ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
02.06.2004                              Справа N 16/94
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого
суддів
 
розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  касаційну   скаргу
колективного  підприємства  "Фірма  "БМ" на рішення господарського
суду  Дніпропетровської  області  від  13  червня  2003  року   та
постанову  Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
27 серпня 2003 року у  справі  №  16/94  за  позовом  колективного
підприємства  "Фірма  "БМ"  до  відкритого акціонерного товариства
"ДМК" про стягнення суми, -
 
                        В С Т А Н О В И В:
 
У березні 2003 року колективне підприємство "Фірма "БМ" звернулось
до  господарського  суду  Дніпропетровської  області  з позовом до
відкритого   акціонерного   товариства   "ДМК"    про    стягнення
заборгованості  в  сумі  29230,79  грн.,  посилаючись на неналежне
виконання відповідачем умов договору № 99-1640-02 від 10 листопада
1999  року  щодо  оплати поставленої продукції в період з 7 грудня
1999 року по 8 грудня 2000 року.
 
Позивач уточнив  позовні  вимоги  та   просив   суд   стягнути   з
відповідача 29325,96 грн.
 
Рішенням господарського  суду  Дніпропетровської  області  від  13
червня 2003 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача
на користь позивача 4382,38 грн.  боргу та судові витрати. В решті
позову відмовлено.
 
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
27 серпня   2003   року,  рішення  місцевого  господарського  суду
скасовано, а в задоволенні позову відмовлено.
 
В касаційній   скарзі   позивач    просить    скасувати    рішення
господарського  суду Дніпропетровської області в частині відмови в
задоволенні позову,  а постанову апеляційного суду  -  повністю  і
передати  справу  на  новий  розгляд  до  суду  першої  інстанції,
посилаючись на порушення та неправильне застосування  судами  норм
матеріального права.
 
Заслухавши пояснення  представника  позивача,  вивчивши  матеріали
справи,  обговоривши доводи  касаційної  скарги,  суд  вважає,  що
касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
 
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх
інстанцій,  10  листопада  1999  року  сторонами укладено  договір
№ 99-1640-02 на поставку продукції,  строк дії якого закінчився 31
грудня 1999 року.
 
Судом першої   інстанції   встановлено,   що   позивач    поставив
відповідачу  продукцію,  а  відповідач  розрахувався  за  неї не в
повному обсязі.
 
Проте суд дійшов висновку,  що  частина  позовних  вимог,  а  саме
вимоги по оплаті рахунку від 25 лютого 2000 року, який не оплачено
у сумі  1617,47  грн.,  не  підлягає  задоволенню,  оскільки  вони
знаходяться поза межами строку позовної давності.
 
Скасовуючи рішення  місцевого  суду  та приймаючи нове рішення про
відмову в позові,  суд другої інстанції  виходив  з  того,  що  за
поставлену  у  1999 році продукцію,  згідно договору № 99-1640-02,
відповідач провів розрахунок.  Заборгованість в  розмірі  29335,96
грн. виникла з позадоговірних поставок продукції у 2000 році.
 
Оскільки позовні   вимоги   позивача  ґрунтуються  на  невиконанні
відповідачем умов  договору  та  на  вимогах  ст.  161  Цивільного
кодексу  України  ( 435-15 ) (435-15)
        ,  що не відповідає встановленим судом
обставинам справи, апеляційний суд дійшов правильного висновку про
необхідність  скасування  рішення суду першої інстанції та відмови
позивачу в позові із заявлених ним підстав.
 
Відповідає конституційному   принципу    диспозитивності    сторін
судового  процесу і висновок суду другої інстанції про відсутність
підстав для виходу за межі  позовних  вимог  при  розгляді  даного
спору.
 
Виходячи з  передбачених  ст.  111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
          меж  перегляду  справи  в  касаційній
інстанції,  доводи  касаційної  скарги  про  помилковість  судових
висновків не можуть братись судом до уваги.
 
Постанова Дніпропетровського  апеляційного   господарського   суду
відповідає нормам матеріального і процесуального права,  фактичним
обставинам  та  наявним  матеріалам  справи,  а  тому  зміні   або
скасуванню не підлягає.
 
Керуючись ст.ст.   111-5,   111-7,  111-9,  111-11  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський
суд України -
 
                       П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну скаргу  колективного  підприємства  "Фірма "БМ" залишити
без  задоволення,  а  постанову  Дніпропетровського   апеляційного
господарського  суду  від 27 серпня 2003 року у справі № 16/94 без
змін.