Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.06.2004 Справа N 24/21
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Приватного виробничо-
судовому засіданні в м. комерційного підприємства "А"
Києві
касаційну скаргу
На постанову від 19 грудня 2003р.
Запорізького апеляційного Господарського суду
за позовом Державної податкової інспекції
у Шевченківському районі м.
Запоріжжя
до Приватної фірми "Н"
Приватного виробничо-
комерційного підприємства "А"
про визнання недійсною угоди
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явилися, належно повідомлені про час і місце
розгляду касаційної скарги.
від відповідачів
від ПФ "Н" - не з'явилися, належно повідомлені про час і місце
розгляду касаційної скарги.
Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.
Запоріжжя у лютому 2003 р. заявлений позов про визнання недійсною
угоди купівлі-продажу від 6.11.2000 № 7, укладеної між Приватною
фірмою "Н" та Приватним виробничо-комерційним підприємством "А",
як укладеної з метою, що суперечить інтересам держави на підставі
статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, про стягнення з
ПФ "Н" на користь ПВКП "А" всього отриманого за угодою, і про
стягнення з ПВКП "А" на користь держави вартості товару,
отриманого за оспорюваною угодою. Позовні вимоги мотивовані тим,
що угоду від імені Приватної фірми "Н" уклала невстановлена,
неуповноважена на це особа з метою приховування від оподаткування
отриманих за даною угодою доходів. ПФ "Н" за юридичною адресою не
знаходиться, звітності до податкових органів не надає з жовтня
2000р., податків не сплачує. Наведене дало підстави податковій
службі вважати угоду укладеною з боку ПФ "Н" з метою, що завідомо
суперечить інтересам держави.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 23 травня
2003р., ухваленим суддею відмовлено у задоволенні позовних вимог
про визнання недійсною угоди купівлі-продажу від 6.11.2000 № 7,
укладеної між Приватною фірмою "Н" та Приватним
виробничокомерційним підприємством "А" на підставі статті 49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
. Рішення суду мотивоване
тим, що позивачем не доведено належним чином в чому саме полягала
завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладання
угоди і чи була вона спрямована на приховування від оподаткування
доходів, а також наявність в діях відповідачів умислу.
Запорізький апеляційний господарський суд постановою від 19 грудня
2003р. перевірене рішення Господарського суду Запорізької області
від 23.05.2003р. скасував, а апеляційну скаргу Державної
податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя
задовольнив. Постановою апеляційного суду задоволені позовні
вимоги ДПІ про визнання недійсною угоди купівлі-продажу від
6.11.2000 № 7, укладеної між Приватною фірмою "Н" та Приватним
виробничо-комерційним підприємством "А", як укладеної з метою, що
суперечить інтересам держави на підставі статті 49 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
. Постановою стягнуто з ПФ "Н" на
користь ПВКП "А" 412955, 38 грн., одержаних останнім за угодою, а
з ПВКП "А" стягнуто в доход держави 412955, 38 грн.
Приватне виробничо-комерційне підприємство "А", звернулось з
касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій
просить постанову Запорізького апеляційного суду скасувати як
таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та
процесуального права, а рішення господарського суду Запорізької
області, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ДПІ,
залишити без змін. Обґрунтовуючи свої вимоги, викладені в
касаційні скарзі, Підприємство посилається на неправильне
застосування апеляційним господарським судом до спірного dncnbnps
статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
., оскільки
позивачем не доведено наявність в діях відповідачів умислу.
Наголошує на тому, що умисел юридичної особи визначається як
умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала
договір від імені юридичної особи, маючи на це належні
повноваження, з огляду на те, що податковою службою не доведено
факт укладання договору фізичною особою від імені юридичної з
метою, суперечною інтересам держави і суспільства. Зауважує на
тому, що установчі документи Приватної фірми "Н" в установленому
законом порядку не визнані недійсними, державна реєстрація не
скасована. Також підприємство посилається на порушення апеляційним
судом норм процесуального права, зокрема частини 2 статті 43 та
статті 22 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Приватною фірмою "Н" постанова Запорізького апеляційного
господарського суду не оскаржена, відзив на касаційну скаргу не
надіслано.
Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.
Запоріжжя відзив на касаційну скаргу не надіслано.
Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді,
перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної
інстанцій приписів матеріального і процесуального законодавства,
відзначає наступне:
Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави
і суспільства, є недійсною. Як зазначено в Постанові Пленуму
Верховного суду України "Про судову практику в справах про
визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
дія цієї норми
поширюється на угоди, які порушують основні принципи існуючого
суспільного ладу, до них, зокрема, належать угоди, спрямовані на
приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування
доходів. Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено та
підтверджено під час здійснення апеляційного провадження, що
6.11.2000р. між Приватною фірмою "Н" та Приватним
виробничокомерційним підприємством "А" укладено договір
купівлі-продажу № 7, відповідно до умов якого ПВКП "А" є покупцем
товару, який він приймає та оплачує, а ПФ "Н", як продавець,
продає продукцію в асортименті, кількістю за ціною, вказаній в
накладній, яка є невід'ємною часткою договору. За період дії
договору з 6.11.2000р. ПВКП "А" було придбано товару на загальну
суму 412955,38, в т.ч. ПДВ на суму 68825,87 грн. Одержання товару
та послуг ПВКП "А" підтверджено рахунками та актами виконаних
робіт. На виконання цього договору ПП "Н" виписувало податкові
накладні з відображенням податку на додану вартість проданого
товару. Як встановлено апеляційним судом та підтверджується
матеріалами справи, Приватне підприємство "Н" за юридичною адресою
не знаходиться, звітності до податкових органів не надає з жовтня
2000р., податків не сплачує (хоч за спірною угодою одержало доход
і на підставі податкових накладних взяло на себе податкові
зобов'язання, які не виконало). При реалізації спірної угоди ПП
"Н" виписувало податкові накладні з відображенням податку на
додану вартість проданого товару, при цьому не сплачувало його до
бюджету, про що свідчить факт неподання звітності до податкового
органу. Ці обставини існували на час укладання угоди між
відповідачами і у суду відсутні правові підстави для сумніву щодо
наміру таких засновників не дотримуватись приписів законодавства
та ухилятися від сплати податків.
У зв'язку з викладеним, постанова у справі відповідає приписам
чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються
непереконливими. Спростовуються матеріалами справи і доводи
касаційної скарги про порушення апеляційним судом процесуального
законодавства.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19
грудня 2003 р. у справі № 24/21 залишити без змін.
Касаційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства
"А" залишити без задоволення.