ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.2004 Справа N 17/79
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованого державного
підприємства “У”
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
12.03.2004р.
у справі № 17/79
за позовом Відкритого акціонерного товариства Акціонерного банку
“Б”
до Спеціалізованого державного підприємства “У”
про визнання договору недійсним,
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство Акціонерний банк (ВАТ АБ) “Б”
звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до
Спеціалізованого державного підприємства (СПД) “У” про визнання
недійсним договору про реалізацію заставленого майна нежитлового
приміщення незавершеного будівництвом блоку первинного
обслуговування, розташованого за адресою: м. Київ,
вул.Григоренка, 23, з прилюдних торгів від 20.01.2004 року.
До ухвалення рішення у даній справі позивач у порядку ст. 67
Господарського процесуального кодексу (ГПК) України заявив
клопотання про забезпечення позову шляхом заборони на вчинення
відповідачем чи іншими особами будь-яких дій щодо вказаного
нежитлового приміщення (а.с.25).
В обгрунтування заявленого клопотання позивач посилався на те,
що за час розгляду даної справи вищезазначене приміщення може
бути неодноразово відчужене, що значно ускладнить виконання
рішення у випадку задоволення позову.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2004р.,
залишеною без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 12.03.2004р. заявлене позивачем
клопотання задоволено.
Згідно ухвали суду заборонено СПД “У” Міністерства юстиції
України чи іншим особам вчиняти будь-які дії щодо нежитлового
приміщення незавершеного будівництвом блоку первинного
обслуговування, розташованого за адресою: м. Київ.
Вказані ухвала та постанова мотивовані тим, що невжиття заходів
з забезпечення даного позову може призвести до того, що на час
ухвалення рішення у даній справі спірне приміщення буде
відчужене на користь третьої особи (Сиротіна В.Г.), яка є
переможцем прилюдних торгів від 20.01.2004р.
Заборона відповідачеві вчиняти певні дії відноситься до
наведеного у ст. 67 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
переліку заходів,
які може вчинити суд по забезпеченню позову.
Судом апеляційної інстанції також зазначено, що суд першої
інстанції своєю ухвалою заборонив відповідачеві чи іншим особам
вчиняти “будь-які дії”, що стосуються спірного приміщення, тобто
“не певні дії”, а всі можливі юридичні дії, спрямовані на зміну
правового режиму об’єкту.
Не погоджуючись з вказаними ухвалою та постановою, відповідач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить суд вказані судові акти скасувати як
такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального права.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи
застосування судом норм матеріального та процесуального права
при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну
скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 66 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд
за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав
позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до
забезпечення позову. При цьому, за змістом вказаної норми,
забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження
у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити
неможливим виконання рішення господарського суду.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є
достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що
невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим
виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення
за кількістю або погіршення за якістю тощо на момент виконання
рішення.
При вирішенні питання щодо застосування заходів до забезпечення
позову, судом першої інстанції, а також судом апеляційної
інстанції, під час перегляду прийнятої господарським судом м.
Києва ухвали від 27.01.2004р., встановлено, що незастосування
таких заходів може призвести до того, що на час ухвалення
рішення у даній справі заставлене майно (об’єкт), яке є
предметом реалізації з публічних торгів, може бути відчужене,
добудоване, знищене або змінене іншим шляхом.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів з огляду на
таке.
Реалізація заставленого майна відбувалася на виконання наказу
господарського суду міста Києва від 19.11.2001р. № 14/566 про
примусове виконання рішення господарського суду м. Києва від
08.11.2001р.
Предметом даного позову, з врахуванням змін та доповнень до
позовної заяви (а.с.20), є визнання недійсними результатів
прилюдних торгів з реалізації заставленого нерухомого майна
нежитлового приміщення незавершеного будівництвом блоку
первинного обслуговування, розташованого за адресою: м. Київ,
вул.Григоренка, 23, що відбулися 20.01.2004 року о 10 годині за
адресою: м. Київ, вул.Ливарська,1. Даний позов мотивований
порушенням відповідачем порядку проведення публічних торгів
(аукціону).
За змістом п. 17 Положення про порядок проведення аукціонів
(публічних торгів) з реалізації заставленого майна,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
22.12.1997 року № 1448 ( 1448-97-п ) (1448-97-п)
, за результатом проведення
публічних торгів в установленому законом порядку складається акт
про проведений аукціон, на підставі якого переможцю аукціону
видається свідоцтво про придбання майна на аукціоні.
Отже, у разі задоволення даного позову, тобто визнання прилюдних
торгів, які відбулися 20.01.2004р., недійсними, не буде і
підстав для оформлення права власності на заставлене майно, а
прилюдні торги мають відбуватися заново.
Таким чином, не застосування запобіжного заходу у вигляді
заборони відповідачу та іншим особам вчиняти будь-які дії, тобто
всі можливі юридичні дії, спрямовані на зміну правового режиму
заставленого майна, у тому числі шляхом його відчуження, зробить
неможливим повторне проведення прилюдних торгів з послідуючою
реалізацією заставленого майна з причини перебування його
(майна) у власності особи, яка не є боржником у виконавчому
провадженні, порушеного на виконання наказу господарського суду
від 19.11.2001р. № 14/366.
За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови
Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2004р. не
має.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Спеціалізованого державного підприємства “У”
залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного
господарського суду від 12.03.2004р. у справі № 17/79 - без
змін.