ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.06.2004 Справа N 5/2664-17/265
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ДПІ у Галицькому районі м. Львова
відкритому судовому
засіданні матеріали
касаційної скарги
на постанову від 12.12.2003 року Львівського
апеляційного
господарського суду
у справі № 52
господарського суду Львівської області
за позовом Львівського комунального підприємства
"ЦЦ", м. Львів
до ДПІ у Галицькому районі м. Львова
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.10.2003
року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 12.12.2003 року по справі № 52 позовні
вимоги задоволене; визнане недійсним податкове
повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова
№ 1574/04-33-1/207731129/11318 від 13.06.2003р.; стягнуте з
відповідача на користь позивача державне мито в сумі 85 грн. та
судові витрати в розмірі 118 грн. вартості витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі ДПІ у Галицькому районі м. Львова просить
скасувати ухвалену по справі постанову, як таку що прийнята з
неправильним застосуванням законодавства, а саме пунктів 2.8, 2.9,
3.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в
Україні ( z0237-01 ) (z0237-01)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені
в ній доводи.
Позивач та відповідач не реалізували своє процесуальне право на
участь в судовому засіданні касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судами встановлене, що позивач звернувся з позовом про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення № 1574/04-33-
1/20773129/11318 від 13 червня 2003р., прийнятого на підставі акту
документальної перевірки № 2229/2230/33-1 від .05.2003 р., яким
відповідно до п. 2.8, п. 2.9 ,п. 3.3 Положення про ведення касових
операцій у національній валюті в Україні № 72 ( z0237-01 ) (z0237-01)
від
09.02.2001р. визначено позивачу суму податкового зобов'язання у
вигляді фінансової санкції у розмірі 14950,68 грн.
В акті зазначене, що позивачем в період з 21.04.2003 р. по
08.05.2003 р. було порушене норми ведення касових операцій у
національній валюті шляхом перевищення встановленого ліміту
залишку готівки в касі на загальну суму 7457,34 грн. за рахунок
того, що відсутні видаткові документи, які підтверджують видачу
готівки, а в платіжних відомостях відсутні дати і терміни виплати
готівки з каси.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України "Про застосування
штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки"
( 436/95 ) (436/95)
від 12.06.1995 року 436/95 установлене, що у разі
порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними
особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами
без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а
також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю
або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з
регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються
Національним банком України, до них застосовуються фінансові
санкції у вигляді штрафу, зокрема, за перевищення встановлених
лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум
виявленої понадлімітної готівки за кожний день.
Згідно п. 1 Положення про ведення касових операцій у національній
валюті в Україні ( z0237-01 ) (z0237-01)
ліміт залишку готівки в касі -
граничний розмір готівки, що може залишатися в касі підприємства
на кінець робочого дня.
З огляду на наведену норму колегія суддів погоджується з тим, що
залишком готівки в касі може бути виключно фактичне знаходження
готівки в касі підприємства на кінець робочого дня у вигляді
банкнот та монет НБУ, але у жодному разі не будь-яке віртуальне
знаходження готівки внаслідок ніби-то невидачі готівки.
Відповідно до п. 3.3 вищенаведеного Положення ( z0237-01 ) (z0237-01)
видача
готівки з кас підприємств проводиться за видатковими касовими
ордерами або належно оформленими платіжними
(розрахунковоплатіжними) відомостями.
Судом першої інстанції встановлено, що видача готівки з каси
позивача в період з 21.04.2003 року по 08.05.2003 року проводилась
шляхом виписки видаткових касових ордерів, що знаходяться в
матеріалах справи, які належним чином заповнені, підписані
керівником і головним бухгалтером підприємства позивача. Крім
того, на підставі видаткових касових ордерів в період з 21.04.2003
року по 08.05.2003 року позивачем було здійснене відповідні записи
у касовій книзі на фактично видані суми за платіжними відомостями.
Отже, судами зроблене цілком обґрунтований та правомірний висновок
про те, що акт перевірки, покладений в основу спірного податкового
повідомлення-рішення, не містить безперечних доказів щодо
фактичного виявлення готівки в касі позивача понад встановлений
ліміт. Як вбачається з матеріалів справи, інвентаризація каси
проведена була.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх
вимог та заперечень
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Львівського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 12.02.2004
року № 2508/10-0 на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 12.12.2003 року у справі № 52 залишити без
задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 12.12.2003 року у справі № 52 - без змін.