ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.06.2004 Справа N 3/223
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників:
позивача присутній
відповідача присутній
розглянувши у Державного підприємства Національна
відкритому атомна енергогенеруюча компанія
судовому засіданні "ЕА" в особі відособленого
касаційну скаргу підрозділу "РС"
на постанову від 02 грудня 2003року Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № 3/223 господарського суду
Рівненської області
за позовом Державного підприємства Національна
атомна енергогенеруюча компанія
"ЕА" в особі відособленого
підрозділу "РС"
до Володимирецької об'єднаної
державної податкової інспекції
про про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
В засіданні оголошувалася перерва з 20.05 по 10.06.2004р.
Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія
"ЕА" в особі відособленого підрозділу "РС" звернулось до
господарського суду Рівненської області з позовом про визнання
недійсним повідомлення-рішення Володимирецької об'єднаної
державної податкової інспекції від 17.06.2003р. № 0000431530/0,
яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 313250 грн.
за затримку граничного строку сплати узгодженого податкового
зобов'язання з податку на прибуток. Позовні вимоги вмотивовані
тим, що оспорюване рішення прийняте з порушенням норм чинного
законодавства, в період дії мораторію на задоволення вимог
кредиторів у справі про банкрутство Державного підприємства
Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕА", відособленим
підрозділом якого є "РС", з посиланням на те, що в період дії
мораторію штрафні санкції за невиконання зобов'язань щодо сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів) не застосовуються.
Господарський суд Рівненської області рішенням від 15.07.2003р.
позов задовольнив, визнав недійсним повідомлення-рішення
Володимирецької об'єднаної державної податкової інспекції від
17.06.2003р. № 0000431530/0, посилаючись на те, що нарахування
відповідачем штрафних санкцій Державному підприємству НАЕК "ЕА",
відособленим підрозділом якого є Рівненська АЕС в період дії
мораторію на задоволення вимог кредиторів, є неправомірним.
Львівський апеляційний господарський суд за скаргою
Володимирецької об'єднаної державної податкової інспекції
переглянув рішення господарського суду Рівненської області від
15.07.2003р. та постановою від 02.12.2003р. скасував його, в
позові Державному підприємству НАЕК "ЕА" в особі відособленого
підрозділу "Рівненська АЕС" про визнання недійсним
повідомленнярішення Володимирецької об'єднаної державної
податкової інспекції від 17.06.2003р. № 0000431530/0 відмовив.
Постанову вмотивовано тим, що спірне податкове
повідомлення-рішення прийняте після порушення провадження у справі
про банкрутство. Володимирецька об'єднана державна податкова
інспекція не визнавалась кредитором у справі. Оскільки стаття 12
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
передбачає введення мораторію
на задоволення вимог кредиторів, мораторій на вимоги відповідача
щодо застосування штрафу за порушення строків сплати узгодженого
податкового зобов'язання не поширюється.
В касаційній скарзі НАЕК "ЕА" в особі відособленого підрозділу
"РС" просить Вищий господарський суд України здійснити перегляд
матеріалів справи у касаційному порядку, скасувати постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2003р.
залишивши в силі рішення господарського суду Рівненської області
від 05.07.2003р. у справі № 3/223, посилаючись на те, що постанова
апеляційного суду прийнята з порушенням матеріального права, а
саме статті 19 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181, статті 12 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
. Скаржник зауважує на тому, що оскільки
мораторій на задоволення вимог кредиторів діє протягом провадження
у справі про банкрутство, то штрафи та пеня, визначені Законом
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181 за цей період дії мораторію не застосовуються.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін,
перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх
юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає задоволенню частково.
Попередніми судовими інстанціями було встановлено, що за затримку
198 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми
податкового зобов'язання податковим повідомленням-рішенням
№ 0000431530/0 від 17.06.2003 року до позивача була застосована
штрафна санкція в розмірі 313250 грн. за приписами підпункту
17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами".
Відповідно п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків
зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання,
зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти
календарних днів, наступних за останнім днем відповідного
граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1
статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що податкові декларації подаються за базовий
податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю -
протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним
днем звітного (податкового) місяця.
Однак, кошти в погашення узгодженого податкового зобов'язання з
податку на прибуток до державного бюджету у встановлені терміни не
надійшли, термін прострочення складає 198 днів. Факт прострочення
сплати узгодженого податкового зобов'язання не заперечувався
позивачем.
Пунктом 4 статті 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення
вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не
застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання
грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків, зборів
обов'язкових платежів.
За приписами пункту 6 цієї ж статті дія мораторію на задоволення
вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати,
аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю
громадян, авторської винагороди, а також на вимоги кредиторів, які
виникли після порушення провадження у справі.
Відповідно до статті 1 "Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
мораторій на задоволення
вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових
зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня
введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на
забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до
прийняття рішення про введення мораторію.
Враховуючи, що протягом 2001, 2002 та 2003 років по відношенню до
позивача неодноразово порушувалась та припинялась справа про
банкрутство попередніми судовими інстанціями у повній мірі не
з'ясовувалось та не було встановлено в який саме період виник у
позивача податковий борг зі сплати податку на прибуток, тобто в
період порушення справи про банкрутство та дії мораторію чи після.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про
судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Допущена судами неповнота при розгляді справи не дозволила
з'ясувати дійсні правовідносини, що склалися між сторонами та
вірно застосувати норми матеріального права, тому рішення та
постанова у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на
новий розгляд господарському суду Рівненської області.
При новому розгляді справи необхідно повно та всебічно встановити
всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та
застосувати саме ті норми законодавства, що регулюють
правовідносини, що склалися.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Рівненської області від 15.07.2003
року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
02 грудня 2003 року у справі № 3/223 скасувати. Справу направити
на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.
Касаційну скаргу позивача задовольнити частково.