ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.06.2004 Справа N А-27/456-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової - головуючого
Н.О. Волковицької
Г.М. Фролової
за участю представників:
позивача не з’явились (про час і місце судового
засідання повідомлені належно)
відповідача не з’явились (про час і місце судового
засідання повідомлені належно)
розглянувши у Державної податкової інспекції у
відкритому судовому Зміївському районі Харківської області
засіданні касаційну
скаргу
на постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 11.02.2004 року
у справі № А-27/456-03 господарського суду
Харківської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Зміївський агрошляхбуд”
до Державної податкової інспекції у
Зміївському районі Харківської області
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної
податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області від
14.07.2003 року № 0001262310/0 та № 0001272310/0
В С Т А Н О В И В:
У березні 2003 року Товариство з обмеженою відповідальністю
“Зміївський агрошляхбуд” звернулося до господарського суду
Харківської області з позовом до Державної податкової інспекції
у Зміївському районі Харківської області про визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у
Зміївському районі Харківської області:
- від 14.07.2003 року № 0001262310/0, яким визначено позивачу
податкове зобов’язання з єдиного податку в сумі 253,00 грн.,
основний платіж в розмірі 83,00 грн., штрафна (фінансова)
санкція в розмірі 170,00 грн.;
- від 14.07.2003 року № 0001272310/0, яким визначено позивачу
штрафну (фінансову санкцію) за порушення податкового
законодавства на суму 8240,12 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта
перевірки Державної податкової інспекції у Зміївському районі
Харківської області від 04.07.2003 року № 326/23-104/05520661,
яким виявлено порушення позивачем пунктів 2.9, 2.10 розділу 2
Положення про ведення касових операцій у національній валюті в
Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку
України від 19.02.2001 року № 72, зареєстрованою в Міністерстві
юстиції України від 15.03.2001 року за № 237/5428, статті 1
Указу президента України “Про застосування штрафних санкцій за
порушення норм з регулювання обігу готівки” ( 436/95 ) (436/95)
від
12.06.1995 року № 436/95 та статей 1, 3 Указу президента України
“Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
суб'єктів малого підприємництва” ( 727/98 ) (727/98)
від 03.07.1998 року
№ 727/98 (із змінами та доповненнями). Зокрема в акті перевірки
зазначено, що 18.09.2001 року Товариством з обмеженою
відповідальністю “Зміївський агрошляхбуд” допущено порушення,
щодо перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства на
кінець робочого дня в сумі 70,00 грн., крім того при перевірці
встановлено, що позивачем не оприбутковувалась готівка до каси
підприємства (09.07.2001 року – 130 грн., 27.07.2001 року – 120
грн., 18.04.2002 року – 100,00 грн., 27.09.2002 року – 230 грн.,
07.10.2002 року – 50 грн., 29.10.2002 року – 120 грн.,
19.11.2002 року – 60 грн., 02.12.2002 року – 210 грн.,
18.12.2002 року – 180 грн., 29.12.2002 року 170 грн., 10.02.2003
року – 200 грн.), та оприбутковування не в повному обсязі
(18.09.2001 року службова видача 550 грн. в касу оприбутковано
500 грн.), також перевіркою було встановлено заниження
нарахування єдиного податку в сумі 83 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.12.2003
року у справі № А-27/456-03 (суддя Мамалуй О.О.), залишеним без
змін постановою Харківського апеляційного господарського суду
від 11.02.2004 року (судді: Олійник В.Ф. - головуючий, Гончар
Т.В., Кравець Т.В.), позовні вимоги задоволено частково, а саме:
визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної
податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області
вўд 14.07.2003 року № 0001272310/0, яким визначено позивачу
штрафну (фінансову санкцію) за порушення податкового
законодавства на суму 8240,12 грн., з мотивів того, що висновки
відповідача, які були викладені в акті перевірки, щодо не
оприбуткування та неповного оприбуткування позивачем готівки та
перевищення установленого ліміту залишку готівки в касі позивача
зроблені безпідставно та необґрунтовано, а тому, нарахування
позивачу штрафних (фінансових) санкцій у сумі 8100 грн. та у
сумі 140,12 грн. є незаконним. В задоволенні решти позовних
вимог відмовлено. Стягнуто з Державної податкової інспекції у
Зміївському районі Харківської області на користь Товариства з
обмеженою відповідальністю “Зміївський агрошляхбуд” державне
мито в сумі 85 грн. та судові витрати на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу в сумі 59 грн.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, Державна податкова
інспекція у Зміївському районі Харківської області звернулась до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
11.02.2004 року, в якій просить рішення та постанову в частині
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.07.03
року № 0001272310/0 у справі скасувати, мотивуючи касаційну
скаргу доводами про неправильне застосування судом норм
матеріального та процесуального права, а саме: приписів пункту
2.10 розділу 2 “Положення про ведення касових операцій у
національній валюті в Україні” ( z0040-05 ) (z0040-05)
( z0040-05 ) (z0040-05)
,
затвердженого Постановою Правління НБУ № 72 від 19.02.2001 року,
зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 15.03.2001
року за № 237/5428 та Указу Президента України від 03.07.1998
року № 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та
звітності суб’єктів малого підприємництва” ( 727/98 ) (727/98)
, у зв’язку
з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи,
тому не можуть вважатися обґрунтованими та законними.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу і просить залишити її
без задоволення, а судові рішення без змін, оскільки всі докази
по справі були всебічно і об’єктивно перевірені в судовому
засіданні, яким дана належна оцінка.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 108 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що Вищий господарський суд України
переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого
господарського суду та постанови апеляційного господарського
суду.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції.
Статтею 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних
санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”
( 436/95 ) (436/95)
від 12.06.1995 року № 436/95, встановлено, що у разі
порушення юридичними особами всіх форм власності, норм з
регулювання обігу готівки у національній валюті, що
встановлюються Національним банком України, до них
застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за
перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у
двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за
кожний день; за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне)
оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі
неоприбуткованої суми.
Передбачені цією статтею штрафи в повному обсязі стягуються до
державного бюджету в порядку, встановленому законодавством.
Статтею 2 зазначеного Указу ( 436/95 ) (436/95)
установлено, що штрафні
санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб,
зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової
служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань
державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та
органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому
законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення
перевірок або на день одержання органами державної податкової
служби зазначених подань.
Стаття 3 зазначеного Указу ( 436/95 ) (436/95)
передбачає, що контроль за
додержанням норм з регулювання обігу готівки в національній
валюті, що встановлюються Національним банком України,
здійснюють органи державної податкової служби, державної
контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ
України та фінансові органи, а банками - Національний банк
України. контроль за його виконанням покладено на Національний
банк України та Державну податкову адміністрацію України.
Відповідно до вимог пункту 7 статті 11 Закону України “Про
державну податкову службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
органи державної
податкової служби мають право застосовувати до підприємств,
установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та
розмірах, встановлених законом.
Тобто, встановивши порушення, податкові органи повинні прийняти
рішення про застосування санкцій, у порядку та розмірах,
встановлених законом.
У разі невиконання такого рішення контролюючого органу, сума
штрафу стягується на підставі рішення суду.
Оспорюваним податковим повідомленням-рішенням Державної
податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області
від 14.07.2003 року № 0001272310/0, позивачу визначено штрафну
(фінансову санкцію) за порушення податкового законодавства на
суму 8240,12 грн. на підставі приписів підпункту 4.2.2 пункту
4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, пунктів 2.9, 2.10 розділу 2 Положення про
ведення касових операцій у національній валюті в Україні
( z0040-05 ) (z0040-05)
, затвердженого Постановою Правління Національного
банку України від 19.02.2001 року № 72, зареєстрованою в
Міністерстві юстиції України від 15.03.2001 року за № 237/5428,
та статті 1 Указу президента України “Про застосування штрафних
санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”
( 436/95 ) (436/95)
від 12.06.1995 року № 436/95.
Відповідно до преамбули Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, цей Закон є спеціальним законом
з питань оподаткування, який установлює порядок погашення
зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових
платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами, у
тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності,
та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Саме цим Законом і запроваджене поняття податкового повідомлення
як письмового повідомлення контролюючого органу про обов’язок
платника податків сплатити суму визначену контролюючим органом.
Визначена Законом України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
процедура погашення розповсюджується на
зобов’язання саме з податків і зборів (обов’язкових платежів) та
у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції, визначені
Указом президента України “Про застосування штрафних санкцій за
порушення норм з регулювання обігу готівки” ( 436/95 ) (436/95)
від
12.06.1995 року № 436/95, не є податковим зобов’язанням в
розумінні приписів зазначеного Закону та Закону України “Про
систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Отже, виходячи зі змісту наведених норм, у органів державної
податкової служби були відсутні правові підстави для прийняття
спірного податкового повідомлення-рішення за процедурою,
встановленою Законом України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
стосовно порушень позивачем вимог Указу
президента України “Про застосування штрафних санкцій за
порушення норм з регулювання обігу готівки” ( 436/95 ) (436/95)
від
12.06.1995 року № 436/95.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що
ухвалюючи судові рішення господарські суди першої та апеляційної
інстанцій, на підставі пунктів 2.9, 2.10 розділу 2, пункту 4.4
розділу 4 “Положення про ведення касових операцій у національній
валюті в Україні” ( z0040-05 ) (z0040-05)
( z0040-05 ) (z0040-05)
, затвердженого
Постановою Правління НБУ № 72 від 19.02.2001 року,
зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 15.03.2001
року за № 237/5428 дійшли висновку про те, що виявлені
податковою інспекцією порушення позивачем податкового
законодавства, які були викладені в акті перевірки, щодо
неповного оприбуткування позивачем готівки та перевищення
установлених лімітів залишку готівки в касі позивача, зроблені
безпідставно та необґрунтовано.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій,
досліджено при розгляді справи надані позивачем первинні
документи, копії денних звітів, книга обліку розрахункових
операцій, копії аркушів касової книги, які, як встановлено
судами, спростовують твердження відповідача, щодо зазначених
порушень.
Доводи відповідача викладені в касаційній скарзі є
непереконливими та спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення та
постанова у справі підлягають залишенню без змін з мотивів
викладених у цій постанові.
З огляду на викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2003
року та постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 11.02.2004 року у справі № А-27/456-03 господарського суду
Харківської області залишити без змін, а касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської
області – без задоволення.