ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.06.2004 Справа N 30/580
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Фірми “МЛ” (Кіпр) в особі
відкритому судовому представництва “МЛ” в Україні
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 04.02.2004 Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 30/580
господарського суду міста Києва
за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності –
фізична особа Т-ча Олександра Юрійовича
до Фірми “МЛ” (Кіпр) в особі
представництва “МЛ” в Україні
про стягнення 17198,80 грн.,
в судовому засіданні взяли участь представники :
- позивача
- відповідача
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.12.2003 у справі
№ 30/580 позов задоволено: стягнуто з фірми “МЛ” на користь СПД
Т-ча О.Ю. 16789,50 грн. основного боргу, 409,30 грн. відсотків,
249,44 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-
технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
04.02.2004р. вказане рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить її скасувати, посилаючись на недоведеність обставин, що
мають значення для справи та невідповідністю висновків
викладених у рішенні та постанові обставинам справи.
Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали
справи та заслухавши пояснення представників сторін, Вищий
господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
02.01.2002р., як зазначили суди попередньої інстанції, між
сторонами по справі укладено консультаційну угоду № 2 (далі -
угода), за умовами якої відповідач зобов’язався надсилати
позивачеві щомісячно замовлення, а позивач погодився виконувати
визначені інформаційні та консультаційні послуги.
Відповідно до п. 2.3 угоди, сторони дійшли згоди про те, що
виконана робота передається позивачем відповідачеві, при цьому
сторони складають та підписують акт приймання-здачі робіт, який
підтверджує факт виконання позивачем своїх зобов’язань. На
підставі п. п. 2.1 – 2.2 угоди, за виконання робіт відповідач
зобов’язаний щомісячно сплачувати позивачеві винагороду, сума
якої визначається сторонами на підставі підписаного протоколу
погодження ціни та не може бути менше 125 доларів США. Оплата
повинна здійснюватися протягом 3-х банківських днів з моменту
закінчення календарного місяця, за який проводиться оплата
відповідачем наданих позивачем послуг.
Крім того, відповідно до п. 2.3 угоди сторони дійшли згоди про
те, що у випадку не надіслання замовлення на наступний місяць чи
не підписання сторонами протоколу погодження ціни відповідач
проводить безумовну оплату згідно п. 2.1 угоди.
Суди встановили, що на виконання умов угоди позивачем надано
відповідні послуги, про що свідчать надані суду докази, а саме:
акт здачі-приймання послуг від 01.02.2002р., здійснення
часткової оплати наданих послуг, направлення на адресу
відповідача форм угод та інших юридичних документів.
За таких обставин, суди дійшли вірного висновку про підставність
і обґрунтованість позовних вимог.
Довід відповідача про необґрунтованість стягнення господарським
судом міста Києва 249 грн. 44 коп. державного мита є
обґрунтованим, оскільки позов заявлено про стягнення 17198 грн.
80 коп., а згідно Декрету Кабінету Міністрів України “Про
державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
вони повинно сплачуватись в розмірі 1%
від суми позову, тобто, в даному випадку, в сумі 171 грн. 98
коп. Наведене свідчить, що судом необґрунтовано стягнуто з
відповідача зайво сплачене позивачем держане мито в сумі 77,46
грн., яке підлягає поверненню в разі виконання наказу
господарського суду міста Києва від 23.02.2004р.
Щодо інших доводів касаційної скарги про переоцінку наявних у
матеріалах справи доказів, то відповідно до ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти їх.
Касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої
та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального
права.
З урахуванням викладеного, Вищий господарський суд України
вважає, що рішення господарського суду міста Києва від
15.12.2003 та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 04.02.04 підлягають зміні в частині суми стягнутого
мита. В решті зазначені рішення та постанова залишаються без
змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2003 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
04.02.2004 у справі № 30/580 змінити, в частині стягнення
державного мита зменшивши суму стягнення мита з фірми “МЛ” на
77,46 грн.
В разі виконання рішення та постанови, доручити місцевому
господарському суду видати наказ про повернення зайво стягнутого
державного мита.