ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.06.2004 р. справа N 6/282
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Дочірнього підприємства "А"
судовому засіданні Приватного підприємства "АХ",
касаційні скарги ВАТ "МС"
на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 27.02.2004
у справі № 6/282
господарського суду Запорізької області
за позовом ДПІ у Жовтневому районі м.
Запоріжжя
до Дочірнього підприємства "А"
Приватного підприємства "АХ", ВАТ
"МС"
про визнання договору недійсним і про
стягнення усього отриманого за
угодою
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: присутній
від відповідача 1: присутній
від відповідача 2: присутній
B С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.12.2003 у
справі № 6/282 позов задоволено частково: договір к0393/01-Д від
24.04.2001, укладений між Дочірнім підприємством "А" Приватного
підприємства "АХ" та ВАТ "МС" визнано недійсним на підставі ст. 48
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
. Крім того, стягнуто з
Дочірнього підприємства "А" Приватного підприємства "АХ" в доход
державного бюджету витрати по сплаті державного мита у сумі 42, 50
грн., а на користь ДП "СІЦ" - 0, 01 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; з ВАТ "МС" -
в доход державного бюджету витрати по сплаті державного мита у
сумі 42, 50 грн., а на користь ДП "СІЦ" - 0, 01 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті
позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ДПІ у Жовтневому районі м.
Запоріжжя було подано апеляційну скаргу до Запорізького
апеляційного господарського суду.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
27.02.2004 рішення господарського суду Запорізької області від
11.12.2003 у справі № 6/282 скасовано. Позов задоволено частково:
договір к0393/01-Д від 24.04.2001, укладений між Дочірнім
підприємством "А" Приватного підприємства "АХ" та ВАТ "МС",
визнано недійсним в частині, що стосується поставки ацетону, з
моменту укладання на підставі ст. 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
. Зобов'язано Дочірнє підприємство "А" Приватного
підприємства "АХ" повернути ВАТ "МС" у місячний строк грошову суму
у розмірі 527 534, 41 грн. Стягнуто з ВАТ "МС" в доход державного
бюджету грошову суму у розмірі 527 534, 41 грн. та витрати по
сплаті державного мита у розмірі 1 338, 75 грн., а на користь ДП
"СІЦ" - 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу; з Дочірнього підприємства "А" Приватного
підприємства "АХ" - в доход державного бюджету витрати по сплаті
державного мита у розмірі 1 338, 75 грн., а на користь ДП "СІЦ" -
59 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового
процесу.
У касаційних скаргах ВАТ "МС" просить скасувати постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 27.02.2004 у
справі № 6/282 та припинити провадження у справі, а Дочірнє
підприємство "А" Приватного підприємства "АХ" просить скасувати
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
27.02.2004 у справі № 6/282 і постановити нове рішення, яким у
задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення
господарським судом апеляційної інстанції ст.ст. 19, 42
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 49 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу
України, ст. 22 Закону України "Про ліцензування певних видів
господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
від 01.01.2000 № 1775 - ІІІ.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи та правильність застосування господарськими судами першої
та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального
права, колегія суддів Вищого господарського суду України ophundhr|
до висновку, що касаційні скарги ВАТ "МС" та Дочірнього
підприємства "А" Приватного підприємства "АХ" підлягають
задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що між Дочірнім підприємством "А" Приватного підприємства "АХ"
(постачальник) та ВАТ "МС" (покупець) було укладено договір
поставки від 24.04.2001 № к0393/01-Д, відповідно до умов якого
відповідач - 1 зобов'язався виготовити та поставити відповідачу -
2 ацетон технічний в кількості 60 тон і розчинювач 646 у кількості
40 тон на загальну суму 479 040 грн. Доповненням № 1 до вказаного
договору поставки сторони пролонгували дію договору від 24.04.2001
№ к0393/01-Д до 31.12.2002 та змінили суму договору, яка склала
719 880 грн. Вказаний договір відповідачами виконано (що
підтверджено податковими накладними № 31 від 10.04.2001, С-35 від
07.06.2001, С-54 від 26.06.2001, С-89-1 від 31.07.2001, С-168 від
25.09.2001, С-117 від 27.08.2001, № 552 від 19.04.2001, № 467 від
26.12.2001, С-216 від 01.11.2001, № 820 від 29.03.2002, № 44 від
19.04.2001 на загальну суму 527 534, 41 грн. з урахуванням податку
на додану вартість та банківськими виписками і платіжними
дорученнями № 2276 від 04.04.2001, № 188 від 10.05.2001, № 110893
від 15.06.2001, № 4060 від 13.06.2001, № 110837 від 15.06.2001,
№ 110911 від 15.06.2001, № 7065 від 20.09.2001, № 7066 від
20.09.2001, № 3822 від 20.11.2001, № 4625 від 26.12.2001, № 2352-1
від 31.01.2002, № 691 від 29.03.2002.
ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя звернулася з позовом про
визнання договору поставки від 24.04.2001 № к0393/01-Д недійсним
на підставі ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та зобов'язання
відповідача-1 повернути відповідачу-2 все отримане за договором і
стягнення з відповідача-2 всього отриманого за договором в доход
держави, оскільки на момент укладання договору у відповідача-1
ліцензії на здійснення господарської діяльності, пов'язаної з
оборотом прекурсорів, не було.
Відмовляючи у задоволенні позову про визнання угоди недійсною на
підставі ст. 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
господарський суд І-ої інстанції виходив з того, що позивачем не
доведено факту укладання угоди з метою, завідомо суперечною
інтересам держави і суспільства, оскільки у разі відсутності у
суб'єкта господарювання ліцензії на провадження певного виду
господарської діяльності, договір безпосередньо пов'язаний з такою
діяльністю, повинен бути визнаний недійсним як такий, що не
відповідає вимогам закону на підставі ст. 48 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
(у зв'язку з чим ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя у
даному випадку є неналежним позивачем).
Однак, дійшовши до правомірного висновку про невідповідність
договору поставки № к0393/01-Д від 24.04.2001 вимогам закону,
господарський суд І-ої інстанції не врахував, що предметом позову
було визнання угоди недійсною з підстав, передбачених ст. 49 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, а не з інших підстав.
У зв'язку з наведеним, господарський суд вийшовши за межі позовних
вимог без законних підстав (без клопотання заінтересованої
сторони), порушив вимоги п. 2 ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
згідно з якою господарський суд при прийнятті рішення має право
виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту
прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними
вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої
сторони.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання угоди недійсною на
підставі ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, господарський суд
апеляційної інстанції виходив з того, що укладання договору на
поставку ацетону без наявності відповідної ліцензії свідчить про
протиправність зазначеної угоди (оскільки така угода порушує
основні принципи існуючого суспільного ладу) і є підставою для
визнання зазначеної угоди недійсною згідно зі ст. 49 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Однак, зазначені висновки не є такими, що грунтуються на
правильному застосуванні норм матеріального права, з огляду на
наступне.
Відповідно до ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, угода укладена з
метою, суперечною інтересам держави і суспільства, визнається
недійсною.
Пленум Верховного Суду України у п. 6 постанови від 28.04.1978 № 3
"Про судову практику в справах про визнання угод недійсними"
( v0003700-78 ) (v0003700-78)
роз'яснив, що до угод, укладених з метою,
суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать
угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної,
державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою,
приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування,
використання майна, що знаходиться у їх власності або
користуванні, на шкоду правам, свободам і гідності громадян,
інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне
нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим
правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу.
Пунктом 2 зазначеної постанови ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
передбачено, що
угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками,
передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди
недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими
закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних
юридичних наслідків.
Господарськими судами встановлено, що ацетон не вилучений з обігу
і не обмежений в обігу, а відповідно до таблиці ІV списку № 2
Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів,
з обігом яких пов'язана діяльність, що підлягає ліцензуванню,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.1999
№ 786 ( 786-99-п ) (786-99-п)
відноситься до прекурсорів, відносно яких
встановлено лише заходи контролю.
Преамбулою Закону України "Про ліцензування певних видів
господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
зазначено, що цей Закон
визначає види господарської діяльності, що підлягають
ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний
контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів
господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства
у сфері ліцензування.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про ліцензування певних видів
господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
термін "господарська
дільність" вживається у такому значенні: господарська діяльність -
будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб,
а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності,
пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею,
наданням послуг, виконанням робіт.
Стаття 9 зазначеного закону визначає види господарської
діяльності, що підлягають ліцензуванню, серед яких є розроблення,
виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання,
пересилання, ввезення, вивезення, відпуск, знищення наркотичних
засобів, психотропних речовин і прекурсорів.
Відповідальність за здійснення господарської діяльності без
ліцензій встановлено ст. 22 Закону України "Про ліцензування
певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
, а саме:
застосування фінансових санкцій у вигляді штрафів у розмірах,
встановлених Законом, які спрямовуються до Державного бюджету
України.
Таким чином, встановлення факту порушення відповідачем-1 вимог
Законів України "Про підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
від 07.02.1991
№ 698-ХІІ, "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних
речовин, їх аналогів і прекурсорів" ( 60/95-ВР ) (60/95-ВР)
від 15.02.1995
№ 60/95-ВР, "Про ліцензування певних видів господарської
діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
у зв'язку з укладанням договору поставки
ацетону без наявності відповідної ліцензії свідчить про
невідповідність угоди вимогам закону, але не є підставою для
визнання угоди недійсною згідно зі ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
як
укладеною з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, та застосування наслідків у вигляді стягнення в доход
держави одержаного за угодою.
З огляду на зазначене, господарські суди першої та апеляційної
інстанцій, повно і всебічно встановивши обставини справи,
допустили неправильне застосування норм матеріального і
процесуального права, що призвело до неправильного висновку щодо
прав і обов'язків сторін у справі та є підставою відповідно до ч.
1 ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
для скасування постановлених у справі судових рішень
та прийняття нового рішення про відмову в позові.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 2 ст.
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги ВАТ "МС" та Дочірнього підприємства "А"
Приватного підприємства "АХ" задовольнити.
Скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 27.02.2004 та рішення господарського суду Запорізької області
від 11.12.2003 у справі № 6/282.
В позові відмовити.