ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.06.2004 Справа N 27/144
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т. Б. - головуючого
Волковицької Н. О.
Фролової Г. М.
за участю представників:
позивача А.А.А. - дов. від 03.06.2004 p.
Б.Б.Б - дов. від 12.03.2004 p.
відповідача В.В.В. - дов. від 14.04.2004 p.
Е.Е.Е. - дов. від 07.06.2004 p.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційні скарги - Відкритого акціонерного товариства "XXX"
- Спеціалізованої державної податкової інспекції
по роботі з великими платниками податків у
м. H-ську
на постанову від 26.01.2004 p. Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № 27/144 господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом Відкритого акціонерного товариства "XXX"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по
роботі з великими платниками податків у м. H-ську
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення СДПІ
по роботі з великими платниками податків у м. H-ську №
840814/0/25334 від 29.12.2002 р.
ВСТАНОВИВ:
ВАТ "XXX" до господарського суду Дніпропетровської області був
заявлений позов про визнання недійсним податкового повідомлення -
рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. H-ську
№ 840814/0/25334 від 29.12.2002.
Підставою прийняття оспорюваного рішення став акт від 19.12.2002
про результати документальної перевірки ВАТ "XXX" з питання
дотримання вимог законодавства України про оподаткування за період
01.04.2001 по 01.07.2002, в якому зафіксовано, що підприємство, в
порушення статті 11 Закону України "Про державний бюджет на 2001
рік" ( 2120-14 ) (2120-14)
сплачувало податок на прибуток за ставкою 9 %, а
не 15 %. Крім того, за результатами перевірки податковий орган
дійшов висновку про порушення позивачем порядку перенесення
балансових збитків на наступні податкові періоди, передбаченого
статтею 6 вказаного закону ( 2120-14 ) (2120-14)
.
Рішенням від 04.11.2003 господарського суду Дніпропетровської
області (суддя Татарчук В.О.) позовні вимоги задоволено частково:
податкове повідомлення - рішення СДПІ по роботі з великими
платниками податків у м. H-ську № 840814/0/25334 від 29.12.2002
визнане недійсним в частині нарахування податку на прибуток в сумі
266100 та застосування штрафних санкцій в розмірі 133050 грн.
Рішення суду мотивоване статтею 15 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, відповідно до
якої ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт
оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку,
строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть
встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього
Закону.
А отже, як зазначено в рішенні суду, бюджетний процес, в тому
числі й Закон України "Про державний бюджет на 2001 рік"
( 2120-14 ) (2120-14)
не може впливати на податкові ставки і механізм
справляння податків і зборів.
В іншій частині - у задоволенні позовних вимог відмовлено з тих
підстав, що у позивача за відповідний податковий період не виникло
суми балансових збитків, яка підлягає індексації у відповідності з
пунктом 6.3 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
За апеляційними скаргами ВАТ "XXX" та СДПІ по роботі з великими
платниками податків у м. H-ську Дніпропетровський апеляційний
господарський суд (судді: Герасименко І. М., - головуючий,
Логвиненко А. О., Швець В. В.), переглянувши рішення
господарського суду Дніпропетровської області в апеляційному
порядку, постановою від 26.01.2004 залишив його без змін з тих же
підстав.
ВАТ "XXX" подало до Вищого господарського суду України касаційну
скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду, в якій просять рішення та постанову у справі скасувати в
частині відмови у позові, позовні вимоги задовольнити в повному
обсязі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне
застосування господарськими судами норм матеріального права,
зокрема, статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Зокрема, заявник вважає, що, визнаючи правомірною методику
проведення відповідачем індексації балансових збитків,
господарські суди помилково керувались лише пунктом 6.3 статті 6
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, не застосувавши до спірних правовідносин вказану
норму в цілому, зокрема, пункти 6.1 та 6.2.
СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. H-ську подала
касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду, в якій просять рішення та постанову у справі
скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі
з огляду на порушення господарськими судами норм матеріального
права, зокрема, статті 7 Закону України "Про систему
оподаткування" та статті 11 Закону України "Про державний бюджет
на 2001 рік" ( 2120-14 ) (2120-14)
, зі змісту яких, на думку скаржника,
випливає обов'язок підприємства сплачувати податок на прибуток
саме за ставкою 15%.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх в
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково
з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими
судами першої та апеляційної інстанції, протягом 2001 року ВАТ
"XXX" при сплаті податку на прибуток застосовувало ставку податку
9%, керуючись пунктом 10.1 статті 10 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Відповідно до даної норми (в редакції Закону України "Про
проведення економічного експерименту на підприємствах
гірничо-металургійного комплексу України") для підприємств
гірничо-металургійного комплексу, які беруть участь в економічному
експерименті, що проводиться з 1 липня 1999 року до 1 січня 2002
року, тимчасово встановлюється ставка оподаткування прибутку в
розмірі 30 відсотків діючої ставки, а різниця у надходженні
коштів, що утворилася від зміни ставки, спрямовується на
поповнення обігових коштів підприємств.
СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. H-ську,
здійснюючи перевірку підприємства, дійшла висновку, що при
визначенні ставки податку останньому слід було керуватись Законом
України "Про державний бюджет на 2001 рік" ( 2120-14 ) (2120-14)
, статтею 11
якої встановлено, що до 1 січня 2002 року для підприємств
гірничо-металургійного комплексу, які беруть участь в економічному
експерименті, що проводиться з 1 липня 1999 року до 1 січня 2002
року відповідно до Закону України "Про проведення економічного
експерименту на підприємствах гірничо-металургійного комплексу
України" ( 934-14 ) (934-14)
, тимчасово встановлюється ставка оподаткування
прибутку підприємств у розмірі 15 відсотків.
Касаційна інстанція зазначає, що відповідно до статті 1 Закону
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
встановлення і
скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів
та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам
здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної
Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами
відповідно до цього Закону, інших законів України про
оподаткування.
Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових
платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися
або змінюватися іншими законами України, крім законів про
оподаткування.
Зміни і доповнення до цього Закону ( 1251-12 ) (1251-12)
, інших законів
України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків,
зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до
цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше,
ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають
чинності з початку нового бюджетного року.
Статтею 7 вказаного Закону ( 1251-12 ) (1251-12)
встановлено, що ставки
податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною
Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і
сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів
України про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року
за винятком випадків, пов'язаних із застосуванням антидемпінгових,
компенсаційних і спеціальних заходів відповідно до законів
України.
Зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів
(обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України
про Державний бюджет України на відповідний рік.
Крім того, згідно зі статтею 15 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
ставки податку на прибуток,
пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення
оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування
податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише
шляхом внесення змін до цього Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Враховуючи викладені законодавчі приписи, касаційна інстанція
визнає правомірним висновок господарських судів першої та
апеляційної інстанції, що підприємства гірничо-металургійного
комплексу, які беруть участь в економічному експерименті, що
проводиться з 1 липня 1999 року до 1 січня 2002 року повинні
сплачувати податок на прибуток підприємств саме за ставкою 9 %.
Разом з тим, ні в рішенні, ні в постанові господарських судів не
знайшов свого відображення та не був встановлений той факт, чи
може вказана норма розповсюджуватись саме на ВАТ "XXX" - позивача
у даній справ, оскільки зі змісту наведених норм випливає, що їх
приписи розповсюджуються виключно на підприємства
гірничо-металургійного комплексу, які беруть участь в економічному
експерименті, що проводиться з 1 липня 1999 року до 1 січня 2002
року.
Стосовно викладених в касаційній скарзі посилань ВАТ "XXX" на
порушення господарським судом статті 6 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, колегія суддів
вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
якщо об'єкт оподаткування платника
податку з числа резидентів за результатами звітного (податкового)
кварталу має від'ємне значення (з урахуванням суми амортизаційних
відрахувань), дозволяється відповідне зменшення об'єкта
оподаткування наступного звітного (податкового) кварталу, а також
кожного з наступних двадцяти звітних (податкових) кварталів до
повного погашення такого від'ємного значення об'єкта
оподаткування.
У разі коли від'ємне значення об'єкта оподаткування не погашається
платником податку за рахунок отриманих ним валових доходів у
порядку, визначеному у пункті 6.1 цієї статті ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
об'єкт оподаткування наступних звітних (податкових) кварталів не
зменшується на непогашену суму від'ємного значення об'єкта
оподаткування.
У разі якщо за результатами наступного звітного кварталу балансові
збитки попереднього кварталу не відшкодовані валовими доходами,
різниця підлягає індексації згідно з офіційним індексом інфляції
такого звітного кварталу.
При цьому згідно зі статтею 3 цього ж закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом
зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду,
визначеного згідно з пунктом 4.3 закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
на суму
валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих
згідно із статтями 8 і 9 цього Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Скоригований валовий доход відповідно до пункту 4.3 статті 4
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
- це валовий доход, визначений згідно з пунктом 4.1
цієї статті ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
без врахування доходів, зазначених у
пункті 4.2 цієї статті ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
З матеріалів справи вбачається, що господарський суд першої та
апеляційної інстанції, відмовляючи в позові у даній частині
погодився з викладеними в акті перевірки висновками СДПІ по роботі
з великими платниками податків у м. H-ську щодо відсутності у
підприємства підстав індексації балансових збитків.
Разом з тим, поза увагою господарських судів залишились доводи
позивача про необхідність застосування приписів статті 6 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
в
цілому для визначення порядку перенесення балансових збитків на
наступні податкові періоди, належна правова оцінка як таким
доводам, так і самому порядку проведення індексації позивачем
господарськими судами не надана.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення з господарського спору повинно
прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і
процесуального права та фактичними обставинами справи, з
достовірністю, встановленими судом.
Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були
предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на
увазі, що у відповідності зі статтею 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
наявні докази
підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для
господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною
докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення
навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з
огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь
якої приймається рішення, є порушення вимог статті 42
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що судом першої та
апеляційної інстанції при розгляді справи та прийняття судових
рішень не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам
у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про
не з'ясування судом всіх обставин справи, які мають значення для
правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Враховуючи викладене, касаційна інстанція зазначає, що спір був
розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття
незаконних та необґрунтованих рішення та постанови.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в
касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі
підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до
господарського суду Дніпропетровської області.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення від 04.11.2003 р. господарського суду Дніпропетровської
області та постанову від 26.01.2004 р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду у справі № 27/144 господарського
суду Дніпропетровської області скасувати, справу скерувати до
господарського Дніпропетровської області на новий розгляд.
Касаційні скарги ВАТ "XXX" та СДПІ по роботі з великими платниками
податків у м. H-ську задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Г. Фролова