ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.06.2004 Справа N 8/48/03-9/147
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Підприємства “КВП” на рішення господарського
суду Запорізької області від 03.12.2003р. у справі за позовом
ТОВ “НВП “А” до Підприємства “КВП”, третя особа – ТОВ “Б”
про стягнення сум
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2002р. ТОВ “Науково-виробниче підприємство “А”
пред’явило в господарському суді позов до Підприємства “КВП”,
третя особа - ТОВ “Б” про стягнення 34812 грн. основного боргу,
пені в сумі 19077,35 грн. і 12174,55 грн. індексу інфляції за
прострочений борг.
Вказав, що за усною домовленістю з відповідачем, 31.12.99р.
відвантажив останньому три вагони цементу ШПЦ М400 у кількості
213 тонн на суму 34812 грн. від виробника ВАТ “ЄЗ”.
Посилаючись на те, що відповідач не розрахувався за поставлену
продукцію, просив задовольнити позов.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
03.12.2003р. позов було задоволено, з відповідача стягнуто 34
812,00 грн. основного боргу, 1044,36 грн. 3% річних, 4102,98
грн. інфляційних.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення
господарського суду Запорізької області від 03.12.2003р., а
справу передати на новий розгляд до цього ж суду, посилаючись на
порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
За приписом ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(діяв у період спірних
правовідносин) цивільні права і обов’язки виникають, зокрема,
внаслідок інших дій громадян і організацій.
Як встановлено судом, позивач за усною домовленістю з
Кам’янською виправною колонією 310/101 відвантажив останньому
цемент ШПЦМ-400 в кількості 213 тонн на загальну суму 34 812,00
грн. у трьох залізничних вагонах №№ 97151138, 93094035,
97290605.
Так, 29.12.1999 р. позивач направив до ВАТ “ЄЗ”, з яким
перебував у договірних відносинах, письмову заявку, у якій
просив направити цемент на адресу покупця – Установки ЯЯ
310/101, вказавши адресу і повні адресні та залізничні реквізити
цієї Установки.
31.12.1999 р. ВАТ “ЄЗ”, згідно наряду від 29.12.1999 р.,
відправив відповідачу у вказаних вагонах цемент ШПЦМ-400 в
обсязі 213 тонн, з відміткою у графі “П”, що спірний цемент
належить ТОВ НПП “А”.
Позивач за вказаний цемент з ВАТ “ЄЗ” розрахувався.
Відповідач, у свою чергу отримав цемент в зазначених вагонах і
розпорядився ним на власний розсуд, що ним не оспорювалось.
Всім цим і іншим доказам в їх сукупності, у порядку виконання
вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, як і обставинам
господарських правовідносин відповідача з ТОВ “Б” (3 особа), суд
дав належне юридичне обґрунтування і прийшов до підставного
висновку про стягнення заявлених сум з відповідача по справі.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновків про
неправильне застосування судом норм матеріального та
процесуального права, яке привело чи могло привести до
неправильного вирішення спору, а посилання в касаційній скарзі і
на недоведеність обставин справи, як і перевірку та переоцінку
доказів, та виходячи з припису ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, це виходить за межі
перегляду справи в касаційному порядку.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 - 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Підприємства “КВП” залишити без задоволення, а
рішення господарського суду Запорізької області від 03.12.2003р.
без змін, поновивши його виконання.