ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.06.2004 Справа N 34/21
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першиков Є.В.
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківська І.П.
розглянувши
касаційну Державної податкової інспекції у
скаргу Ворошиловському районі м. Донецька
на постанову від 03.03.2004р. Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 34/21 Господарського суду Донецької області
за позовом приватної фірми “Укрросвуглемашсервіс”
до Державної податкової інспекції у
Ворошиловському районі м. Донецька
Відділення державного казначейства у
м. Донецьку
про стягнення бюджетної заборгованості
За участю представників сторін:
позивача – Бочарова О.Ю., за довіреністю
відповідачів – не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Приватна фірма “Укрросвуглемашсервіс” м. Донецьк звернулась до
господарського суду Донецької області з позовною заявою до
Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі
м. Донецька та Відділення державного казначейства у м. Донецьку
про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість за травень, червень, серпень, вересень 2003 року у сумі
32 292 грн. та нарахованих на суму бюджетної заборгованості
процентів у розмірі 557 грн. 18 коп. , всього на загальну суму
32 849 грн. 18 коп.
Надалі позивач уточнив суму процентів на суму бюджетної
заборгованості, узгодивши розрахунок зі строками, які зазначені
у відзиві на позовну заяву та просив стягнути з державного
бюджету проценти, нараховані на суму бюджетної заборгованості по
ПДВ у сумі 100 грн. 72 коп.
Рішенням господарського суду Донецької області від 04.02.2004р.
у справі № 34/21 (суддя Кододова О.В.), яке залишено без змін
постановою від 03.03.2004р. Донецького апеляційного
господарського суду (колегія суддів Агапов О.Л., Величко Н.Л.,
Бондарєва Г.Г.) позовні вимоги задоволено.
Податкова інспекція звернулася до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою в якій просить суд скасувати
рішення господарського суду Донецької області від 04.02.2004р. у
справі № 34/21 та постанову від 03.03.2004р. Донецького
апеляційного господарського суду, і прийняти нове рішення, про
відмову в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено місцевим та апеляційним судами, за результатами
фінансово-господарської діяльності за травень, червень, серпень
та вересень 2003 року фірма мала право на відшкодування ПДВ, а
саме, відповідно до декларацій з податку на додану вартість за
травень 2003р. - у сумі 996 грн., залишок суми ПДВ, що
відшкодовується шляхом зменшення податкових зобов'язань платника
протягом трьох наступних звітних періодів, за червень 2003 - у
сумі 2 486 грн., залишок суми ПДВ, що відшкодовується шляхом
зменшення податкових зобов'язань платника протягом трьох
наступних звітних періодів, за серпень 2003 року - у сумі 21 659
грн. - залишок суми ПДВ, що відшкодовується шляхом зменшення
податкових зобов'язань платника протягом трьох наступних звітних
періодів, за вересень 2003 року - у сумі 7 904 грн., у тому
числі 3 202 грн. - сума бюджетного відшкодування, яка може бути
вўдшкодована платнику протягом 30 календарних днів з дати
подання цієї декларації, та 4 702 грн. - залишок суми ПДВ, що
відшкодовується шляхом зменшення податкових зобов'язань платника
протягом трьох наступних звітних періодів.
За результатами перевірки позивача з питань дотримання вимог
податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2002р.
по 30.09.2003р. ДПІ складений акт від 24.11.2003р.
№ 23-112-20377008, у якому зазначено, що позивачем завищена сума
бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на суму
154 грн., у тому числі за червень 2003 року у сумі 21 грн., за
серпень 2003 року - у сумі 133 грн.:
Таким чином, сума бюджетного відшкодування податку на додану
вартість відповідно до декларацій позивача, яка підлягала
відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань протягом
трьох наступних звітних періодів за травень - червень 2003 року
складала 3 461 грн. Сума ПДВ, яка підлягала відшкодуванню після
погашення податкових зобов'язань протягом трьох наступних
періодів за серпень та вересень 2003 року, складала 26 228 грн.
Сума ПДВ, яка підлягала відшкодуванню відповідно до декларації
позивача за вересень 2003 року протягом 30 календарних днів з
дати подання декларації складала 3 202 грн.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що підлягають
сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як
різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у
зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом
звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Згідно п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли за результатами звітного
періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті,
має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного
після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума
бюджетного відшкодування може бути повністю або частково
зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення
платника податку відображається в податковій декларації.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю.
Платник податку має право у будь-який момент після виникнення
бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про
стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності
посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно
сплачених податків.
Згідно п. 8.6 ст. 8 Закону “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
експортне відшкодування надається протягом 30
календарних днів, наступних за днем подання розрахунку
експортного і відшкодування.
Відповідно до ст. 111-7ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касацўйному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Факт бюджетної заборгованості у періодах, що розглядались,
підтверджений в суді першої та апеляційної інстанцій наданими до
матеріалів справи деклараціями по податку на додану вартість та
розрахунком експортного відшкодування.
Розмір процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості,
визначений, виходячи з розрахунку процентів, що знаходиться в
матеріалах справи.
Судова колегія не приймає до уваги посилання ДПІ в касаційній
скарзі на те, що п. 4 Указу Президента України “Про деякі зміни
в оподаткуванні” ( 857/98 ) (857/98)
не передбачає нарахування процентів
на суму бюджетної заборгованості не відшкодованої в строк
встановлений цим Указом, оскільки порядок нарахування процентів
на бюджетну заборгованість з ПДВ врегулюваний безпосередньо
Законом “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Твердження ДПІ в касаційній скарзі про те, що спірні суми ПДВ по
відповідним деклараціям були реструктуризовані не підтверджено
матеріалами справи, та не доведено податковою інспекцією в суді
першої та апеляційної інстанцій.
Крім того, суми ПДВ, заявлені позивачем до відшкодування,
підтверджені і самою ДПІ у акті перевірки, у довідках про
результати перевірки, та у акті звірки бюджетної заборгованості
по податку на додану вартість станом на 15.01.2004р.,
підписаному представником позивача та ДПІ, тому підлягають
стягненню згідно п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає постанову
апеляційної інстанції законною та обґрунтованою і підстав для
задоволення касаційної скарги не вбачає.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Ворошиловському районі м. Донецька залишити без задоволення.
Постанову від 03.03.2004р. Донецького апеляційного
господарського суду у справі № 34/21 Господарського суду
Донецької області залишити без змін.