ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.06.2004 Справа N А-13/233-03
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками
податку у м. Н-ську
на постанову від 04.11.03 p.
Харківського апеляційного господарського суду
у справі №А-13/233-03
господарського суду Харківської області
за позовом ДП "XXX"
до СДПІ по роботі з великими платниками податку у м. Н-ську
про визнання частково недійсною податкової вимоги
за участю представників сторін:
позивача: не з'явились
відповідача: А.А.А. (дов. №7317/10/10-0 від 29.08.03 p.)
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 03.06.04 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Касаційна скарга СДПІ по роботі з великими платниками податку у м.
Н-ську по даній справі була призначена до розгляду колегією суддів
Вищого господарського суду України у складі: головуючий Першиков
Є.В., судді: Савенко Г.В., Ходаківська І.П. В зв'язку з
відрядженням судді Першикова Є.В. справа була відкладена колегією
суддів у складі: головуючий Ходаківська І.П., судді: Савенко Г.В.,
Яценко О.В. У зв язку з поверненням судді Першикова Є.В. справа
слухається колегією у постійному складі: головуючий Першиков Є.В.,
судді: Савенко Г.В., Ходаківська І.П.
Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Мамалуй
О.О.) від 26.08.03 позов задоволено частково, визнано недійсною
податкову вимогу СДПІ по роботі з великими платниками податків у
м. Н-ську від 02.04.03 №1/37 в частині визначення податкового
боргу ДП "XXX" зі збору до Державного інноваційного фонду в сумі
260659 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою колегії суддів Харківського апеляційного господарського
суду у складі: Філатова Ю.М., Івакіна В.О., Северін В.І. від
04.11.03 рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
СДПІ по роботі з великими платниками податку у м. Н-ську
звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною
скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського
суду, вважаючи, що дана постанова прийнята внаслідок неправильного
застосування та порушення норм матеріального права, а саме Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами і державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, а
тому просить її та рішення господарського суду першої інстанції
скасувати, в позові відмовити.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податку у м.
Н-ську на постанову Харківського апеляційного господарського суду,
заслухавши представника відповідача, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності їх оцінки судом, а також
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права відзначає наступне:
Державний інноваційний фонд України був створений постановою
Кабінету Міністрів України від 18.02.92 №77 ( 77-92-п ) (77-92-п)
на
виконання ст.24 Закону України від 13.12.1991 року №1977-ХІІ "Про
основи державної політики у сфері науки і науково-технічної
діяльності" ( 1977-12 ) (1977-12)
для фінансування та матеріально-технічної
підтримки заходів щодо забезпечення розвитку і використання
досягнень науки і техніки на Україні.
Указом Президента України від 15.12.1999 року № 1573/99 "Про зміни
у структурі центральних органів виконавчої влади" ( 1573/99 ) (1573/99)
Державний інноваційний Фонд України ліквідовано. Цим же Указом
Кабінету Міністрів України доручено вирішити питання щодо
створення державної небанківської фінансово-кредитної установи на
базі ліквідованого Державного інноваційного фонду України,
підпорядкувавши її Міністерству освіти і науки України. На
виконання зазначеного Указу постановою Кабінету Міністрів України
від 13.04.2000 року № 654 "Про утворення Української державної
інноваційної компанії" ( 654-2000-п ) (654-2000-п)
на базі Державного
інноваційного фонду та його регіональних відділень, що
ліквідуються, утворено Українську державну інноваційну компанію як
небанківську фінансово-кредитну установу, підпорядковану
Міністерству освіти і науки.
Пунктом 2 цієї постанови ( 654-2000-п ) (654-2000-п)
встановлено, що Українська
державна інноваційна компанія є правонаступником Державного
інноваційного фонду та його регіональних відділень в частині
майнових прав і обов'язків, у тому числі за договорами про надання
інноваційних позик.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про державний бюджет України на
2001 рік" ( 2120-14 ) (2120-14)
від 07.12.2000р. №2120-ІІІ загальному фонду
державного бюджету України на 2001р., належать у повному обсязі
кошти, що надійдуть у рахунок сплати збору до Державного
інноваційного фонду, нарахованого на реалізацію продукції (робіт,
послуг) за грудень 2000р., та сплата податкової заборгованості за
минулі роки станом на 01.01.2001р. із збору до Державного
інноваційного фонду.
Законами про Державний бюджет України на 1998-2000р.р.
встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності (незалежно від
форми власності) сплачують до Державного інноваційного фонду збір
у розмірі 1% обсягу реалізації продукції (робіт, послуг) або
валового доходу в торговій, посередницькій, постачально-збутовій і
страховій сферах діяльності, зменшеного на суму податку на додану
вартість і акцизного збору.
Таким чином, вищезазначеними законами України розмір відрахувань
не змінюється та залишається на рівні 1% з моменту введення.
Відповідно до п.18 ст.14 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
від 25.06.1991 р. № 1251-ХІІ, зі
змінами та доповненнями (далі-Закон №1251-ХІІ), збір до Державного
інноваційного Фонду віднесений до загальнодержавних податків і
зборів (обов'язкових платежів) і поряд зі змінами в законодавстві
стосовно Державного інноваційного Фонду до даного Закону не було
внесено ніяких відповідних змін, а саме, не було виключено
зазначений пункт Закону.
Згідно частини 5 ст.1 Закону №1251-ХІІ ( 1251-12 ) (1251-12)
, сплаті не
підлягають лише податки і збори (обов'язкові платежі), справляння
яких не передбачено цим Законом.
У відповідності до п.1.3 ст.1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21 грудня 2000 р.
№2181-ІІІ (в редакції, що діяла на момент прийняття спірного
рішення) (далі - Закон від 21.12.2000р. №2181-ІІІ) податковий борг
(недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних
санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або
встановлене судом, але не сплачене у встановлений строк, а також
пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до п.п.18.1.2 п.18.1 ст.18 Закону від 21.12.2000 р.
№2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
податковий борг, який виник у період з
01.01.2000р. до 01.01.2001 року і не сплачений на день набрання
чинності цією статтею, може бути за бажанням платника податку
розстрочений.
Згідно п.п.5.1 ст.5 "Положення про списання та розстрочення
податкового боргу платників податків у зв'язку з відміною
картотеки" ( z0281-01 ) (z0281-01)
, затвердженого наказом ДПА України N81 від
01.03.2001р., для прийняття рішення про розстрочення податкового
боргу платник звертається до органів державної податкової служби
за місцем своєї реєстрації або за місцем обліку такого податкового
боргу із заявою, у якій зазначається сума податкового боргу, що
підлягає розстроченню, та на який термін.
Господарськими судами при розгляді справи було встановлено, що за
результатами розгляду заяви ДП "XXX" податковим органом було
прийняте рішення 19.09.2001р. №35 про розстрочення податкового
боргу (боргу по внесках до Державного інноваційного фонду) у сумі
260659 грн., який утворився в період з 01.01.00 року до 01.01.01.
Вказане рішення прийняте в межах повноважень передбачених Законом
України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
у
відповідності до підпункту 18.1.2 пункту 18.1 статті 18 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та
"Положення про списання та розстрочення податкового боргу
платників податків у зв'язку з відміною картотеки" ( z0281-01 ) (z0281-01)
затвердженого наказом ДПА України N81 від 01.03.2001р.
Відповідно до вказаного рішення сторони уклали договір про
розстрочення податкового боргу №35 від 19 вересня 2001р.,
відповідно до п.1 якого, податковим органом платнику надана
розстрочка сплати податкового боргу під проценти, розраховані за
період, що починається від дати укладення договору та закінчується
останньою датою погашення розстроченого податкового боргу,
виходячи з облікової ставки НБУ, діючої на момент чергової сплати
розстроченого платежу на загальну суму 596055,09 грн. з 19.09.2001
р. до 19.11.2004р.
Відповідно до п.3.1 цього договору позивач зобов'язується
забезпечити своєчасну сплату розстроченої суми податкового боргу.
Крім того, згідно до п.п. 3.3 договору з дня дострокового
розірвання договору ДП "XXX" зобов'язаний сплатити невнесену суму
розстроченого податкового боргу, суму нарахованих на нього
процентів та суму процентів, яка була нарахована на фактично
сплачену розстрочену суму. Тобто, підприємство повинно виконати
зобов'язання за договором, повністю сплативши розстрочений
податковий борг.
Відповідно до п.3 ст. 9 Закону №1251-XIІ ( 1251-12 ) (1251-12)
платник
податків повинен сплачувати належні суми податків і зборів
(обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Згідно п.3 цієї статті ( 1251-12 ) (1251-12)
обов'язок юридичної особи щодо
сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із
сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його
скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Таким чином, господарському суду при розгляді справи слід було з
ясувати правовідносини сторін - ДП "XXX" та СДПІ по роботі з
великими платниками податку у м. Н-ську з огляду на вимоги
вищезгаданих норм законодавства.
Вищезазначене питання має значення для правильного вирішення спору
та належної правової оцінки спірних правовідносин, які склалися
між сторонами.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення та
постанова господарських судів по даній справі підлягають
скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом засоби для всебічного, повного об'єктивного встановлення
всіх обставин справи, прав і обов'язків сторін, та в залежності
від встановленого, відповідно до вимог чинного законодавства
вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія
суддів Вищого Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податку у м.
Н-ську задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 26.08.03 p. та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
04.11.03 p. у справі №А-13/233-03 скасувати, справу направити на
новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Головуючий Є.Першиков
Судді : Г.Савенко
І.Ходаківська