ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.06.2004 Справа N 18/346
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого у засіданні
суддів:
розглянувши у відкритому Управління Пенсійного фонду України в
судовому засіданні м. Бердянську
касаційну скаргу Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької
області від 02.02.2004 р.
у справі № 18/346
за позовом Управління Пенсійного фонду України в
м. Бердянську Запорізької області
до Відкритого акціонерного товариства “А”
про стягнення 2 845,16 грн.
В с т а н о в и в:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.02.2004
р. в позові управлінню Пенсійного фонду України в м. Бердянську
Запорізької області до ВАТ “А” про стягнення 2 845,16 грн. в
якості відшкодування витрат Пенсійного фонду України, понесених
у зв’язку із виплатою за період з 01.07.1997 р. по 31.03.2001 р.
пенсії за інвалідністю Г-у М.М., інваліду 3-ї групи внаслідок
трудового каліцтва, відмовлено.
Управління Пенсійного фонду України у м. Бердянську Запорізької
області у поданій касаційній скарзі просить рішення
господарського суду Запорізької області від 02.02.2004 р.
скасувати та прийняти нове рішення, обгрунтовуючи свої вимоги
тим, що вищезазначене рішення винесено із порушенням та
неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального
права, а саме при неповному дослідженні та невірній оцінці
доказів щодо правонаступництва ВАТ “А”.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет
правильності застосування норм матеріального та процесуального
права судом першої інстанцій, заслухавши пояснення представників
сторін, які були присутні у судовому засіданні, дійшла висновку,
що касаційна скарга позивача має бути залишена без задоволення,
а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Частина 1 статті 460 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(в редакції 1963
року) передбачала, що організація або громадянин, відповідальні
за заподіяну шкоду, зобов’язані за регресною вимогою органу
державного соціального страхування чи Пенсійного фонду України
вўдшкодувати суми допомоги або пенсій, що виплачені особам,
зазначеним у статтях 456 і 457 цього Кодексу.
Порядок подання регресних вимог органами Пенсійного фонду
України передбачений Інструкцією про порядок подання регресних
вимог підприємствам, установам, організаціям і громадянам
органами Пенсійного фонду України ( z0444-96 ) (z0444-96)
, затвердженою
постановою Правління Пенсійного фонду України № 9-2 від
16.07.1996 р.
В пункті 2.1 вищезазначеної Інструкції ( z0444-96 ) (z0444-96)
вказано, що
підставою для подання відповідачам регресних вимог органами
Пенсійного фонду України є фактична виплата пенсії, сума якої
підлягає відшкодуванню за регресною вимогою, та наявність
документів, що стверджують вину відповідача у заподіянні
каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я або стверджують
заподіяння каліцтва з підстав, передбачених статтею 450 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
(в редакції 1963 року) громадянину, якому в
зв’язку з цим виплачується згадана пенсія.
Пункт 2.5 вищезазначеної Інструкції ( z0444-96 ) (z0444-96)
перелічує
докази вини відповідача або докази заподіяння каліцтва з
підстав, передбачених ст. 450 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(в редакції
1963 року), серед яких наведений акт про нещасний випадок на
виробництві. В акті про нещасний випадок на виробництві № 36 від
20.11.1988 р. (є в матеріалах справи) зазначено, що нещасний
випадок стався на виробничому об’єднанні “А”.
З доданої до матеріалів справи копії статуту відповідача
вбачається, що ВАТ “А” створено у відповідності до рішення Фонду
державного майна України від 15.10.1998 р. № 47-АТ шляхом
перетворення державного підприємства “А” у відкрите акціонерне
товариство.
В довідках Запорізького обласного управління статистики
№ 24-7/76 від 27.01.2000 р. та № 24-7/213 від 30.01.2004 р.
(копії довідок є в матеріалах справи) зазначається, що і
виробниче підприємство “А”, і відкрите акціонерне товариство “А”
включені до Єдиного державного реєстру підприємств та
організацій України, але мають різні ідентифікаційні коди.
Виробниче об’єднання “А” (ідентифікаційний код 05798014)
зареєстровано 22.07.1993 р. згідно рішення № 392 та вилучено з
Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на
підставі рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради
№ 0041 від 29.11.1999 р. Відкрите акціонерне товариство “А”
(ідентифікаційний код 00214511) зареєстровано рішенням
виконавчого комітету Бердянської міської ради № 949 від
19.10.1998 р. У 1991 р. за ідентифікаційним кодом 00214511 був
зареєстрований Бердянський кабельний завод “А” виробничого
об’єднання “А” державного виробничого об’єднання “С”, у 1993 р.
за цим же кодом було зареєстровано державне підприємство “А”,
правонаступником якого є відповідач.
Листом № 05-1984/39 від 19.12.2000 р. (копія листа є в
матеріалах справи) виконавчий комітет Бердянської міської ради
Запорізької області повідомляє, що виробниче об’єднання “А” було
створено у відповідності до установчого договору на базі
державних підприємств дослідний кабельний завод “А” та
Берднського кабельного заводу “А”. На підставі рішення
засновників ВО “А” державну реєстрацію цього підприємства було
скасовано виконавчим комітетом Бердянської міської ради
29.11.1999 р.
Колегія погоджується з висновком господарського суду Запорізької
області, що вищенаведені документи свідчать про те, що ВАТ “А”
не є правонаступником ВО “А”.
Враховуючи, що ч. 1 ст. 460 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(в редакції
1963 р.) передбачала відшкодування за регресною вимогою органу
державного соціального страхування чи Пенсійного фонду України
суми допомоги або пенсій організаціями, відповідальними за
заподіяння шкоди, така організація – ВО “А” – ліквідована та
виключена з Єдиного державного реєстру підприємств та
організацій України, відповідач – ВАТ “А” – не є
правонаступником організації, відповідальної за заподіяння
шкоди, колегія приходить до висновку про законність та
обгрунтованість оскаржуваного рішення, у зв’язку з чим касаційна
скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення
господарського суду Запорізької області від 02.02.2004 р. –
залишенню без змін.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7–111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в
м. Бердянську Запорізької області залишити без задоволення,
рішення господарського суду Запорізької області від 02.02.2004
р. – без змін.