ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.06.2004 Справа N 133/4-03"А"
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу H-ської районної спілки споживчих
товариств
на постанову від 24.07.03 p.
Київського апеляційного господарського суду
у справі №133/4-03"А"
господарського суду Київської області
за позовом H-ського міського споживчого товариства
до H-ської районної спілки споживчих товариств
про зобов'язання анулювати акт прийому - передачі основних
засобів, визнання володіння неправомірним
за участю представників сторін:
позивача: А.А.А. (дов. від 24.10.03 p.) Б.Б.Б. (дов. від
24.10.03 p.)
відповідача: В.В.В. (дов. від 22.08.02 p.)
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 03.06.04 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням Господарського суду Київської області (суддя Міщенко
П.К.) від 06.06.2003р. зобов'язано H-ську районну спілку споживчих
товариств анулювати Акт прийому-передачі основних засобів по
H-ському МСТ станом на 04.02.2000р. Визнано володіння H-ської
районної спілки споживчих товариств основними засобами,
переліченими в Акті прийому-передачі основних засобів по H-ському
МТС станом на 04.02.2000р. неправомірним.
Ухвалою Господарського суду Київської області (суддя Міщенко П.К.)
від 26.05.2003р. зобов'язано відповідача надати оригінал Акту
прийому-передачі основних засобів від 04.02.2000р., а .також
подати правовстановлюючі документи на право володіння,
користування та розпорядження на витребуване майно.
Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського
суду у складі: Моторного О.А., Карася О.В., Кошіля О.В. від
24.07.03 рішення та ухвала місцевого господарського суду залишені
без змін.
H-ська районна спілка споживчих товариств звернулась до Вищого
господарського суду України із касаційною скаргою на постанову
Київського апеляційного господарського суду, вважаючи, що дана
постанова прийнята внаслідок неправильного застосування та
порушення норм матеріального права, а саме положень Цивільного
кодексу України, а тому просить її та рішення господарського суду
першої інстанції скасувати, в частині вимог про визнання володіння
неправомірним припинити провадження у справі, в частині вимог про
зобов язання анулювати акт приймання-передачі справу направити на
новий розгляд.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційну скаргу H-ської районної спілки споживчих товариств на
постанову Київського апеляційного господарського суду, заслухавши
представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності їх оцінки судом, а також правильність
застосування норм матеріального та процесуального права відзначає
наступне:
Господарськими судами при розгляді справи було встановлено, що за
відсутності угоди про передачу майна і погодження з розпорядником
майна, призначеним ухвалою Господарського суду Київської області
по справі № 247/3-6-98 про банкрутство H-ського міського
споживчого товариства, попри заборону на відчуження майна та
передачу його третім особам, направлену 06.12.1999 р. керівництву
позивача, на виконання постанови правління H-ського міського
споживчого товариства № 4 від 20.01.00 р. між позивачем і
відповідачем був складений в єдиному примірнику Акт
прийому-передачі основних засобів від 04.02.00 р., оригінал якого
залишається в розпорядженні відповідача. Постанову правління
H-ського міського споживчого товариства № 4 від 20.01.00 р. "Про
повернення основних засобів H-ській райспоживспілці" скасовано
шляхом анулювання наказом №7 від 12.05.03 року ліквідатора
позивача в рамках повноважень, наданих п.п. 4, 5, 6 ст. 31 та п.п.
1, 2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Відповідно до ст.41 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
дії
громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або
припинення цивільних прав і обов'язків, визнаються угодами.
Господарськими судами було встановлено відсутність належно
оформленої угоди між позивачем та відповідачем стосовно переходу
прав на основні засоби від відповідача до позивача у користування,
або іншої угоди, яка б була підставою для передачі основних
засобів шляхом оформлення акту прийому-передачі від 04.02.04.
Господарські суди правомірно дійшли до висновку про порушення
відповідачем права позивача володіння майном, яке виразилося у
прийнятті відповідачем основних засобів згідно Акту
прийому-передачі № 04.02.00 р. за відсутності для цього будь-яких
правових підстав. Суди також обгрунтовано взяли до уваги
відсутність погодження передачі основних засобів відповідачу з
розпорядником майна в ліквідаційній процедурі і на передачу майна
на користь відповідачу за наявності письмової заборони
розпорядника майна в порушення п. 13 ст. 13 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
порушені права позивача підлягають судовому захисту, зокрема,
шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення права. В
даному випадку, з огляду на анулювання позивачем постанови
правління № 4 від 20.01.00 р., на виконання якої був складений
спірний Акт, відновленням становища, яке існувало до порушення
права, судом правомірно відзначено про необхідність анулювання
сторонами актів, які порушують право володіння позивачем основними
засобами, а також визнання володіння відповідачем основними
засобами, визначеними в Акті прийому-передачі від 04.02.00 р.,
безпідставним і неправомірним.
Крім того, судами правомірно зазначено, що зобов'язання
відповідача анулювати спірний акт випливає зі змісту ст. 151 та
ст. 4 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, безвідносно до наявності між
сторонами угоди стосовно механізму такого анулювання, оскільки
положення цивільного законодавства в даному випадку не вимагають
обов'язкової наявності такої угоди.
Колегія суддів також приймає до уваги, що апеляційним
господарським судом було встановлено відсутність угоди про
передачу майна, погодженої з розпорядником майна, призначеним
ухвалою Господарського суду Київської області по справі №
247/3-6-98 про банкрутство H-ського міського споживчого
товариства.
Що стосується посилання скаржника на пропуск позивачем позовної
давності, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.76
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
(в редакції до 01.01.04)
перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення
права на позов, яке виникає з дня, коли особа дізналася або
повинна була дізнатися про порушення свого права. В даному випадку
особа дізналась про порушення права 12.05.03, тобто з моменту
видання ліквідатором позивача наказу №7 про анулювання Постанови
правління H-ського міського споживчого товариства від 20.01.2000р.
№ 4 "Про повернення основних засобів H-ській райспоживспілці".
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що постанова
апеляційного господарського суду у даній справі відповідає нормам
чинного законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу H-ської районної спілки споживчих товариств
залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.03
p. у справі №133/4-03"А" залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Cудді : Г.Савенко
І.Ходаківська