Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.06.2004 Справа N 15-65
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників
сторін
позивача не з'явились (повідомлені належним
чином)
відповідача присутній
розглянувши у відкритому
судовому засіданні Закритого акціонерного товариства
касаційну скаргу "ВРК"
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду
від 12.11.2003р.
у справі № 15-65
господарського суду Волинської
області
за позовом Закритого акціонерного товариства
"ВРК"
до Державної податкової інспекції м.
Луцьк
про спонукання утримання від дій
Закрите акціонерне товариство "ВРК" звернулось до господарського
суду Волинської області з позовом до Державної податкової
інспекції м. Луцьк про спонукання ДПІ у м. Луцьку утриматись від
дій по переведенню на загальну систему оподаткування та визнання
таким, що не підлягають виконанню вимог про повернення свідоцтва
єдиного платника податку і про видачу декларації про прибуток
підприємства.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 15.08.2003р. у
даній справі відмовлено у прийнятті позовної заяви ЗАТ "ВРК" у
зв'язку з непідвідомчістю справи господарському суду та на
підставі п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Ухвалу суду від 15.08.2003р. позивачем у справі оскаржено в
апеляційному порядку.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12
листопада 2003 року ухвалу господарського суду Волинської області
від 15.08.2003р. у даній справі залишено без змін, а апеляційну
скаргу ЗАТ "ВРК" без задоволення. Постанова суду вмотивоване тим,
що ухвала місцевого суду відповідає чинному законодавству,
фактичним обставинам і матеріалам справи.
Закрите акціонерне товариство "ВРК" просить Вищий господарський
суд України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному
порядку, скасувати постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 12.11.2003р. у справі, посилаючись на
неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник
обґрунтовує касаційну скаргу тим, що право на звернення до
господарського суду закріплене у статті 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
а тому висновок суду стосовно того, що інтереси і права ЗАТ "ВРК"
не порушені, є неправомірним. Крім того, скаржник посилається на
неправильне застосування судом статті 12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо підвідомчості
справ господарським судам. Також в касаційній скарзі міститься
посилання на те, що якщо законодавством України для державного
органу не передбачено обов'язку вчинити певні дії, а цей державний
орган вчиняє їх, виходячи за межі своєї компетенції, то позовні
заяви юридичних осіб про спонукання утриматися від вчинення таких
дій повинні розглядатися господарським судом на загальних
підставах, тим більше, якщо вчиняючи незаконні дії державний орган
порушує права і охоронювані законом інтереси юридичних осіб.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності застосування норм процесуального
законодавства в постанові Львівського апеляційного господарського
суду у даній справі, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
За приписами частини 2 статті 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, юрисдикція судів поширюється на всі
правовідносини, що виникають у державі. Цією статтею передбачено
право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлено
юридичні гарантії їх реалізації та надання можливості кожному
захищати свої права будь-яким незабороненим способом.
Право на звернення до господарського суду закріплено, зокрема в
статті 1 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
де зазначено, що підприємства, установи, організації, інші
юридичні особи , громадяни, які здійснюють
підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в
установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької
діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з
встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх
порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Зазначена стаття кореспондується з частиною першою статті 2 цього
Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
де зазначено, що господарські суди порушують
справи за позовними заявами підприємств установ та організацій,
які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та
охоронюваних законом інтересів.
Засоби захисту прав та охоронюваних законом інтересів
закріплюються нормами матеріального права, яке регулює спірні
правовідносини.
Як встановили місцевий та апеляційний господарські суди, предметом
цього спору є вимога позивача про зобов'язання Державної
податкової інспекції у місті Луцьку утриматись від дій по
переведенню Закритого акціонерного товариства "ВРК" на загальну
систему оподаткування, та визнати такими, що не підлягають
виконанню вимоги державної податкової інспекції про необхідність
повернення Свідоцтва платника єдиного податку та про надання
податкової декларації про прибуток підприємства. Такими
протиправними діями позивач вважав направлення йому податковим
органом листів від 25.03.2003 року № 2839/10/15-112 та від
21.07.2003 року № 9296/10/15-112 про повернення свідоцтва про
сплату єдиного податку та переведення на загальну систему
оподаткування. Проте, як вірно зазначив в своїй постанові
Львівський апеляційний господарський суд, зазначене листування не
породило для позивача негативних наслідків, а відтак і не порушило
його прав, як платника податків.
З огляду на зазначене у касаційної інстанції немає підстав для
скасування прийнятої у цій справі постанови Львівського
апеляційного господарського суду.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
12.11.2003оку у справі № 15-65 залишити без змін, касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства "ВРК" - без задоволення.