ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.06.2004 Справа N 7/98-44
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
за участю представника позивача А.А.А. (дов. від 30.12.03),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства "XXX"
на рішення від 15 вересня 2003 року господарського суду
Волинської області та постанову від 13 лютого 2004 року
Львівського апеляційного господарського суду
у справі № 7/98-44
за позовом відкритого акціонерного товариства "XXX"
до H-ського міжгосподарського комбікормового заводу
про повернення майна з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 15 вересня 2003 року господарського суду Волинської
області (суддя М.Шум) позов задоволено частково та зобов'язано
H-ський міжрайонний комбікормовий завод повернути криту
трансформаторну підстанцію відкритому акціонерному товариству
"XXX" в особі H-ської філії; в решті позову відмовлено.
Постановою від 13 лютого 2004 року Львівського апеляційного
господарського суду рішення суду скасовано в частині зобов'язання
H-ського міжрайонного комбікормового заводу повернути криту
трансформаторну підстанцію відкритому акціонерному товариству
"XXX" в особі H-ської філії та в позові відмовлено повністю з
мотивів недоведеності вимог.
Позивач наполягає на касаційному перегляді судових рішень з огляду
на неправильне застосування господарськими судами приписів статті
49 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, статті 9 Закону
України "Про фінансовий облік та бухгалтерську звітність в
Україні" ( 996-14 ) (996-14)
, статей 82, 99 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
і просить ухвалити нове рішення, яким
позов задовольнити.
Відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує і в її
задоволенні просить відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Приймаючи постанову за результатами перегляду судового рішення в
апеляційному порядку, господарський суд виходив з того, що
підтвердженням наявності права власності на індивідуально
визначене майно (річ) можуть бути насамперед правовстановлюючі
документи, зокрема, відповідні накладні документи та акти
прийому-передачі майна, оформлені у відповідності до вимог статті
9 Закону України "Про фінансовий облік та бухгалтерську звітність
в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
, джерела фінансування придбання майна тощо і
перебування майна на балансі підприємства (організації) ще не є
безспірною ознакою його права власності, оскільки, баланс
підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку,
визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових
зобов'язань на конкретну дату і не визначає підстав знаходження
майна у власності (володінні) підприємства.
За висновками апеляційного господарського суду позивачем не надано
належних доказів того, що крита трансформаторна підстанція
належить йому на праві власності.
Крім того господарським судом апеляційної інстанції було
встановлено, що спірна трансформаторна підстанція була придбана
відповідачем в радгоспі "QQQ" згідно рахунку-фактури від 10 серпня
1988 року № 167 за накладною від 8 жовтня 1988 року № 605
(а.с.17,18), що також підтверджується платіжним дорученням № 3 від
11 січня 1989 року на суму 8 280, 91 грн. (а.с.19).
Також, що в ході перевірки правоохоронними органами було
встановлено, що вищезазначена трансформаторна підстанція належить
відповідачу і була придбана за кошти H-ського комбікормового
заводу згідно вказаної вище накладної від 10 серпня 1988 року.
За умов недоведеності обставини, на які позивач посилався як на
підставу своїх вимог, колегія судді вважає правильним
застосуванням господарським судом апеляційної інстанції правил
статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія
суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини
були встановлені господарським судом апеляційної інстанції на
підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих
сторонами доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм
дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм
матеріального і процесуального права.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань позивача
надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам
статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тому судовою колегією до
уваги не приймаються.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
рішення від 15 вересня 2003 року господарського суду Волинської
області та постанову від 13 лютого 2004 року Львівського
апеляційного господарського суду у справі № 7/98-44 залишити без
змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "XXX"
без задоволення.
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
Суддя І. М. Васищак
Суддя В. М. Палій