  Лікувально-оздоровчих  закладів  "XXX"  на
постанову Львівського апеляційного господарського суду, заслухавши
представників  сторін,  перевіривши  наявні  матеріали  справи  на
предмет   правильності  їх  оцінки  судом,  а  також  правильність
застосування норм матеріального та процесуального права  відзначає
наступне:
 
ДПІ у  м.  Н-ську  проведено попередню документальну перевірку ЗАТ
ЛОЗ "XXX" з питань правомірності  заявлення  пільг  по  земельному
податку,  як  закладу  охорони  здоров  я,  про  що  складено  акт
№78/15-0/22/30322940  від   09.06.2003р.,   в   якому   зазначено,
товариство   неправомірно   користувалося  пільгою  по  земельному
податку  згідно  п.4  ст.12  Закону   України   від   13.05.1936р.
№378/96-ВР ( 378/96-ВР ) (378/96-ВР)
        .
 
На підставі  даного  акту  перевірки  ДПІ  у  м.  Н-ську  прийнято
податкове        повідомлення-рішення        від        13.06.200;
№217/30322940/231840/2433,   яким    позивачу    визначено    суму
податкового зобов язання по податку за землю в сумі 890851 грн., в
т.ч.  основний платіж - 625843 грн.,  та штрафна  санкція  в  сумі
265048 грн.
 
Справляння плати  за  землю  здійснюється  відповідно  до   Закону
України   "Про   плату  за  землю"  ( 2535-12  ) (2535-12)
          (зі  змінами  і
доповненнями).  Цей закон є основним Законом,  що визначає розміри
та  порядок плати за використання земельних ресурсів,  пільги щодо
оподаткування,   відповідальність   платників   за    правильністю
обчислення та справляння земельного податку.
 
Пунктом 4 ст.  12 вказаного Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
         передбачено, що від
сплати земельного податку  звільнені  вітчизняні  заклади  охорони
здоров'я,   до   яких  належать  і  санаторно-курортні  заклади  :
санаторії, курортні поліклініки, лікарні та ін.
 
Статтею 3 Закону  України  від  19.11.1992р.  №  2801-ХІІ  "0снови
законодавства України про охорону здоров'я" ( 2801-12 ) (2801-12)
         визначено,
що  заклади  охорони  здоров'я   -   підприємства,   установи   та
організації,  завданням  яких  є забезпечення різноманітних потреб
населення   в   галузі    охорони    здоров'я    шляхом    подання
медико-санітарної     допомоги,     включаючи    широкий    спектр
профілактичних  і  лікувальних  заходів   або   послуг   медичного
характеру,  а  також виконання інших функцій на основі професійної
діяльності медичних працівників. Відповідно до ст.16 даного Закону
( 2535-12  ) (2535-12)
          заклад охорони здоров'я здійснює свою діяльність на
підставі статуту,  що затверджується власником  або  уповноваженим
ним органом.
 
Господарськими судами  при  розгляді  справи було встановлено,  що
відповідно до свого Статуту ЗАТ "XXX" не відноситься  до  закладів
охорони  здоров  я.  І відповідно до п.3.1 Статуту правовий статус
позивача визначений як акціонерне товариство закритого типу.
 
Наказом Міністерства охорони здоров'я України  від  01.10.98  №283
затверджено  Перелік  спеціалізованих  санаторіїв  з  реабілітації
хворих,  які   звільняються   від   сплати    земельного   податку
( z0675-98  ) (z0675-98)
          зареєстрований  в  Міністерстві   юстиції   України
21.10.1998р. за №675/3115. ЗАТ "XXX" в даний Перелік не включено.
 
Таким чином,  господарськими судами правомірно  зроблено  висновок
про   помилковість   застосування  позивачем  пільги  щодо  сплати
земельного податку,  визначеної п.  4ст.  12 Закону  України  "Про
плату  за  землю"  ( 2535-12 ) (2535-12)
        .  А також правомірно взято до уваги
(при задоволенні позову частково),  що статтею 18  Закону  України
"Про  плату  за  землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
         визначено,  що платники,  яких
своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують
податок не більше ніж за два попередні роки.
 
З урахуванням  викладеного.  Колегія  суддів вважає,  що постанова
апеляційного  господарського  суду   відповідає   нормам   чинного
законодавства і має бути залишена без змін.
 
Керуючись ст.ст.   111-5,   111-7,  111-9,  111-11  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  колегія суддів Вищого
Господарського суду України,
 
                           ПОСТАНОВИЛА
 
Касаційну скаргу ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів "XXX" залишити
без задоволення.
 
Постанову Львівського   апеляційного   господарського   суду   від
01.04.04 p. у справі №5/2255-25/182 залишити без змін.
 
Головуючий Є. Першиков
Судді :    Г.Савенко
           І.Ходаківська