ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.06.2004 Справа N 38/353
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну ТОВ “А”
скаргу
на рішення господарського суду Донецької
області від 05.11.2003 року
у справі за позовом ТОВ “А”
до ВАТ Машинобудівний завод “Б”
про стягнення 7 075,83 грн.
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2003 року ТОВ “А” звернулось до суду з позовом про
стягнення з ВАТ “Машинобудівний завод “Б” 7075,83 грн.,
посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх
зобов’язань щодо оплати продукції, отриманої по накладній № 28
від 20.11.2001 року.
Рішенням господарського суду Донецької області від 5.11.2003
року у задоволенні позову відмовлено.
Судом також постановлено окремі ухвали, у яких зобов’язано
сторони усунути недоліки в організації договірної роботи і
бухгалтерського обліку.
У касаційній скарзі позивач посилається на неправильну правову
оцінку судом обставин справи і просить судове рішення скасувати,
а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і
обговоривши доводи скарги, судова колегія вважає, що рішення
суду та окремі ухвали не можуть залишатись без змін і підлягають
скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд,
виходячи з наступного.
Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд
виходив з того, що позивачем не надано доказів, які б
підтверджували заборгованість відповідача у зазначеному у позові
розмірі.
Проте, погодитись з наведеними мотивами відмови у позові не
можна, оскільки висновки суду зроблені без урахування обставин
справи та їх належної правової оцінки.
Як вбачається із позовної заяви, предметом позову є вартість
продукції, яка отримана по накладній № 28 від 20.11.2001 року
представником відповідача на підставі виданої йому довіреності
№ 343968 серії ЯДЛ від 19.11.2001 року.
В обґрунтування свого права вимагати оплати вартості поставленої
відповідачу продукції позивач послався на рахунок № 49 від
8.11.2001 року, який прийнято відповідачем до оплати за цінами,
зазначеними у накладній № 28 від 20.11.2001 року, часткову
попередню оплату у сумі 5301,64 грн. платіжним дорученням від
19.11.2001 року, акт звірення розрахунків від 30.09.2002 року, у
якому відповідач підтвердив свою заборгованість за поставлену
продукцію по накладній № 28 від 20.11.2001 року у сумі 7075,83
грн.
Визнаючи подані матеріали недостатніми для визнання за позивачем
права на спірну суму, суд в той же час не навів обставин, які б
спростовували його доводи, а не визнаючи їх доказами, не
врахував, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на
підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку
встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких
ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини,
якў мають значення для правильного вирішення спору, а тому при
такому положенні, коли рішення суду не ґрунтується на матеріалах
справи, воно не може залишатись без змін і підлягає скасуванню.
При новому розгляді справи суду слід урахувати наведене,
з’ясувати фактичні обставини справи, дійсні права та обов’язки
сторін і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти
законне та обґрунтоване рішення.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України –
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 5.11.2003
року, окремі ухвали від 5.11.2003 року скасувати, а справу
направити на новий судовий розгляд у іншому складі суддів.