ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.06.2004 Справа N 10/850
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу ВАТ “МЗ” на рішення господарського суду Запорізької
області від 31.12.2004р. у справі за позовом Комунального
підприємства “В” до ВАТ “МЗ”
про стягнення сум
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї,
суд
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2003р. Комунальне підприємство “В” пред’явило в
господарському суді позов до ВАТ “МЗ” про стягнення 15 680,82
грн. штрафних санкцій за скид стічних вод з перевищенням норм
допустимих концентрацій, встановлених у договорі № 37 від
21.04.2003 р. на відпуск води з комунального водопроводу та
прийом стічних вод.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 31.12.2003
р. позов було задоволено, з відповідача стягнуто 15 680,82 грн.
основного боргу.
Дане рішення в апеляційному порядку не переглядалось.
В касаційній скарзі відповідач просить рішення господарського
суду Запорізької області від 31.12.2003 р. скасувати,
посилаючись на порушення судом норм матеріального та
процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та п. 6 постанови
Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
(із змінами та доповненнями)
мотивувальна частина рішення повинна мати встановлені судом
обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а
також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при
задоволенні грошових та інших майнових вимог.
Визнаючи ці та відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Мотивувальна частина рішення повинна мати посилання на закон та
інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких
визначені права та обв’язки сторін у спірних правовідносинах.
Ухвалюючи рішення господарський суд виходив з доведеності
заявлених позивачем вимог.
Проте з таким висновком суду повністю погодитись не можна.
Як посилався відповідач, при проведенні відбору проб води,
позивач не дотримався вимог як положень укладеного договору № 37
від 21.04.2003 р. на відпуск води з комунального водопроводу і
прийняття стічних вод, так і ГОСТа 17.1.4.01-80 та Методик
керівних нормативних документів, зокрема, КНД 211.1.4.020-95,
КНД 211.1.4.024-95, КНД 211.4.039-95.
Суд у порушення вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
цих
обставин не перевірив і оцінки не дав.
Таким чином, ретельної перевірки потребували як заявлені вимоги
позивача, так і заперечення відповідача, з наведенням
відповідних обґрунтувань і доказів як на підтримку, так і на
відхилення доводів сторін.
Враховуючи наведене, рішення господарського суду визнати
законним і обґрунтованим не можна.
При новому розгляді справи слід врахувати наведене, і в
залежності від встановленого та вимог закону вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 - 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “МЗ” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 31.12.2004р.
скасувати і справу передати на новий розгляд до цього ж суду, в
іншому складі суду.