ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                       ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
 10.06.2004                                       Справа N 36/214
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 М.Остапенка - (головуючого),
Є.Борденюк,  В.Харченка,
 
розглянув у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу        ТОВ "Торговий дім "ХХХ"
 
на  постанову           від 26.02.2004
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
 
у справі                № 36/214
 
за  позовом             ТОВ "Торговий дім "ХХХ"
 
до                      Приватної виробничої фірми "YYY"
 
про                     стягнення 60729.60 грн.
 
в судове засідання прибули представники сторін:
 
позивача А.А.А. (дов. від 08.06.2004)
 
відповідача Б.Б.Б.   (дов.   від  07.06.2004),  В.В.В.  (дов.  від
07.06.2004)
 
Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення  представник   сторін   та
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Позивач просить  стягнути  60729  грн.  60 коп.  заборгованості за
надані  послуги  з   транспортно-експлуатаційного   обслуговування
згідно  з умовами договору від 05.05.2000 № 5-05-2000,  укладеного
між ТОВ "ZZZ" та ДП "QQQ".  При цьому позивач посилається на  своє
право  вимоги  на підставі договору уступки вимоги від 27.12.2002,
укладеного  між  ним  та  ДП  "QQQ".  Відповідач  -  ПВФ  "YYY"  є
правонаступником боржника - ТОВ "ZZZ".  Заборгованість відповідача
підтверджується  рішенням  арбітражного   суду   Дніпропетровської
області  від  05.07.2001  у  справі  №  3/289  і право вимоги якої
перейшло до позивача  на  підставі  договору  уступки  вимоги  від
27.12.2002.
 
Рішенням господарського   суду   Дніпропетровської   області   від
09.12.2003 (суддя М.Кожан) у позові відмовлено.
 
Рішення суду  мотивоване  тим,  що  05.07.2001   арбітражний   суд
Дніпропетровської  області  виніс  рішення  у  справі  № 3/289 про
стягнення з ТОВ "ZZZ" на користь  ДП  "QQQ"  60729  грн.  60  коп.
основного  боргу,  15138  грн.  68 коп.  пені,  5623 грн.  56 коп.
річних.  Відповідно  до  постанови  про   закінчення   виконавчого
провадження  від  26.11.2002,  виконавче провадження з примусового
виконання наказу  закінчено,  у  зв'язку  з  відсутністю  грошових
коштів  на  рахунку  боржника,  наказ  повернутий без виконання ДП
"QQQ".
 
Відповідно до п.1.1 змін та доповнень №  5  до  статуту  приватної
юридичної фірми "YYY",  зареєстрованих виконкомом H-cької районної
ради м.  Дніпропетровська 04.03.2002 ПВФ "YYY" є  правонаступником
ТОВ "ZZZ".
 
27.12.2002, тобто  після  закінчення  виконавчого провадження,  ДП
"QQQ" уклало договір уступки вимоги з ТОВ "Торговий  дім"XXX",  за
яким останній набув право вимоги оплати від ТОВ "ZZZ" боргу у сумі
60729 грн. 60 коп.
 
Та обставина, що укладення договору уступки права вимоги відбулося
вже  після  винесення  рішення  судом  не може бути перешкодою для
передачі  права  вимоги  новому  кредитору,  таке   обмеження   не
передбачене чинним законодавством.
 
Однак, уступлена    вимоги   ґрунтується   на   рахунках-фактурах,
виписаних у період  з  19.09.2000  по  21.07.2000,  а  тому  позов
заявлений поза межами строку позовної давності, що є підставою для
відмови у позові.
 
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
26.02.2004 (колегія     суддів:     В.Белінська,    І.Герасименко,
П.Павловський) рішення у справі  скасоване  через  невідповідність
висновків   господарського   суду  першої  інстанції  законодавчим
положенням; у позові відмовлено з інших мотивів.
 
Постанова  суду  мотивована тим, що положеннями статті 197 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
          визначена уступка права вимоги кредитора іншій особі,
а  не  уступка  права  стягнення  іншій  особі.  Право  первісного
кредитора захищене шляхом прийняття судового рішення.
 
Звертаючись до  суду з касаційною скаргою,  позивач посилається на
неправильне  застосування  судом  апеляційної  інстанції  положень
закону про уступку вимоги.
 
Перевіряючи юридичну  оцінку встановлених судом фактичних обставин
справи та їх  повноту,  Вищий  господарський  суд  України  дійшов
висновку,   що   підстав  для  задоволення  касаційної  скарги  не
вбачається.
 
Мотиви відмови у позові судом апеляційної інстанції щодо того,  що
право  первісного  кредитора  захищене  шляхом  прийняття судового
рішення, відповідають чинному законодавству.
 
Керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9  -  111-12  Господарського
процесуального  кодексу  України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий господарський
суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу ТОВ "Торговий дім "XXX" залишити без задоволення.
 
Постанову від 26.02.2004 Дніпропетровського господарського суду  у
справі № 36/214 залишити без зміни.
 
Головуючий М.Остапенко
Судді      Є.Борденюк
           В.Харченко