ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.06.2004 Справа N 797/5-749
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., – головуючого
(доповідач у справі),
Ткаченко Н.Г.
Яценко О.В.
розглянувши матеріали Керуючого санацією ВАТ “Завод
касаційної скарги “Автоелектроапаратури” Вознякевич Н.І.
на постанову від 03.02.2004р. Житомирського
апеляційного господарського суду
у справі № 797/5-749 господарського суду
Вінницької області
за заявою Вінницької МДПІ
до ВАТ “Завод “Автоелектроапаратури”
про банкрутство
арбітражний керуючий Вознякевич Н.І.
від Керуючого санацією ВАТ “Завод “Автоелектроапаратури”
Вознякевич Н.І. – Гота Н.О., довір. від 01.06.2004 р. б/н
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 15.10.2003 р.
у справі № 797/5-749 (суддя Бенівський В.І.) визнано недійсною
мирову угоду № 784/00232489 від 31.10.2001 р. та додаток до неї
від 01.07.2002 р., укладені у справі.
При винесені ухвали суд першої інстанції, зокрема, виходив з
того, що мирова угода була укладена не з усіма кредиторами
боржника, не підписана комітетом кредиторів та за наслідками
укладання мирової угоди провадження у справі не припинено, як
того вимагає ст. 40 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
03.02.2004р. (судді: Вечірко І.О. - головуючий, Ляхевич А.А.,
Черпак Ю.К.) апеляційну скаргу ВАТ “Завод “Автоелектроапаратури”
задоволено, ухвалу господарського суду Вінницької області від
15.10.2003 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким визнано
недійсною мирову угоду № 784/00232489 від 31.10.2001 р.,
затверджену ухвалою господарського суду Вінницької області від
06.02.2002 р., та додаток № 2 від 01.07.2002 р. до мирової
угоди, який затверджений ухвалою господарського суду Вінницької
області від 18.07.2002 р.
Постанова мотивована тим, що місцевий господарський суд
правомірно визнавав недійсною мирову угоду та додаток до неї,
однак, справу розглянуто господарським судом за відсутністю
представників сторін, не повідомлених належним чином про місце
засідання суду, що згідно ст. 104 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є
безумовною підставою для скасування рішення місцевого
господарського суду.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою та постановою, до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою та доповненням
до неї звернувся Керуючий санацією ВАТ “Завод
“Автоелектроапаратури” Вознякевич Н.І., в якій просить скасувати
оскаржувані судові акти та відмовити в заяві Українського
енергетичного консорціуму про визнання недійсною мирової угоди.
Заслухавши пояснення представника сторони, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 35 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі – Закон) мирова угода це домовленість між
боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки,
а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка
оформляється угодою сторін.
Рішення про укладення мирової угоди приймається на засіданні
комітету кредиторів. Від імені кредиторів рішення приймається
комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів – членів
комітету, від імені боржника – керівником боржника чи
арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором).
Відповідно до частини 2 статті 37 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
мирова
угода набирає чинності з дня її затвердження господарським
судом.
Господарський суд, розглядаючи заяву арбітражного керуючого про
затвердження мирової угоди, зобов’язаний заслухати кожного
присутнього на засіданні кредитора, у якого виникли заперечення
щодо укладання мирової угоди, навіть, якщо на засіданні комітету
кредиторів він голосував за укладення мирової угоди (ч. 2 ст. 38
Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
).
При цьому, виходячи зі змісту ч. 3 зазначеної статті, завдання
господарського суду полягає у перевірці дотримання порядку
укладення мирової угоди, встановленого Законом, а також
дослідженні умов мирової угоди на предмет їх відповідності
чинному законодавству.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, під час
укладання як мирової угоди, так і додатку до неї був порушений
встановлений порядок укладання угоди.
Порушення порядку укладання мирової угоди є підставою для
відмови суду у затвердженні мирової угоди (ч. 3 ст. 38 Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
).
Суд, затвердивши мирову угоду у справі про банкрутство,
перевірив порядок її укладання та дав правову оцінку цьому. Така
ухвала є законним судовим рішенням, яке підлягає обов’язковому
виконанню.
Таким чином, в разі затвердження судом мирової угоди, укладеної
з порушенням встановленого порядку, вона може лише бути
оскаржена до апеляційної або касаційної інстанції.
Натомість, визнання мирової угоди недійсною може мати місце
тільки у випадку встановленому ч. 1 ст. 39 Закону, якщо існують
підстави для визнання угоди недійсною, передбачені цивільним
законодавством України.
Отже, висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд
апеляційної інстанції, про наявність передбачених ст. 48
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
підстав для визнання
укладеної у справі мирової угоди недійсною у зв’язку з
невідповідністю угоди вимогам закону, а саме ст.ст. 35–40
Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, є неправомірним.
За таких обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що
оскаржувані ухвала та постанова винесені судом з порушенням норм
чинного законодавства, тому підлягають скасуванню, а заява
Українського енергетичного консорціуму про визнання недійсною
мирової угоди та додатку до неї – залишенню без задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 35– 40 Закону України
“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
та ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Керуючого санацією ВАТ “Завод
“Автоелектроапаратури” Вознякевич Н.І. на постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 03.02.2004р.
у справі № 797/5-749 задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Вінницької області від
15.10.2003 р. та постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 03.02.2004р. у справі № 797/5-749
скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви
Українського енергетичного консорціуму про визнання недійсною
мирової угоди та додатку до неї відмовити.