ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.2004 Справа N 13/3-39
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за
цінами в Н-ській області, м. Н-ськ (далі - Інспекція)
на рішення господарського суду Тернопільської області від
30.01.2004
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
24.03.2004
зі справи № 13/3-39
за позовом Інспекції
до Ч-ського професійно-технічного училища № 99 Н-ської області, м.
Ч-ськ (далі - Ч-ське училище)
про стягнення 756,00 грн. економічних санкцій.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 30.01.2004
(суддя Стопник С.Г.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовано посиланням на те, що застосування Інспекцією до
Ч-ського училища економічних санкцій за порушення державної
дисципліни цін суперечить обставинам справи, постанові Кабінету
Міністрів України від 20.01.97 № 38 ( 38-97-п ) (38-97-п)
(далі - постанова
КМУ від 20.01.97 № 38), якою затверджено перелік платних послуг,
які можуть надаватися державними навчальними закладами без
встановлення конкретних цін, обмежень тарифів у сфері
житлово-комунальних послуг, статті 61 Закону України "Про освіту"
( 1060-12 ) (1060-12)
, статті 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення"
( 507-12 ) (507-12)
, згідно з якою контроль за цінами здійснюється при
встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих
цін і тарифів.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
24.03.2004 (суддя Городечна М.І. -головуючий, судді Юркевич М.В.,
Бонк Т.Б.) назване рішення залишено без змін за тих же мотивів.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Інспекція просить рішення місцевого господарського суду та
постанову суду апеляційної інстанції скасувати. Касаційну скаргу
мотивовано тим, що попередніми судовими інстанціями не взято до
уваги пункт 8.3 постанови КМУ від 20.01.97 № 38 ( 38-97-п ) (38-97-п)
, яким
передбачено право надання закладами освіти гуртожитків для
тимчасового проживання, як окремих громадян так і студентських
(учнівських) екскурсійних та туристичних груп, виключно у період
канікул, відпусток.
Пункт 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та
фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за
цінами ( z1047-01 ) (z1047-01)
, затвердженої наказом Міністерства економіки
та з питань європейської інтеграції України і Міністерства
фінансів України 03.12.01 N 298/519, зареєстрованої в Міністерстві
юстиції України 18. 12.2001 за N 1047/6238, передбачає, що з
порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які
накладаються економічні санкції, є, зокрема, застосування цін
(тарифів) суб'єктами господарювання за види послуг (робіт), які не
передбачені нормативно-правовими актами, що встановлюють для них
відповідні переліки платних послуг.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явився.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями
фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- Інспекцією проведено перевірку дотримання державної дисципліни
цін при формуванні та застосуванні ціни за послуги, що надаються
Ч-ським училищем;
- актом перевірки від 07.10.2003 встановлено неправомірне
застосування Ч-ським училищем плати за вид послуг, який не
передбачений постановою КМУ від 20.01.97 № 38 ( 38-97-п ) (38-97-п)
, а саме
надання послуг в інший період, ніж передбачено зазначеною
постановою, внаслідок чого відповідачем необґрунтовано одержано
виручку в сумі 252,00 грн.;
- за результатами перевірки начальником Інспекції прийнято рішення
від 27.10.2003 № 89 про застосування до відповідача економічних
санкцій у вигляді вилучення в доход державного бюджету 252,00 грн.
необґрунтовано одержаної виручки та накладення штрафу в розмірі
594,00 грн.;
- Інспекцією не доведено порушення Ч-ським училищем державної
дисципліни цін;
Причиною спору у даній справі стала, на думку позивача, відмова
Ч-ського училища виконати рішення Інспекції від 27.10.2003 № 89
щодо сплати в доход державного бюджету 756,00 грн. нарахованих
санкцій.
Правове регулювання ціноутворення в Україні здійснюється
відповідно до Закону України "Про ціни і ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про ціни і ціноутворення"
( 507-12 ) (507-12)
вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види
продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється
державне регулювання цін і тарифів.
Державне регулювання цін і тарифів, відповідно до статті 8 Закону
України "Про ціни і ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
, здійснюється шляхом
встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів
цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін
і тарифів; введення Урядом України інших методів державного
регулювання.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення"
( 507-12 ) (507-12)
Кабінет Міністрів України: забезпечує здійснення в
республіці державної політики цін; визначає перелік продукції,
товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи
на які затверджуються відповідними органами державного управління,
крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів
державного управління в галузі встановлення і застосування цін
(тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Постановою КМУ від 20.01.97 № 38 ( 38-97-п ) (38-97-п)
затверджено перелік
платних послуг, які можуть надаватися державними навчальним
закладами, в тому числі надання місця в гуртожитку для тимчасового
проживання окремим громадянам в міжсезонний період, без
встановлення конкретних цін, обмежень, що направлено на реалізацію
додаткового джерела фінансування учбового закладу в результаті
раціонального використання належного йому майна без ущемлення прав
викладацько-студентського колективу та порушення учбового процесу.
Відповідно до підпунктів 4,5 частини четвертої статті 61 Закону
України "Про освіту" ( 1060-12 ) (1060-12)
кошти, одержані, зокрема, за
послуги, перелік яких визначено постановою КМУ від 20.01.97 № 38
( 38-97-п ) (38-97-п)
, є додатковим джерелом фінансування, не вважаються
прибутком і не можуть бути вилучені в доход держави або місцевих
бюджетів.
Постановою КМУ від 20.01.97 № 38 ( 38-97-п ) (38-97-п)
не передбачено
поширення встановлених статтею 8 Закону України "Про ціни і
ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
методів державного регулювання цін і
тарифів на затверджений цією постановою перелік платних послуг,
які можуть надаватися державними навчальними закладами та не
встановлено особливого методу державного регулювання цих послуг.
Згідно із статтею 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення"
( 507-12 ) (507-12)
державний контроль за цінами здійснюється при
встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих
цін і тарифів. В сфері дії вільних цін контролюється правомірність
їх застосування та додержання вимог антимонопольного
законодавства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Беручи до уваги викладене, Вищий господарський суд України
погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про те, що
контроль за додержанням державної дисципліни цін Збаразьким
училищем при наданні місця в гуртожитку для тимчасового проживання
громадян з боку Інспекції є безпідставним.
Отже, Вищий господарський суд України вважає прийняті у даній
справі судові рішення такими, що відповідають нормам матеріального
та процесуального права.
Керуючись статтями 111-9, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Тернопільської області від 30.01.2004
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
24.03.2004 зі справи № 13/3-39 залишити без змін, а касаційну
скаргу інспекції з контролю за цінами в Н-ській області без
задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь