ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.06.2004 Справа N 24/471-б
Судова колегія Вищого господарського суду України,
розглянувши матеріали касаційної скарги ТОВ "А" на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 19 січня 2004 р. у
справі N 24/471-б за заявою Центрального спеціалізованого
будівельного управління "В" до ТОВ "А" про банкрутство,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою господарського суду м. Києва від 20 червня 2003 р. за
заявою Центрального спеціалізованого будівельного управління "В"
було порушено провадження у справі N 24/471-б про банкрутство
ТОВ "А" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду м. Києва за результатами
підготовчого засідання суду від 15 липня 2003 р. введено процедуру
розпорядження майном боржника і призначено розпорядника майна,
зобов'язано ініціюючого кредитора подати до офіційного друкованого
органу оголошення про порушення справи про банкрутство боржника.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
19 січня 2004 р. ухвалу господарського суду м. Києва від 15 липня
2003 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до
господарського суду м. Києва.
Не погоджуючись із ухваленою постановою від 19 січня 2004 р.,
боржник звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати п. 2 постанови щодо
залишення його апеляційної скарги в іншій частині без задоволення,
а також змінити п. 3 постанови та викласти його в такій редакції
"Провадження у справі N 24/471-б припинити".
На думку скаржника, суд апеляційної інстанції порушив норми
статей 1, 6 Закону про банкрутство ( 2343-12 ) (2343-12)
, а також п. 2 ч. 1
ст. 12 і п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство ( 2343-12 ) (2343-12)
на підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи,
заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень
боржника.
Основне завдання підготовчого засідання суду полягає у
з'ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи
відсутності перешкод подальшому руху справи про банкрутство.
Положення ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство ( 2343-12 ) (2343-12)
передбачають такі ознаки неплатоспроможності боржника:
а) грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних
розмірів заробітної плати;
б) вимоги мають бути безспірними;
в) вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом 3
місяців після встановленого для їх погашення строку.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, на час розгляду
місцевим господарським судом справи у підготовчому засіданні
боржником було надано докази звернення до суду із заявою про
перегляд за нововиявленими обставинами рішення арбітражного суду,
на підставі якого ґрунтуються вимоги ініціюючого кредитора до
боржника.
Отже, вимоги ініціюючого кредитора мають спірний характер та
містять ознаки, що перешкоджають подальшому провадженню у справі
про банкрутство.
Зазначені обставини можуть бути підставою для зупинення
провадження у справі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної
інстанції, що припинення провадження у справі про банкрутство на
підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
та ст. 40 Закону про
банкрутство ( 2343-12 ) (2343-12)
може мати місце лише у випадку скасування
судового рішення, яке покладено в основу заявлених вимог
ініціюючого кредитора до боржника.
Крім того, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції
не було з'ясовано невиконання боржником протягом 3 місяців
грошових вимог кредитора через виконавче провадження, що є
порушенням приписів ст. 43 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного,
повного й об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності.
Таким чином, ухвала місцевого господарського суду за
результатами підготовчого засідання винесена у цій справі
передчасно, без достатніх правових підстав.
За таких обставин справи висновок суду апеляційної інстанції
про скасування ухвали господарського суду м. Києва від 15 липня
2003 р. як такої, що не відповідає чинному законодавству, є
обґрунтованим.
При цьому, оскільки згідно зі ст. 101 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
суд
апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційне провадження у справі,
керується наявними у справі доказами та не має права витребувати
нові докази, апеляційний суд правомірно направив справу на розгляд
суду першої інстанції.
Однак ухвалена у справі апеляційним судом постанова підлягає
зміні в частині направлення справи на новий розгляд.
Враховуючи те, що відповідно до положень ст. 106 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
суд апеляційної інстанції позбавлений права направляти
справу на новий розгляд, справа підлягає направленню до суду
першої інстанції до розгляду.
На підставі наведеного та керуючись статтями 1, 6, 40 Закону
про банкрутство ( 2343-12 ) (2343-12)
та статтями 80, 101, 106, 111-5,
111-7, 111-9 - 111-11 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова колегія
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу ТОВ "А" на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 19 січня 2004 р. у справі N 24/471-б
залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
19 січня 2004 р. у справі N 24/471-б змінити, виклавши п. 3
резолютивної частини постанови в наступній редакції:
"Справу N 24/471-б передати на розгляд до господарського суду
м. Києва".
Надруковано:
Збірник "Господарське судочинство
в Україні: Судова практика.
Застосування законодавства
про банкрутство", 2004 р.