ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07.07.2004 Справа N 8/286-2003
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Виробничо-комерційної фірми "XXX" на постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 16.03.2004 року у справі
№8/286-2003 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
виробничо-комерційної фірми "YYY" до Виробничо-комерційної фірми
"XXX"
про стягнення суми,
У С Т А Н О В И В:
У січні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Миколаївської області з позовною заявою до відповідача про
розірвання договору консигнації №1/08 від 01.08.2002 року та
вилучення у нього майна на загальну суму 68 044,03 грн.,
посилаючись на невиконання останнім умов договору.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Під час нового розгляду в суді першої інстанції позивач змінив
предмет позову і просив стягнути на його користь з відповідача
68 044, 03 грн. у зв'язку з невиконанням останнім договірних
зобов'язань з розрахунків.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.12.2003
року в позові відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
16.03.2004 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано
та позов задоволено.
Доповідач Вовк І.В.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що апеляційним судом
неправильно застосовано норми матеріального та процесуального
права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення
суду першої інстанції залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті у ній
судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено
договір консигнації №1/08 від 01.08.2002 року, згідно умов якого
позивач як консигнант доручив відповідачу як консигнатору
здійснювати від свого імені рекламу та продаж плівки переданої на
реалізацію на території України.
П.6 зазначеного договору встановлено, що переданий консигнатору
товар є власністю консигнанта до моменту його оплати.
Відповідно до п.7.1 договору консигнатор має право самостійно
встановлювати ціни на товар, який передано йому на консигнацію,
виходячи з ринкової кон'юктури, але не нижче мінімальної ціни,
вказаної в накладних на товар.
П. 8.1 договору передбачено, що винагорода консигнатора
визначається як різниця між сумою реалізованого товару і фактурною
вартістю (за цінами консигнанта).
П. 9 встановлено, що консигнатор зобов'язується перерахувати
грошові кошти консигнанту протягом трьох днів з моменту отримання
грошей від покупця, але не пізніше трьох останніх робочих днів
поточного місяця. У разі відсутності товару на складі консигнатора
товар вважається проданим та повинен бути оплачений протягом трьох
днів.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення
заборгованості з оплати за отриманий товар відповідно до умов
зазначеного договору.
Згідно з вимогами ст.395 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
за договором комісії
одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої
сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від
свого імені за рахунок комітента.
Отже, апеляційний господарський суд правильно встановив, що за
правовою природою спірний договір є договором комісії, а не
договором поставки, як визначив його суд першої інстанції.
Відповідно до ст.ст.161, 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання
повинні виконуватись належним чином і в установлений строк та у
відповідності до вказівок закону, договору. Одностороння відмова
від виконання зобов'язання не допускається.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач отримав
товар на загальну суму 68 044,03 грн. за умовами зазначеного
договору комісії, проте свої зобов'язання з оплати отриманого
товару не виконав, що підтверджується наявними в справі
матеріалами.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку
про невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань
з оплати отриманого товару і правомірно скасував рішення суду
першої інстанції та задовольнив позов, що ґрунтується на
матеріалах справи і вимогах законодавства.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного
суду.
За таких обставин, прийнята у справі постанова апеляційного суду
відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і тому її слід
залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 121-1 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Виробничо-комерційної фірми "XXX" залишити без
задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 16.03.2004 року - без змін.
Поновити виконання постанови Одеського апеляційного господарського
суду від 16.03.2004 року у справі №8/286-2003.
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П.Гончарук