ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.06.2004 Справа N 5/3033-12/408
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької
Г. Фролової
за участю представників:
позивача не з'явився, про час і місце слухання справи
повідомлений
відповідача не з'явився, про час і місце слухання справи
повідомлений
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у H-ському районі
м. Львова
на постанову від 09.03.2004 року Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 5/3033-12/408 господарського суду Львівської
області
за позовом Державної податкової інспекції у H-ському районі
м. Львова
до Приватного підприємця А.А.А., м. Львів
про Стягнення 7446,20 грн., одержаних без
встановлених законом підстав
ВСТАНОВИВ:
Державною податковою інспекцією у H-ському районі м. Львова до
господарського суду Львівської області був заявлений позов про
стягнення в доход державного бюджету України з приватного
підприємця А.А.А., 7446,20 грн. одержаних підприємцем без
установлених законом підстав на підставі акту перевірки №177 від
26.05.2003 р.
В акті перевірки, зокрема зазначено, що відповідач в порушення
пункту 33 статті 9 Закону України "Про ліцензування деяких видів
підприємницької діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
у період з 27.09.2001 р.
по 21.11.2002 р. здійснював перевезення пасажирів без ліцензії.
Рішенням господарського суду Львівської області у справі від
05.12.2003 року у задоволені позовних вимог відмовлено.
Мотивуючи рішення, господарський суд зазначив, що приписи пункту 8
статті 11 Закону України "Про податкову службу в Україні"
( 2535-12 ) (2535-12)
надають право державним податковим органам стягувати в
бюджети та державні цільові фонди недоїмки, пені, штрафні санкції
в порядку, передбаченому законом. Заявлена сума позову складається
з суми отриманого доходу від безліцензійної підприємницької
діяльності і не відносить до зазначеного переліку.
За апеляційною скаргою ДПІ у H-ському районі м. Львова Львівський
апеляційний господарський суд постановою від 09.03.2004 року
рішення залишив без змін з тих же підстав.
Державна податкова інспекція у H-ському районі м. Львова подала до
Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову
Львівського апеляційного суду, в якій просить рішення та постанову
у справі скасувати та задовольнити позовні вимоги, мотивуючи
касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом норм
матеріального права.
При цьому заявник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що відповідно
пункту 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу
в Україні" ( 2535-12 ) (2535-12)
податкові органи здійснюють контроль за
наявністю ліцензій, та звертаються до суду з позовами про
стягнення в доход держави коштів, одержаних без установлених
законом підстав.
Приватним підприємцем А.А.А. відзив на касаційну скаргу не
надіслано.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами першої та
апеляційної інстанції, предметом позову у даній справі є
матеріальна - правова вимога податкової служби про стягнення в
доход держави 7446,20 грн. - коштів одержаних приватним
підприємцем без установлених Законом підстав (надання транспортних
послуг з перевезення пасажирів без наявності ліцензії).
Закон України "Про ліцензування певних видів господарської
діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
визначає види господарської діяльності, що
підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює
державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність
суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення
законодавства у сфері ліцензування.
Відповідно до вимог статті 9 цього Закону ( 1775-14 ) (1775-14)
,
ліцензуванню підлягають певні види господарської діяльності,
зокрема: надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів
автомобільним транспортом загального користування (пункт 33 статті
9 Закону ( 1775-14 ) (1775-14)
).
Статтею 20 вказаного Закону ( 1775-14 ) (1775-14)
визначено, що контроль за
наявністю ліцензії у суб'єктів господарювання здійснює спеціально
уповноважений орган з питань ліцензування та інші органи
виконавчої влади в межах їх повноважень шляхом проведення планових
та позапланових перевірок.
Приписами статті 10 Закону України "Про державну податкову службу
в Україні" ( 2535-12 ) (2535-12)
визначені функції державних податкових
інспекції, зокрема, пунктом 11 цієї статті ( 2535-12 ) (2535-12)
,
передбачено звернення до суду з позовами до підприємств, установ,
організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в
доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших
випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а
також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними
цільовими фондами за рахунок їх майна.
Наведена правова норма конкретизує частину 2 статті 1
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно
якої державні та інші органи мають право звертатися до
господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами
України, а отже є процесуальною нормою і не визначає права і
обов'язки сторін у правовідносинах.
Пунктом 4 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу
в Україні" ( 2535-12 ) (2535-12)
передбачено здійснення державними
податковими інспекціями контролю за наявністю ліцензій на
здійснення деяких видів підприємницької діяльності.
Що ж до відповідальності за провадження господарської діяльності
без ліцензії, то така відповідальність передбачається спеціальним
законодавством з ліцензування певного виду господарської
діяльності.
Відповідно до вимог статті 22 Закону України "Про ліцензування
певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
до суб'єктів
господарювання за провадження господарської діяльності без
ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у
розмірах, встановлених законом. Рішення про стягнення штрафів,
приймається органом, на який згідно з чинним законодавством
покладено функції контролю за наявністю ліцензій.
Статтею 23 цього Закону ( 1775-14 ) (1775-14)
визначено, що шкода заподіяна
порушенням законодавства у сфері ліцензування, підлягає
відшкодування за позовами заінтересованих осіб у порядку,
визначеному законом.
Пунктом 4 статті 24 вказаного Закону ( 1775-14 ) (1775-14)
доручалося
Кабінету Міністрів України у місячний строк після набрання
чинності цим Законом, подати на розгляд Верховної Ради України
пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у
відповідність з цим Законом ( 1775-14 ) (1775-14)
.
На теперішній час чинним законодавством не конкретизовано
відповідальність за надання послуг з внутрішніх перевезень
пасажирів автомобільним транспортом без ліцензії, так само як не
передбачено в якості такої відповідальності стягнення в доход
держави отриманого доходу по вказаним операціям.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо неправильного
застосування судом першої та апеляційної інстанції норм
матеріального права.
За таких обставин, не вбачається правових підстав для скасування
переглянутих у справах судових актів, а відтак касаційна скарга
задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 1, 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9,
статтями 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Львівської області від 05.12.2003 року
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
09.03.2004 року у справі № 5/3033-12/408 господарського суду
Львівської області залишити без змін, а касаційну скаргу Державної
податкової інспекції у H-ському районі м. Львова - без
задоволення.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Г. Фролова